Голодомо́р 1932—1933 років - масовий голод, що охоплював великі території й приведший до значних людських жертв на території Української РСР у першій половині 1933 року, що є частиною загального голоду в СРСР 1932-1933

Як серед істориків, так і політиків, на даний момент не досягнуто загальної думки відносно причин, повлекших за собою Голодомор. Існує точка зору, відповідно до якої сверхсмертность населення України від голоду була багато в чому викликана свідомими й цілеспрямованими діями радянського керівництва. Одночасно висловлюється думка, що ці події були непередбаченим наслідком проведення індустріалізації й радикальних економічних реформ наприкінці 20- х - початку 30- х років ХХ століття в СРСР.

У деяких дослідженнях (Джеймс Мейс, Роберт Конквест та інші) автори доводять, що Голодомор відповідає загальноприйнятому^[1] визначенню геноциду. Голодомор як геноцид українського народу сталінським режимом у 1932—1933 р. офіційно визнаний урядами України, Австралії, Угорщини, Ватикану, Литви, Естонії, Італії, Аргентини, Канади, Грузії, Польщі, Сполучених Штатів Америки, Іспанії, Перу, Чехії та Колумбії.

З 2005 року правительством України ведеться кампанія по визнанню Голодомору геноцидом української нації.

Файл:1918ukr paris conf.JPG

Файл:Hungersnot ukraine.jpg

Файл:Holodomor Famine map.jpg

Дослідження Станіслава Кульчицького на базі розсекречених даних перепису 1937 року та демографічної статистики вказують на таке.

Населення УРСР за переписом 1937 року становило 28 388 тис., за переписом 1926 року — 28 926 тис. осіб. За 10 років воно скоротилося на 538 тис.

З підрахунку втрат від голоду потрібно виключити очікувану природню смертність 1933 року. Для цього найкраще вважати її рівною середньому арифметичному від показників смертності за 1927—1930 рр. Природня смертність за роки, які передували голодному, становить в середньому 524 тис. людей на рік. Виходячи з відкоригованої народжуваності у 1933 році (621 тис.), одержуємо нормальний приріст за цей рік в 97 тис. людей. Цей приріст п'ятикратно менший, ніж у попередні роки.

Таким чином маємо народжуваність і нормальну смертність за 10 років міжпереписного періоду. Маємо також загальну чисельність населення за обома переписами. Порівняння цих величин дозволяє визначити єдиний невідомий показник — неприродню смертність у 1933 році.

Природній приріст за 1927—1936 рр. становить 4 043 тис. людей. Додаючи до цієї величини різницю в чисельності населення між двома переписами (538 тис.), одержуємо демографічний дефіцит у 4581 тис. людей.

Облік механічного руху населення, який провадився працівниками ЦУНГО СРСР протягом 10-ти років, вказує на від'ємне для України сальдо в 1 343 тис. людей. Статистичні органи визнавали, що він більш неточний, ніж облік природного руху.

Потрібно також врахувати сальдо міграційного балансу, що виводить на 3 238 тис. людей. Цю цифру можна вважати прямими втратами від голоду 1933 року. Вона увібрала в себе неточності в державному обліку природного і особливо механічного руху населення. Деякі історики відмовляються враховувати міжреспубліканське міграційне сальдо, вважаючи його непевною величиною.

Згідно з даними демографічної статистики можна зробити висновок, що голод 1932 року в Україні був причиною смерті 144 тис. людей. Цей голод був наслідком конфіскації хлібозаготівель з урожаю 1931 р. і припинився влітку 1932 року, тобто з новим урожаєм. Голод 1933 року став наслідком чергової кофіскації хлібозаготівель з урожаю 1932 року. На відміну від 1931 р. у 1932 р. у разі відсутності у селян зерна, проводилася конфіскація їхніх незернових запасів продовольства. В результаті цього перевага смертності над народжуваністю в українських селах почалася вже з жовтня 1932 року. Апогей голодомору припав на червень 1933 року, коли статистичні органи реєстрували десятикратно більшу, ніж звичайно, смертність у селах (тепер також відомо, що насправді було зареєстровано не більше половини смертних випадків). Аналіз статистичних даних вказує на те, що у 1933 р. від голоду померло 3 238 тис. людей. Або, беручи до уваги неточність статистики, цифри в діапазоні від 3 до 3,5 млн. людей.

Крім прямих втрат від голоду, тобто загибелі людей, є втрати опосередковані — падіння народжуваності. Відбулося зниження природного приросту населення з 662 тис. на рік у 1927 році до 97 тис. на рік у 1933 році (без врахування померлих від голоду) і 88 тис. на рік у 1934 році.

Якщо прямі втрати у 1932 році становлять 144 тис., то загальні, включаючи ненароджених, визначаються цифрою 443 тис. людей. Прямі й опосередковані втрати за 1932—1933 рр. разом з демографічним відлунням 1934 року становлять 4 649 тис. людей. Ці дані характеризують демографічні наслідки голодомору 1932—1933 рр.

Згідно з дослідженнями Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України демографічні втрати від Голодомору 1932—1933 років в Україні становлять 3,2 млн. осіб.^[2] За даними інституту в роки Голодомору в містах загинуло 940 тис. працездатного населення (віком від 15 до 60), 262 тис. людей похилого віку і 800 тис. дітей. Серед сільського населення загинуло 660 тис. людей працездатного віку, 242 тис. осіб похилого віку і 594 тис. дітей. За п'ять місяців 1933 року (з березня до липня) в Україні загинуло стільки ж людей, скільки померло за п'ять попередніх років. Найбільше українців загинуло у Київській (майже 15 % населення), Харківській областях, Молдовській Автономній Республіці, що входила до складу України, а також у Вінницькій, Чернігівській, Одеській областях. Найменше українців загинуло в Донецькій області.

Голодомор значною мірою зруйнував українське село, яке зберігало традиції української родини. Високий шлюбний потенціал українського села був зруйнований і вже ніколи не був відновлений. Це означає, що був зруйнований потенціал дітонародження, що в майбутньому призвело до зменшення кількості населення.

• Таблиця 1 [1]

Кількість померлих (у тисячах) в Україні за 1933 році за національністю

Національність	у містах	у селах	всього
українці	111,8	1440,4	1552,2
росіяни	33,2	51,8	85,0
євреї	20,1	6,9	27,0
поляки	2,8	17,9	20,7
молдовани	0,1	16,0	16,1
німці	1,7	11,5	13,2
болгари	0,2	7,5	7,7
греки	0,7	1,8	2,5
інші	60,4	124,2	184,6
всього	230,9	1678,1	1909,0

• Таблиця 2

Статистика смертності по областях у відсотках від загальної кількості смертей в УРСР

Області	1927—1928 рр.(%)	1933 р.(%)	1935—1936 рр.(%)
Київська	19,7	26,8	17,7
Чернігівська	10,4	6,3	10,0
Вінницька	16,0	14,5	17,4
Харківська	19,2	26,0	15,1
Дніпропетровська	11,6	9,6	11,3
Одеська	10,2	8,6	9,5
Донецька	10,8	6,4	16,9
МАСРР	2,1	1,8	2,1

• Таблиця 3

Динаміка смертності по УРСР (між переписами 1926 і 1937 рр.)

Роки		1927	1928	1929	1930	1931	1932	1933	1934	1935	1936
УРСР	тис. %	522,6	495,7	538,7	538,1	514	668,2	1850,3	483,4	341,9	361,3
		100	100	100	100	100	100	100	100	100	100
Київська	тис. %	104	99,9	106,9	113,0	103	161,3	495,4	88,8	57,5	66,8
		19,1	20,2	19,8	21,0	20,2	24,1	26,8	18,4	16,8	18,5
Чернигівська	тис. %	54,6	50,9	53,8	47,2	49,0	58,2	117,3	64,3	32,2	37,2
		10,5	10,3	10,0	8,8	9,5	8,7	6,3	13,3	9,7	10,3
Вінницька	тис. %	86,4	77,9	81,9	84,8	76,8	95,2	268,5	78,3	62,9	59,7
		16,5	15,7	15,2	15,8	14,9	14,2	14,5	16,2	18,4	16,5
Харківська	тис. %	101	94,1	109,1	1-2,0	104	126,1	481,9	69,4	49,5	57,0
		19,5	19,0	20,3	19,0	20,2	18,9	26,0	14,4	14,5	15,8
Дніпропетровська	тис. %	56,7	56,6	60,1	60,6	55,7	66,2	176,7	52,5	38,8	40,1
		10,9	11,4	11,2	11,2	10,8	9,9	9,6	10,9	11,4	11,1
Одеська	тис. %	52,6	51,2	51,6	52,6	46,4	57,9	159,3	39,2	34,5	31,9
		10,0	10,3	9,6	9,8	9,0	8,7	8,6	8,1	10,1	8,8
Донецька	тис. %	55,7	54,5	65,2	65,4	67,5	88,3	119,0	79,4	57,8	61,2
		10,7	11,0	12,1	12,2	13,1	13,2	6,4	16,4	16,9	16,9
МАСРР	тис. %	10,2	10,6	10,1	12,7	11,3	15,0	32,2	11,5	7,7	7,4
		2,0	2,1	1,9	2,4	2,2	2,2	1,7	2,4	2,3	2,1

• Таблиця 4

Представники найчисельніших етносів на території СРСР за матеріалами переписів 1926, 1937 рр. (витяг)

Національність	1926 р.	1937 р.	1937 у % до 1926
росіяни	77 791 124	93 933 065	120,7 %
українці	31 194 976	26 421 212	84,7 %
білоруси	4 738 923	4 874 061	102,9 %
узбеки	3 955 238	4 550 532	115 %
татари	3 029 995	3 793 413	125,2 %
казахи	3 968 289	2 862 458	72,1 %
євреї	2 672 499	2 715 106	101,6 %
азербайджанці	1 706 605	2 134 648	125,1 %
грузини	1 821 184	2 097 069	115,1 %
вірмени	1 568 197	1 968 721	125,5 %

За даними ЗАГСів про національну приналежність померлих, в Україні люди гинули за ознакою місця проживання, а не національності. Невисокою є питома вага загиблих росіян та євреїв в їх загальній чисельності, оскільки вони жили в основному у містах, де функціонувала карткова система постачання продовольством. Поляки або болгари гинули в таких же пропорціях, як українці, тому що основна їх частина теж проживала у сільській місцевості.

Проте сталінський інтернаціоналізм закінчувався на кордонах союзних республік. Зріз загальносоюзної картини голоду визначається лідерством України і, до певної міри — Північно-Кавказького краю. Якби можна було б виділити Кубанський округ, то його показники наблизилися б до українських. В цій таблиці кубанські показники розчиняються в показниках п'яти інших округів Північно-Кавказького краю.

У двох поволзьких краях, які охоплюють територію сучасних п'яти областей (Волгоградська, Оренбурзька, Пензенська, Самарська і Саратовська) сукупною площею 435 тис. кв. км., від голоду померло, за розрахунками московського історика В.Кондрашина, 366 тис. чоловік. В Україні, площа якої до 1939 року становила 450 тис. кв. км., від голоду померло 3 238 тис. чоловік, тобто на порядок більше.

Поволзький голод 1933 року нагадує український 1932 року. В обох випадках у селян забирали геть усе зерно — основний продукт харчування. Проте в добре поставлених селянських садибах залишалася свійська худоба і птиця, а також незернові продовольчі продукти тривалого зберігання — сало, картопля, цибуля, буряки, сушеня тощо.

Восени 1932 року в Україні і на Кубані у тих, хто не виконав хлібозаготівельного плану, тобто у переважної більшості селян, ці запаси продовольства були конфісковані. В результаті голод переріс у голодомор. Такої конфіскації незернового продовольства, тобто терору голодом, в інших регіонах СРСР не спостерігалося. Отже, сталінська тоталітарна держава здійснювала масові репресії не тільки за соціально-класовими, а й за національними ознаками.

Регіони європейської частини СРСР, де кількість смертей перевищила кількість народжень у 1933 р.

регіон	місто(тис.)	село(тис.)	всього(тис.)
Українська РСР	−116,6	−1342,4	−1459,0
Північно-Кавказький край	−63,9	−227,1	−291,0
Нижньо-Волзький край	−54,5	−108,6	−163,1
Центральна Чорноземна область	−23,1	−39,2	−62,3
Уральська область	−40,1	5,5	−34,6
Середньо-Волзький край	−29,1	13,7	−15,4
Північний край	−7,1	1,6	−5,5

• Див. також статтю Список осіб, що організували Голодомор

Для виявлення причин Голодомору необхідно вивчати та співставляти величезну кількість документів, адже, як зазначають дослідники, у організаторів Голодомору не було ніяких причин документувати (а тим більше оприлюднювати) свою мету.

Результати такого аналізу свідчать, що причиною голодомору стала політика сталінського режиму одночасно щодо українців як нації і щодо селян як класу. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуністичної влади для забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення (з огляду на те, що, як тоді вважалося, міський пролетаріат не створює проблем щодо його контролю).

На території Київщини, Уманщини, Черкащини, Вінниччини, Чернігівщини, Харківщини, Дніпропетровщини, Одещини, Луганщини у 20-х — 30-х роках тривала справжня селянська війна. Її елементами були зв'язки з петлюрівською еміграцією, поставки зброї через кордон (тоді з Галичини), план всеукраїнського повстання проти більшовиків.^[3].

Документи ГПУ свідчать, що наприкінці 20-х — на початку 30-х стався новий виток повстансько-партизанської боротьби проти «московської комуни». Тоді підросло нове покоління українців, яке пішло у бій. Є свідчення про створення партизанських селянських загонів у 1931—1932 роках. Тільки за даними ГПУ, від 20 лютого до 2 квітня 1930 року в Україні відбулося 1716 масових виступів, з яких 15 кваліфікувалися «як широкі збройні повстання проти радянської влади». Вони об'єднували до двох тисяч людей, і відбувалися під гаслами: «Верніть нам Петлюру!», «Дайте другу державу!», «Хай живе самостійна Україна!», «Геть СРСР!», «Давайте завойовувати іншу свободу, геть комуну!». В ті часи люди організовувалися як могли. Були навіть кінні загони. Зброєю були вила, лопати, сокири. Натовпи селян зі співом «Ще не вмерла Україна» ліквідовували місцеві органи влади. Партійці і комсомольці втікали. Радянська влада переживала важкі часи. Наприклад, велика, авторитетна родина Кривоносів у селі коло міста Шостки (Сумщина) не пускала у своє село радянську владу до 1932 року.^[4].

Позицію радянського уряду щодо українського селянства найкраще висвітлюють промови його провідників та тогочасні публікації в офіційних радянських медіях. Зокрема Йосиф Сталін стверджував:

«Національна проблема, в самій своїй суті, це селянська проблема»

«Пролетарська правда» номер від 22 січня 1930 р.

«знищення соціальної бази українського націоналізму — індивідуальних селянських господарств — було одним із основних завдань колективізації на Україні»

Виступаючи на XVII з'їзді партії, керівник Компартії України Косіор заявив:

«націоналістичний ухил у Комуністичній партії України… грав виняткову роль у спричиненні та поглибленні кризи в сільському господарстві»

Він також промовляв на партійних зборах влітку 1930 року:

«Селянин приймає нову тактику. Він відмовляється збирати урожай. Він хоче згноїти зерно, щоб задушити радянський уряд кістлявою рукою голоду. Але ворог ��рорахувався. Ми покажемо йому, що таке голод. Ваше завдання покінчити з куркульським саботажем урожаю. Ви мусите зібрати його до останньої зернини і відразу відправити на заготівельний пункт. Селяни не працюють. Вони розраховують на попередньо зібране зерно, яке вони заховали в ямах. Ми повинні примусити їх відкрити свої ями»

Шеф ОДПУ в Україні В.Балицький про боротьбу проти селянства в Україні:

«У 1933 р. кулак ОДПУ вдарив у двох напрямах. Спочатку його удар відчули на собі куркульські петлюрівські елементи на селі, а по-друге, головні осередки націоналізму»

«Спосіб, за допомогою якого людей нищили, був найжахливішим з досі відомих» — Ален Безансон.

Для виявлення суті Голодомору (тобто, як саме «морили голодом») при аналізі подій доцільно зосередитися не на тому, чи дійсно в Україні у 1931—1932 рр. був поганий врожай зернових і які були цьому причини і не на тому, чи був поганий врожай також в інших частинах СРСР, тому що, як відомо, скупі врожаї не є незвичайним явищем у сільському господарстві будь-якої країни. Найбільш важливо те, яких заходів було вжито керівництвом СРСР (відтак — і керівництвом тодішньої Радянської України) щоб максимально посилити ураження (сільського, перш за все) населення України голодом.

Відповідно до результатів досліджень, для досягнення бажаної мети — покарання голодом — організаторами Голодомору було використано такий механізм:

• В рік неврожаю зернових культур плани хлібозаготівлі були значно підвищені;
• Під прикриттям посиленої кампанії хлібозаготівлі було запроваджено «свідомо здійснювану конфіскацію продовольства» через запровадження натурального штрафування (м'ясом, картоплею та іншими продовольчими продуктами) за невиконання планів хлібозаготівлі.
• Селянам України та Кубані (на той час заселеної етнічними українцями) радянський уряд свідомо і планомірно не давав можливості виїхати з територій уражених голодом. Дивись Директиву ЦК ВКП(б) и СНК СССР в связи с массовым выездом крестьян за пределы Украины

Таким чином, хоча зменшення врожайності практично завжди призводить до деякого («пропорційного») погіршення умов харчування населення, практично всі дослідники визнають, що в умовах України голод такого масштабу міг бути і був організований лише штучно і навмисно.

На Заході про факт Голодомору стало широко відомо 29 березня 1933, коли валлійський (Welsh) журналіст Ґарес Річард Воон Джоунз (Gareth Richard Vaughan Jones, 1905 — 12 серпня 1935, біографія) опублікував свій відомий репортаж про існування Великого Голоду в Україні у 1932-33 рр. Цей репортаж був надрукований у багатьох газетах включно з «Manchester Guardian» та « New York Evening Post».

Вперше, 25 грудня 1987 року, перший секретар ЦК Компартії України В. Щербицький у доповіді, присвяченій 70-річчю утворення УРСР згадав про факт голоду. Згадування було побіжним («5-6 рядків»), та причиною голоду було оголошено «посуху», але принципово новим було визнання самого факту — раніше (і то дуже зрідка) дозволено було згадувати про «нестачу продуктів». Є підстави стверджувати, що це визнання було вимушеним — з огляду на очікуване оголошення результатів роботи американської комісії.

18 лютого 1988 року «Літературна Україна» опублікувала доповідь Олекси Мусієнка на партійних зборах Київської організації СПУ. Вітаючи курс нового керівництва КПРС на десталінізацію, О. Мусієнко звинуватив Сталіна у здійсненні в республіці жорстокої кампанії хлібозаготівель, наслідком якої став голодомор 1933 року. Використане в цій доповіді слово «голодомор» було новотвором письменника.

На початку липня 1988 року на XIX конференції КПРС в Москві виступив Борис Олійник. Зупинившись на сталінському терорі 1937 року, він цілком неочікувано для присутніх завершив цю тему так: «А оскільки в нашій республіці гоніння почалися задовго до 1937-го, треба з'ясувати ще й причини голоду 1933-го, який позбавив життя мільйони українців, назвати поіменно тих, із чиєї вини сталася ця трагедія».

Перші ґрунтовні дослідження фактів про Голодомор здійснив в кінці 40-х — на початку 50-х років 20 століття Дмитро Соловей — у еміграції. Його роботи високо цінуються спеціалістами, але не були широко відомі.

Наступний етап досліджень було проведено після створення Конгресом США спеціальної комісії з дослідження фактів голоду в Україні, виконавчим директором якої був Джеймс Мейс.

Дослідження проводилися як в США (зусиллями вищезазначеної комісії), так, паралельно, і в Україні — після того, як стало відомо про створення американської комісії та було вирішено створити «антикомісію».

У сучасній Україні одним з найвідоміших дослідників голодомору є видатний історик Станіслав Кульчицький. Див. посилання на його статті та наукові праці у «Джерелах»

Уже через два дні після появи у західних газетах чесного репортажу Ґ.Р. В. Джоунза — тобто 31 березня 1933 — газета «New York Times» опублікувала статтю власкора у Москві Вальтера Дюранті із запереченням факту Голодомору. Потім у приватній розмові з дипломатом цей журналіст фактично зізнався, що брехав, а його статті визнані спеціальною комісією газети «New York Times» незбалансованими.

Як в Україні, так і за її межами не досягнуто згоди стосовно подій, означених як Голодомор.

Існують наступні альтернативні до викладеної в даній статті точки зору:

• Ніякого голодомору взагалі не було, а була посуха на значній території СРСР (а не лише в Україні), в результаті чого у населеня були певні проблеми з харчуванням. Кількість загиблих (мільйони) є спекулятивно завищеною.
• Так, мільйони людей загинули в Україні від голоду, але:
  • Голод було викликано необхідністю експортувати значну кількість зерна для сплати закупівель передових технологій необхідних для індустріалізації СРСР, тобто метою було винятково зерно, а не загибель селян;
  • Те, що в Україні ситуація (тобто кількість мільйонів загиблих) була гіршою, ніж в інших частинах СРСР, викликано лише «перегинами» тодішнього керівництва України;
  • Вилучення продовольства виправдано тим, що воно дозволило здійснити індустріалізацію, а індустріалізація — перемогти Німеччину.

Стосовно кваліфікації Голодомору як акту геноциду висловлюється теж певний спектр альтернативних думок: від того, що не можна кваліфікувати геноцидом події, що сталися до укладення міжнародного документу про геноцид (1948 р.) до того, що оскільки від голоду помирали не лише в Україні, то нема доказів про акцію, направлену проти українців.

• У 1988 році Конгрес США, а у 1989 р. Міжнародна комісія юристів офіційно визнали голодомор 1932-33 рр. актом геноциду проти української нації.

• 15 травня 2003 р. Верховна Рада України в офіційному зверненні до народу України визнала голодомор 1932-33 рр. актом геноциду. (Але не прийняла постанови, поданої на її розгляд, що до цього питання, обмежившись лише офіційним зверненням, що майже не має юридичної цінності.)

• На вересень 2003 р. офіційні документи з приводу голодомору ухвалили у Бельгії, США, Канаді, Аргентині і Країні Басків (Іспанія).

• Міжнародна конференція з нагоди 70-ї річниці Голодомору, організована Інститутом досліджень історії суспільства та релігії міста Віченца (Італія) 16—18 жовтня 2003 року. За результатами роботи опубліковано книгу «Смерть землі. Великий голод в Україні 1932—1933 років» (вийшла італійською мовою).

• у листопаді 2003 року угорський парламент одноголосно прийняв постанову, яка визнає голодомор 1932—1933 років актом геноциду проти українського народу

• Проблема визнання голодомору 1932-33 рр. в Україні злочином проти людства розглядалася на 58-й сесії Генеральної Асамблеї ООН — з нагоди 70-х роковин подій (10 листопада 2003 р.).

• В кінці листопада 2003 р. в Парижі проведено дні пам'яті жертв голодомору в Україні. Почесний президент — Ален Безансон.

• 28 листопада 2006 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні», який трактує події 1932—1933 років, як Геноцид українського народу. Рішення було ухвалене 233 голосами. Від Партії регіонів проголосувало 2 депутати, від БЮТ — 118, від «Нашої України» — 79, від Соцпартії — 30, позафракційних — 4. Фракція комуністів за законопроект, поданий Президентом України, не голосувала у повному складі.

• 3 липня 2008 Парламентська Асамблея Організації з безпеки й співробітництва в Європі (ПА ОБСЄ) прийняла резолюцію щодо Голодомору в Україні. Резолюція «рішуче пропонує всім парламентаріям вжити заходів для визнання факту Голодомору в Україні». [2]

Файл:Mlyn-christ-crop.jpg

• Меморіальні споруди, музеї ([3])
  • Пам'ятник-каплиця жертвам Голодомору у Києві (у парку Слави)
  • Пам'ятник (обеліск) жертвам Голодомору у Києві (Михайлівська пл., зліва від входу до відтвореного Михайлівського собору).
  • Пам'ятник жертвам Голодомору у м. Едмонтон (Канада, провінція Альберта), 1983 р. Перший в світі пам'ятник жертвам Голодомору.
  • Пам'ятник жертвам Голодомору у м. Калґарі (Канада, провінція Альберта), 1999 р.
  • Пам'ятник жертвам Голодомору у м. Вінніпеґ (Канада, провінція Манітоба), 1984 р.
  • Меморіальний курган біля м. Лубни (недалеко від Мгарського монастря).
  • Меморіальний хрест на сільському цвинтарі у с. Литвяки, (Лубенський район , Полтавська область).
  • Меморіальний хрест у м. Харків, перший в Україні, встановлено 4 жовтня 1989 р.
  • Меморіальний хрест у м. Миколаїв.
  • Меморіальний хрест у м. Коломия (недалеко від церкви Благовіщення).
  • Меморіальний хрест у м. Дніпропетровськ (встановлено 2005 р.).
  • Меморіальний тризуб Українського православного собору св. Володимира у м. Парма, Огайо (передмістя м. Клівленду).

• Меморіальні заходи
  • Починаючи з 1983 р. столиці провінції Альберта м. Едмонтоні, в мерії міста щорічно проводиться відзначення річниці Голодомору. На офіційий частині заходу традиційно присутні мер міста і керівникі провінції. Біля входу до мерії встановлений перший в світі пам'ятний знак на вшанування річниці Голодомору «Розірване кільце життя».
  • Починаючи з 2003 р. в Парижі щорічно проводяться заходи із вшанування пам'яті мільйонів загиблих.
  • В Украіні четверта субота листопада є офіційним Днем пам'яті жертв голодомору та політичних репресій. Запроваджено Президентом України Леонідом Кучмою (Указ № 1310/98 від 26 листопада 1998 року; Указом № 1181/2000 від 31 жовтня 2000 року до попереднього Указу внесено зміни).

Країна	Дата
Аргентина
Австралія	30 жовтня 2003 [4]
Канада	28 травня 2008 [5] (Нижня палата парламенту)
Еквадор
Іспанія	30 травня 2007
Естонія
Грузія	20 грудня 2005 [6]
Італія
Литва	24 листопада 2005 [7]
Перу
Польща	14 березня 2006 [8]
Парагвай	25 жовтня 2007
Україна
США
Угорщина	24 листопада 2003 [9]
Ватикан
Мексика	19 лютого 2008
Чехія	30 листопада 2007
Колумбія	21 грудня 2007 [10]
Латвія	13 березня 2008 [11]

23 жовтня 2008 року Європарламент визнав^[5][6] Голодомор в Україні злочином проти людства і висловив співчуття українському народу.

• Голодомори в Україні
• Населені пункти, що постраждали від Голодомору

• Указ Президента України№38/93 "Про заходи у зв'язку з 60-ми роковинами голодомору в Україні"
• Указ Президента України№1310/98 "Про встановлення Дня пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій"
• Указ Президента України№275/2002 "Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами голодомору в Україні"
• Постанова Верховної Ради України від 15 травня 2003 року №789-IV "Про Звернення до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років"(формат doc)
• Указ Президента України№ 1087/2005 Про додаткові заходи щодо увічнення пам'яті жертв політичних репресій та голодоморів в Україні
• Київська міська рада Розпорядження № 1445 від 04.08.2005 року "Заходи щодо увічнення пам’яті жертв політичних репресій та голодоморів в Україні"
• Указ Президента України№1544/2005 "Про вшанування жертв та постраждалих від голодоморів в Україні"
• Указ Президента України№1644/2005 "Про відзначення Дня пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій"
• Опис колекції документів ГДА СБ України "Голодомор 1932-1933 рр. в Україні"
• Закон України "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні"

• Станіслав Кульчицький, Геннадій Єфіменко "Демографічні наслідки голодомору 1933 р. в Україні" + "Всесоюзний перепис 1937 р. в Україні: документи та матеріали"
• Свідчення очевидців Голоду, Матеріали комісії конгресу США
• «Уроки історії: Голодомор 1932-33 рр.»
• «Голодомор в Україні 1932-1933 роки»
• матеріали комісії Конгресу США по українському голоду 1932-33 років
• книга Р. Конквеста "Жнива скорботи"
• Українці Угорщини: Голодомор 32-33 років
• Infoukes.com: The Artificial Famine/Genocide in Ukraine 1932-33
• Голодомор на Чернігівщині 1932–1933 рр. мовою документів: Тематичний перелік / Упорядн.: Л.П. Коноваленко, А.В. Морозова, Н.М. Полетун. Ред. А.І. Неділя.
• Громадський проект: Збір переказів очевидців та фото пам'ятних знаків.
• О. Веселова «Пам'ять про жертви голоду-геноциду 1932-1933 років в Україні: смертність й ушанування загиблих» (у «ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ: факти, судження, пошуки». Міжвідомчий збірник наукових праць, вип. 10)
• В. Нікольський «Голодомор 1932-1933 рр. на Україні за матеріалами "Окремої папки" Політбюро ЦК КП(б)У» (у «ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ: факти, судження, пошуки». Міжвідомчий збірник наукових праць, вип. 12)
• О. Веселова «Пам'ятні знаки і пам'ятники жертвам голоду-геноциду 1932-1933 років в Україні»(у «ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ: факти, судження, пошуки». Міжвідомчий збірник наукових праць, вип. 13)
• Геннадій Боряк «Інтернет-ресурси документально-публіцистичних матеріалів з проблеми Голодомору»
• «Голодомор в Україні 1932—1933: Офіційні документи. Бібліографія публікацій джерел. Огляди джерел. Інтернет-ресурси» Державний комітет архівів України. — К., 2003 [компакт-диск]. (див. Зміст)
• Сергійчук Володимир Іванович «Як нас морили голодом». На основі невідомих досі матеріалів з колишніх таємних архівів простежено геноцид українського народу в XX ст. Уперше в одному дослідженні мовою документів розповідається про три штучні голодомори, що були організовані в Україні, - 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 років
• Василий Гроссман. «Все течет» (рос.) — Повість Василя Гроссмана Перша згадка в художній літературі.

• Офіційні фотодокументи з фондів Центрального державного кінофотофоноархіву України
• Українці Угорщини: Світлини
• Голодомор /документальні фільми, художні, передачі
  • 1983, Канада, Незнаний Голод [12], [13]
  • 1984, Канада, Жнива розпачу
  • 1989, Україна, 33-й, свідчення очевидців
  • 1990, Україна, Під знаком біди
  • 1991, Україна, Голод — 33 [14]
  • 1993, Україна, Великий злам
  • 1994, Україна, Пієта
  • 2002, Україна, Українська ніч
  • 2003, Україна, Час темряви
  • 2004, Угорщина, Голодомор 1932—1933 р.р.
  • 2005, Україна, Великий Голод [15]
  • 2005, Росія, Тайна пропавшей переписи
  • 2005, Україна, Голодомор. Технології геноциду
  • 2005, Україна, Голодомор. Україна
  • Голодомор. Україна ХХ століття
  • Жити заборонено
• ArtUkraine.com: The Great Famine-Genocide in Soviet Ukraine, 1932-1933
• Уроки Історії: Голодомор 1932-33 років, Галерея - Фото
• Уроки Історії: Голодомор 1932-33 років, Галерея - Художні твори

• Статті Станіслава Кульчицького
  • "Скільки нас загинуло під Голодомору 1933 року?"
  • "Демографічні втрати України В ХХ столітті"
  • "Причини голоду 1933 року в Україні. По сторінках однієї призабутої книги"
  • "Причини голоду 1933 року В Україні-2"
  • "Чому Сталін нас нищив?" (ч. 1), (ч. 2), (ч. 3), (ч. 4), (ч. 5), (ч. 6)
  • "Чи був Голодомор 1933 р. геноцидом?" 20.09.2006 (ч. 1), (ч. 2), (ч. 3),
  • Демографічні наслідки голодомору 1933 р. в Україні
  • Два обличчя терору. Про Голодомор 1932—1933 рр. в Україні у порівнянні з голодом 1932—1933 рр. у СРСР
• Статті Юрія Шаповала
  • "Голод 1932-33 років в Україні: що ми знаємо про нього сьогодні?"
• Ален Безансон: «Існують дві перешкоди для остаточного формування української нації — давній дефіцит ЕЛІТИ і старанно культивований Росією розбрат усередині українського народу» (Діалог з Тарасом Марусиком)
• Петро Вознюк "Повернення правди про «Великий голод» в Україні. як попередження і пересторога для світової спільноти"
• Андреа Граціозі «Концепція постгеноцидного суспільства Джеймса Мейса встановлює порядок денний на майбутнє» (Діалог з Ігорем Сюндюковим)
• Джеймс Мейс «Політичні причини голодомору в Україні (1932—1933 рр.)»
• В.І. Марочко. Сучасна зарубіжна історіографія голоду 1932–1933 рр. в Україні: нова чи стара інтерпретація? (pdf)
• Полеміка:
  • Валерій Солдатенко "Голодний тридцять третій суб’єктивні думки про об’єктивні процеси"
    • Ігор Гирич "Чи був планованим голод 1933 року, або коли вже українці перестануть бути жертвами обставин?"
      • Віктор Бідненко "Коли за деревами не видно лісу"
  • Михайло Білецький. "Світ повинен це пам’ятати (Про юридичну кваліфікацію Голодомору)"
    • Євген Зарудний "Деконструкція геноциду?"
  • Дмитро Полюхович Точка зору: Голодомор як акт творіння “гомо совєтікус”
• Дмитро Каневський Чи отримає Україна компенсацію за Голодомор від Росії?
• Свідчення:
• "«Я бачила Голодомор 1933-го»"
• "Голодомор 1932–1933 років: спогади очевидців"
• "Діти 1933-го року"

• Ukrainian Genocide Famine Foundation USA
• Andrew Gregorovich BLACK FAMINE IN UKRAINE 1932-33
• HOLODOMOR The Forgiven Holocaust of 1932-33
• Ukrainian Famine
• Ukrainian Famine 1932-1933 I will remember
• Democide in the Soviet Union 62 million people killed
• Stanislav KULCHYTSKY Why did Stalin exterminate the Ukrainians?
• http://www.youtube.com/watch?v=9q2OIpNVXxc

Ammende, Ewald, "Human life in Russia, (Cleveland: J.T. Zubal, 1984), Reprint, Originally published: London, England: Allen & Unwin, 1936. «The Black Deeds of the Kremlin: a white book», S.O. Pidhainy, Editor-In-Chief, (Toronto: Ukrainian Association of Victims of Russian-Communist Terror, 1953), (Vol. 1 Book of testimonies. Vol. 2. The Great Famine in Ukraine in 1932—1933). Conquest, Robert, «The Harvest of Sorrow: Soviet Collectivization and the Terror — Famine», (Edmonton: The University of Alberta Press in Association with the Canadian Institute of Ukrainian Studies, 1986). Davies, R.W., «The Socialist offensive: the collectivization of Soviet agrilculture, 1929—1930», (London: Macmillan, 1980). «Der ukrainische Hunger-Holocaust: Stalins verschwiegener Volkermond 1932/33 an 7 Millionen ukrainischen Bauern im Spiegel geheimgehaltener Akten des deutschen Auswartigen Amtes», (Sonnebuhl: H. Wild, 1988), By Dmytro Zlepko. [eine Dokumentation, herausgegeben und eingeleitet von Dmytro Zlepko]. Dolot, Miron, «Execution by Hunger: The Hidden Holocaust, a survivor's account of the Famine of 1932—1933 in Ukraine», (New York City: W.W. Norton & Company Inc., 1985). Dolot, Miron, «Who killed them and why?: in remembrance of those killed in the Famine of 1932—1933 in Ukraine», (Cambridge, Mass: Harvard University, Ukrainian Studies Fund, 1984). Dushnyk, Walter, «50 years ago: the famine holocaust in Ukraine», (New York: Toronto: World Congress of Free Ukrainians, 1983). «Famine in the Soviet Ukraine 1932—1933: a memorial exhibition», Widener Library, Harvard University, prepared by Oksana Procyk, Leonid Heretz, James E. Mace. — (Cambridge, Mass: Harvard College Library, distributed by Harvard University Press, 1986). «Famine in Ukraine 1932-33», edited by Roman Serbyn and Bohdan Krawchenko, — (Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian Studies, 1986). [Selected papers from a conference held at the Universite du Quebec a Montreal in 1983). «The Great Famine in Ukraine: the unknown holocaust: in solemn observance of the Ukrainian famine of 1932—1933», (Compiled and edited by the editors of the Ukrainian Weekly [Roma Hadzewycz, George B. Zarycky, Martha Kolomayets] Jersey City, N.J.: Ukrainian National Association, 1983). Gregorovich, Andrew, «Black Famine in Ukraine 1932-33: A Struggle for Existence», FORUM: A Ukrainian Review, No. 24, (Scranton: Ukrainian Workingmen's Association, 1974). Halii, Mykola, «Organized famine in Ukraine, 1932—1933», (Chicago: Ukrainian Research and Information Institute, 1963). «Holod na Ukraini, 1932—1933: vybrani statti», uporiadkuvala Nadiia Karatnyts'ka, (New York: Suchasnist', 1985). Hlushanytsia, Pavlo, "Tretia svitova viina Pavla Hlushanytsi == The third world war of Pavlo Hlushanytsia, translated by Vera Moroz, (Toronto: Anabasis Magazine, 1986). [Bilingual edition in Ukrainian and English]. «Holod 1932-33 rokiv na Ukraini: ochyma istorykiv, movoij dokumentiv», (Kyiv: Vydavnytstvo politychnoyi literatury Ukrainy, 1990). Hryshko, Vasyl, «Ukrains'kyi 'Holokast', 1933», (New York: DOBRUS; Toronto: SUZHERO, 1978). Hryshko, Vasyl, «The Ukrainian Holocaust of 1933», Edited and translated by Marco Carynnyk, (Toronto: Bahrianyi Foundation, SUZHERO, DOBRUS, 1983). «International Commission of Inquiry into the 1932-33 Famine in Ukraine, Proceedings [transcript]», May 23-27, 1988, Brussels, Belgium, [Jakob W.F. Sundberg, President; Legal Counsel, World Congress of Free Ukrainians: John Sopinka, Alexandra Chyczij; Legal Council for the Commission, Ian A. Hunter, 1988. «International Commission of Inquiry into the 1932-33 Famine in Ukraine. Proceedings [transcript]», October 21 — November 5, 1988, New York City, [Jakob W.F. Sundberg, President; Counsel for the Petitioner, William Liber; General Counsel, Ian A. Hunter], 1988. «International Commission of Inquiry into the 1932—1933 Famine in Ukraine. Final report», [Jacob W.F. Sundberg, President], 1990. [Proceedings of the International Commission of Inquiry and its Final report are in typescript, contained in 6 vols. Copies available from the World Congress of Free Ukrainians, Toronto]. Kalynyk, Oleksa, «Communism, the enemy of mankind: documents about the methods and practise of Russian Bolshevik occupation in Ukraine», (London, England: The Ukrainian Youth Association in Great Britain, 1955). Klady, Leonard, «Famine Film „Harvest of Despair“», FORUM: A Ukrainian Review, No. 61, Spring 1985, (Scranton: Ukrainian Fraternal Association, 1985). «Kolektyvizatsia і Holod na Ukraini 1929—1933: Zbirnyk documentiv і materialiv», Z.M. Mychailycenko, E.P. Shatalina, S.V. Kulcycky, eds., (Kyiv: Naukova Dumka, 1992).

Kostiuk, Hryhory, «Stalinist rule in Ukraine: a study of the decade of mass terror, 1929—1939», (Munich: Institut zur Erforschung der UdSSSR, 1960). Kovalenko, L.B. & Maniak, B.A., eds., «Holod 33: Narodna knyha-memorial», (Kyiv: Radians'kyj pys'mennyk, 1991). Krawchenko, Bohdan, «Social change and national consciouness in twentieth-century Ukraine», (Basingstoke: Macmillan in association with St. Anthony's College, Oxford, 1985). «Lettere da Kharkov: la carestia in Ucraina e nel Caucaso del Nord nei rapporti dei diplomatici italiani, 1932-33», a cura di Andrea Graziosi, (Torino: Einaudi, 1991). Mace, James E., «Communism and the dilemma of national liberation: national communism in Soviet Ukraine, 1918—1933», (Cambridge, Mass.: Distributed by Harvard University Press for the Ukrainian Research Institute and the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S., 1983). Makohon, P., «Svidok: Spohady pro 33-ho», (Toronto: Anabasis Magazine, 1983). Martchenko, Borys, «La famine-genocide en Ukraine: 1932—1933», (Paris: Publications de l'Est europeen, 1983). Marunchak, Mykhailo H., "Natsiia v botot'bi za svoie isnuvannia: 1932 і 1933 v Ukraini і diiaspori, (Winnipeg: Nakl. Ukrains'koi vil'noi akademii nauk v Kanadi, 1985). «Memorial», compiled by Lubomyr Y. Luciuk and Alexandra Chyczij; translated into English by Marco Carynnyk, (Toronto: Published by Kashtan Press for Canadian Friends of «Memorial», 1989). [Bilingual edition in Ukrainian and English. this is a selection of resolutions, aims and objectives, and other documents, pertaining to the activities of the «memorial» Society in Ukraine]. Mishchenko, Oleksandr, «Bezkrovna viina: knyha svidchen'», (Kyiv: Molod', 1991). Oleksiw, Stephen, «The agony of a nation: the great man-made famine in Ukraine, 1932—1933», (London: The National Committee to Commemorate the 50th Anniversary of the Artificial Famine in Ukraine, 1932—1933, 1983). «Pavel P. Postyshev, envoy of Moscow in Ukraine 1933—1934», [selected newspaper articles, documents, and sections in books], (Toronto: World Congress of Free Ukrainians, Secretariat, [1988]), (The 1932-33 Famine in Ukraine research documentation. Pidnayny, Alexandra, «A bibliography of the great famine in Ukraine, 1932—1933», (Toronto: New Review Books, 1975). Pravoberezhnyi, Fedir, «8,000,000: 1933-i rik na Ukraini», (Winnipeg: Kultura і osvita, 1951). Senyshyn, Halyna, «Bibliohrafia holody v Ukraini 1932—1933», (Ottawa: Montreal: UMMAN, 1983). Solovei, Dmytro, «The Golgotha of Ukraine: eye-witness accounts of the famine in Ukraine», compiled by Dmytro Soloviy, (New York: Ukrainian Congress Committee of America, 1953). Stradnyk, Petro, «Pravda pro soviets'ku vladu v Ukraini», (New York: N. Chyhyryns'kyi, 1972). Taylor, S.J., «Stalin's apologist: Walter Duranty, the New York Time's man in Moscow», (New York: Oxford University Press, 1990). «The Foreign Office and the famine: British documents on Ukraine and the great famine of 1932—1933», edited by Marco Carynnyk, Lubomyr Y. Luciuk and Bohdan Kor. «The man-made famine in Ukraine», — (Washington D.C.: American Enterprise Institute for Public Policy Research, 1984). [Seminar. Participants: Robert Conquest, Dana Dalrymple, James Mace, Michael Nowak]. United States, «Commission on the Ukraine Famine. Investigation of the Ukrainian Famine, 1932—1933: report to Congress / Commission on the Ukraine Famine», [Daniel E. Mica, Chairman; James E. Mace, Staff Director]. — (Washington D.C.: U.S. G.P.O.: For sale by the Supt. of Docs, U.S. G.P.O., 1988), (Dhipping list: 88-521-P). United States, «Commission on the Ukrainian Famine. Oral history project of the Commission on the Ukraine Famine», James E. Mace and Leonid Heretz, eds. (Washington, D.C.: Supt. of Docs, U.S. G.P.O., 1990). «Velykyi holod v Ukraini, 1932-33: zbirnyk svidchen', spohadiv, dopovidiv ta stattiv, vyholoshenykh ta drukovanykh v 1983 rotsi na vidznachennia 50-littia holodu v Ukraini — The Great Famine in Ukraine 1932—1933: a collection of memoirs, speeches amd essays prepared in 1983 in commemoration of the 50th anniversary of the Famine in Ukraine during 1932-33», [Publication Committee members: V. Rudenko, T. Khokhitva, P. Makohon, F. Podopryhora], (Toronto: Ukrains'ke Pravoslavne Bratstvo Sv. Volodymyra, 1988), [Billingual edition in Ukrainian and English]. Verbyts'kyi, M., «Naibil'shyi zlochyn Kremlia: zaplianovanyi shtuchnyi holod v Ukraini 1932—1933 rokiv», (London, England: DOBRUS, 1952). Voropai, Oleksa, «V deviatim kruzi», (London, England: Sum, 1953). Voropai, Oleksa, « The Ninth Circle: In Commemoration of the Victims of the Famine of 1933», Olexa Woropay; edited with an introduction by James E. Mace, (Cambridge, Mass.: Harvard University, Ukrainian Studies Fund, 1983).

• У Парижі вшанували пам’ять жертв Голодомору
• «Відкриття памятної дошки Ґ.Р.В. Джоунзу» в університеті, який він закінчив у 1926р (University of Wales, Aberystwyth [16]).
• 30 жовтня 2008 Законодавча Асамблея провінції Альберта (Канада) одностайно ухвалила Закон про встановлення Дня пам'яті голоду та геноциду (Голодомору) 1932—1933 років в Україні, який відзначатиметься четвертої суботи листопада кожного року.^[7]

Ця сторінка належить до вибраних статей української Вікіпедії.

Шаблон:Link FA