Чернов Леонід Іванович

Чернов Леонід Іванович
Чернов Леонід Іванович
	фото 1961 року
Народження	5 (18) червня 1915 ; Старобільськ, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть	24 жовтня 1990 (75 років)
	Харків, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Жанр	портрет і пейзаж
Навчання	Харківське державне художнє училище і Харківський художній інститут
Діяльність	художник, педагог
Вчитель	Козик Михайло Якимович , Кокель Олексій Опанасович і Самокиш Микола Семенович
Відомі учні	Беркута Комунар Савелійович , Кузнецов Володимир Васильович , Таньпетер Карл Альфредович , Стаханов Ігор Михайлович , Волинський Рафаель Освальдович , Колесник Борис Панасович , Кривонос Олександр Артемович , Панич Ігор Васильович , Мокрожицький Віллі Леопольдович , Жуков Борис Володимирович , Пушкарьова Віола Олексіївна , Любавін Юрій Михайлович , Логвин Іван Дмитрович , Хмельницький Олександр Анатолійович , Козулін Мусій Якович , Трегуб Євген Захарович , Лихоліт Олексій Кирилович , Чишко Валентина Михайлівна , Павлюк Аркадій Григорович , Чуприна Микола Петрович , Троценко Ера Ол��ксандрівна і Беккер Давид Юлійович
Працівник	Харківське державне художнє училище , Харківський художній інститут і Харківська державна академія дизайну та мистецтв
Член	Національна спілка художників України
У шлюбі з	Яковенко Олена Миколаївна
Нагороди	;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чернов.

Леоні́д Іва́нович Черно́в (нар. 18 червня 1915, Старобільськ — пом. 24 жовтня 1990, Харків) — український радянський художник; член Харківського відділення Спілки художників України з 1943 року^[1]. Чоловік художниці Олени Яковенко.

Життєпис

Народився 6 [18] червня 1915(19150618) року місті Старобільському Харківської губернії Російської імперії (тепер Старобільськ Луганської області, Україна) в робітничій сім'ї. У 1934—1937 роках навчався у Харківському художньому училищі; у 1937—1942 роках — у Харківському художньому інституті (викладачі: Михайло Козик, Олексій Кокель та Микола Самокиш). Дипломну роботу (картину «Підвіз зброї партизанам») захистив у евакуації у Самарканді^[2].

У 1944—1947 роках працював директором Харківського державного художнього училища; у 1947—1963 роках викладав у Харківському художньому інституті, з 1963 року — у Харківському художньо-промисловому інституті. Доцент з 1961 року, професор з 1977 року^[1]. Серед його учнів: Адольф Константинопольський, Григорій Крижевський, Володимир Кузнецов, Микола Маринич, Асхат Сафаргалін, Олександр Хмельницький.

Жив в Харкові в будинку на вулиці Культури, № 9, квартира № 47. Помер в Харкові 24 жовтня 1990 року.

Творчість

Працював у галузі станкового живопису та станкової графіки (автолітографії, офорти, акварелі). Створював пейзажі, портрети. Серед робіт:

живопис

«Блакитний вечір»;
«Весняний ранок»;
«Вітер»;
«Наталочка»;
«Мати» (1948, Дніпровський художній музей);
«Приазов'я» (1955);
«Вечірня пісня» (1957, Національний художній музей України);
«Тихий вечір» (1960);
«Мрії» (1961, Харківський художній музей);
«Гайдамаки» (1961, за однойменною поемою Тараса Шевченка);
«Над землею» (1966);
«Осеніє» (1967);
«Скошена гречка» (1969);
«Простір» (1969);
«Харків вечірній» (1977);
«Портрет А. Щеглова» (1984);

графічні серії

«В Карпатах» (1954);
«По Болгарії» (1956);
«На Азовському морі» (1956);
«По Індії» (1957);
«Джайпурський мотив» (1957);
«Біля храму» (1957);
цикл малюнків до українських народних пісень (1961—1965);
цикл малюнків «По шевченківських місцях» (1963);
цикл малюнків за мотивами поезій Тараса Шевченка (1964);
цикл малюнків за мотивами віршів радянських поетів;
цикл пастелей «Мальовничий світ» (1978—1990).

.

Учасник всеукраїнських, всесоюзних і міжнародних художніх виставок з 1945 року. Персональні виставки відбулися у Харкові у 1944, 1952, 1957—1959, 1965—1968, 1982, 1993 роках; Києві, Дніпропетровську, Львові, Чернівцях, Одесі у 1957—1959, 1965—1968 роках; Сумах у 1965—1968 роках; Старобільськ у 1977 році.

У складі групи радянських художників 1957 року перебував у творчому відрядженні в Індії, що позначилося в його творчості.

Відзнаки

Медаль «За трудову відзнаку» (1951)^[3];
Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1966 року.

Примітки

↑ ^а ^б Чернов Леонід Іванович / Художники Харківщини. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 27 вересня 2020.
↑ Чернов Леонид Иванович // Мирошниченко И. Старобельщина — жемчужина Приайдарья.-Луганск,2011.-С.208
↑ Указ Президиума Весховного Совета СССР «О награждении орденами и медалями работников искусств Украинской ССР» / «Советское искусство». № 58 (1340) від 14 липня 1951 року.

Література

Чернов Леонід Іванович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — С. 749.;
Чернов Леонід Іванович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 506.;
Чернов Леонід Іванович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
Чернов Леонід Іванович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
Чернов Леонід Іванович // Шевченківський словник. Том 2 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1977., сторінка 340;
Чернов Леонід // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1984. — Кн. 2, [т. 10] : Хмельницький Борис — Яцків. — ISBN 5-7707-4049-3.;
Чернов Леонід Іванович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 629 . — ISBN 5-88500-042-5.;
Чернов Леонід Іванович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 750-751.

Біографії Живопис Графіка Харків

[ХХ-1] а ^б Чернов Леонід Іванович / Художники Харківщини. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 27 вересня 2020.

[2] Чернов Леонид Иванович // Мирошниченко И. Старобельщина — жемчужина Приайдарья.-Луганск,2011.-С.208

[3] Указ Президиума Весховного Совета СССР «О награждении орденами и медалями работников искусств Украинской ССР» / «Советское искусство». № 58 (1340) від 14 липня 1951 року.

[1]