Перейти до вмісту

Каміло Хосе Села

Матеріал з Вікіцитат
Каміло Хосе Села
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Каміло Хосе Села (ісп. Camilo José Cela; 11 травня 1916, Падрон, Ла-Корунья — 17 січня 2002, Мадрид) — іспанський письменник і публіцист, лауреат Нобелівської премії з літератури 1989 року, член Королівської Академії наук Іспанії (1957), лауреат Премії Сервантеса (1995), перший маркіз де Іріа Фла��іа. Багато своїх творів присвятив представникам покоління 1898. Саме звідти живиться вся сучасна іспанська література.

Цитати

[ред.]
  •  

Ми, голі жінки, можемо говорити, що хочемо; те, що говориться в ліжку, не рахується. Я замовкну, коли одягнуся[1]!

  •  

Я пишу через самотність і говорю через самотність[2].

  •  

Наш час — час зухвалих суджень, ми беремо участь у спектаклі, на який дехто простосердо дивиться із залу, не дуже розуміючи, що відбувається, хоча насправді суть геть проста[2]. — «Вулик».

  •  

Але з іншого боку, навіть і без того, любов до людини ніколи не завадить[2]. — «Родина Паскуаля Дуарте».

Примітки

[ред.]