Френсіс Арсентьєв
| Френсіс Арсентьєв | |
|---|---|
| Francys Arsentiev | |
| Псевдо | Френсіс Ярбро (Francys Yarbro), Френсіс Дистефано |
| Народилася | 18 січня 1958 Гонолулу, Гаваї, США |
| Померла | 24 травня 1998 (40 років) гора Еверест ·гіпотермія |
| Країна |  США |
| Національність | американка |
| Діяльність | альпіністка |
| Відома завдяки | перша американка, що піднялася на вершину Евереста без додаткового кисню; також відома своєю трагічною загибеллю |
| Alma mater | University of Louisvilled, Коледж Стівенсаd і The American School In Switzerlandd |
| У шлюбі з | John Abel Distefano (одружилися в 1977; розвелися в 1978), Сєргєй Арсеньєв (одружилися в 1992; загинули в 1998) |
| Діти | син на ім’я Пол |
Френсіс Арсентьєв (18 січня 1958 — 24 травня 1998) стала першою жінкою зі Сполучених Штатів, яка 22 травня 1998 року досягла вершини гори Еверест без допомоги кисневих баллонів.[1] Під час спуску з гори вона загинула.
У 1992 році Френсіс вийшла заміж за російського альпініста Сергія Арсентьєва, з яким познайомилася у 1991 на Чо-Ойю. Разом вони піднялися на багато вершин, включаючи перше сходження на безіменний тоді пік висотою 5800 м, якому вони дали назву «Пік Доброї волі», а також на Деналі через Західну Башту. Арсентьєв стала першою американкою, яка спустилася на лижах з Ельбрусу, підкоривши його східну та західну вершини. До цього часу вона захотіла стати також першою американкою, яка підкорить Еверест без використання додаткового кисню.[2]
У травні 1998 року Френсіс та Сергій Арсентьєви прибули до Базового табору. 17 травня вони піднялися на Північне сідло, а наступного дня досягли 7700 метрів. 19 травня вони піднялися на висоту 8203 метри до Табору 6. Сергій повідомив по радіо, що вони в хорошій формі та збираються почати підйом 20 травня о 1:00. 20 травня, провівши ніч у Таборі 4, вони почали спробу піднятися на вершину, але розвернулися на Першій сходинці через відмову ліхтарів. 21 травня вони піднялися лише на 50-100 метрів і знову повернулися до Табору 6.[2]
Після цих двох невдалих спроб піднятися на вершину вони знову спробували здійснити сходження 22 травня. Провівши стільки часу на великій висоті в умовах недостатності кисню, вони рухалися дуже повільно та піднялися на вершину під вечір. У результаті вони були змушені провести ще одну ніч на висоті 8000 метрів. Протягом спуску вони загубили одне одного. Наступного ранку Сергій спустився до табору, але побачив, що його дружина ще не прибула. Зрозумівши, що вона лишається на небезпечній висоті, він вирушив шукати її, взявши з собою кисневий баллон і ліки.
Вранці 23 травня Френсіс Арсентьєв знайшли альпіністи з Узбекистану, які долали останні кілька сотень метрів до вершини. Френсіс виглядала напівпритомною через брак кисню та обмороження. Оскільки вона не могла рухатися самостійно, узбецькі альпіністи дали їй кисню, поставивши подачу на максимум, і продовжили сходження. На зворотній дорозі вони виявили Френсіс на тому ж місці, де її залишили, і спробували нести її вниз, але знесилилися настільки, що не могли продовжувати її евакуацію. Узбеки залишили її та, спускаючись до табору, зустріли Сергія Арсентьєва, що підіймався нагору, і повідомили йому, де вона знаходиться. Це був останній раз, коли його бачили живим.[2] За непідтвердженими даними, узбеки в таборі намагалися умовити шерпів допомогти евакуювати Френсіс, пропонуючи за це гроші, але ніхто не погодився[3].
Вранці 24 травня британець Айан Вудолл, південноафриканка Кеті О'Дауд і кілька узбеків зустріли Френсіс Арсентьєв по дорозі на вершину. Її знайшли там, де залишили напередодні ввечері. Поруч виявили льодоруб і мотузку Сергія Арсентьєва, але його самого ніде не було. Вудол і О'Дауд відмовилися від спроби піднятися на вершину та більше години намагалися врятувати Френсіс, але через її поганий стан, небезпечне розташування та морозну погоду вони були змушені покинути її та спуститися до табору. За їх словами, Френсіс благала не залишати її. Наступного разу її знайшли вже мертвою того ж дня.[2] Її труп протягом рівно дев'яти років, до 23 травня 2007 року, лишався на місці загибелі та отримав прізвисько «Спляча красуня».[1]
Загадкове зникнення її чоловіка було розкрито наступного року, коли Джейк Нортон, учасник експедиції «Меллорі та Ірвайн», виявив труп Сергія нижче на схилі гори. Судячи з усього, альпініст загинув унаслідок падіння.[4]
У 2007 році Айан Вудол ініціював та очолив експедицію «Дао Евересту»(«The Tao of Everest»), яка мала за мету поховати тіла Френсіс Арсентьєва та неідентифікованого альпініста, відомого як «Зелені Черевики», обидва з яких лежали на виду на багатолюдному маршруті. 23 травня 2007 року Вудол зміг знайти тіло Арсентьєв і, завернувши його у прапор США, скинув труп у прірву, таким чином прибравши з поля зору.[5] Прибрати «Зелені Черевики» тоді не вдалося через небезпечну погоду. Цей труп перенесла у менш помітне місце китайська команда в 2014 році.[6]
- Список людей, які загинули під час сходження на Еверест
- Табеї Дзюнко (Японія) — перша жінка, яка піднялася на вершину Евересту (16 травня 1975).
- Ванда Руткевич (Польща) — перша європейка, яка піднялася на вершину Евересту (16 жовтня 1978).
- Ганнелоре Шмац (Німеччина) — перша жінка, яка загинула на Евересті (2 жовтня 1979).
- Шерон Вуд (Канада) — перша мешканка Північної Америки, яка піднялася на вершину Евересту (20 травня 1986).
- Стейсі Еллісон (США), перша мешканка США, яка піднялася на вершину Евересту (29 вересня 1988).
- Мелісса Арно (США), перша мешканка США, яка піднялася на вершину Евересту без додаткового кисню і пережила спуск (2016).
- ↑ а б Tweedie, Neil (6 травня 2007). Peace at last for Sleeping Beauty. The Age. Архів оригіналу за 21 жовтня 2012. Процитовано 24 травня 2012.
- ↑ а б в г Everest 2007: Before David Sharp there was Fran... EverestNews.com. 2012. Архів оригіналу за 24 лютого 2012. Процитовано 24 травня 2012.
- ↑ Любовь и смерть на Эвересте: Сергей Арсентьев и Френсис Дистефано (рос.). 7 червня 2015. Процитовано 28 жовтня 2024.
- ↑ SK (2012). Serguey Arsentiev's body, probably, found on Mt.Everest. cetneva.spb.ru. Архів оригіналу за 31 травня 2012. Процитовано 24 травня 2012. [Архівовано 31 травня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Everest: Sorry Melissa Arnot, but It's Been Done. Gripped Magazine (амер.). 24 квітня 2015. Архів оригіналу за 17 серпня 2022. Процитовано 24 березня 2021.
- ↑ Alan Arnette (23 квітня 2019). What's Being Done About Trash (and Bodies) on Everest This Year. Outside Online. Архів оригіналу за 28 серпня 2023. Процитовано 26 травня 2022.