Перейти до вмісту

Станіслав Любомирський (пом. 1577)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Станіслав Любомирський
пол. Stanisław Lubomirski
Народився16 століття Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1577 Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЛазани Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Королівство Польське
Річ Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
РідЛюбомирські Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоФелікс Любомирський Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриСебастьян Любомирський Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зБарбара з Грушовськихd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиСебастьян Любомирський і Зофія з Любомирськихd Редагувати інформацію у Вікіданих

Станіслав Любомирський гербу Шренява (нар. бл. 1513 — пом. 1577[1]) — польський шляхтич з роду Любомирських.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Був дідичем Ґраюва[2], Славковиць, Волиці та Тромбків[3].

1533 року разом із братами придбав Сулув[2].

1537 року од��ужився з заможною служницею королеви Бони Лаурою де Еффрем (пом. 1539), чим значно покращив маєтності родини, адже її посаг становив майже 2000 флоринів[4].

Вдруге одружився 1544 року з Барбарою Грушовською (пом. 1561), дочкою Єроніма Грушовського з Заблоця, яка принесла йому посаг 3000 флоринів і віно на Славковиці, Зборув, Волю, Соснувки і Заблоце. Після цього Станіслав придбав наступні маєтності — частини Лазанів (1537 і 1549), Волю Ґомольчевську (1549), Сендзейовиці, частину Ґлюва і Недомиці (1550)[2].

1568 року успадкував від кузена Йоахіма ключ Журавицький у землі перемиській, а саме Журавицю, Бушковичі, Вапівці, Лутівня, Вуйковичі і частину Батичів з королівськими Мацьковичами[5].

Помер 1577 року, похований в костелі в Лазанах[6].

Сім'я

[ред. | ред. код]

З першою дружиною Лаурою де Еффрем мав сина, який швидко помер:

Друга дружина Барбара Грушовська народила в шлюбі 3 дітей[7]:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Teodor Żychliński. Złota księga szlachty polskiéj: Rocznik V-ty, 1883, S. 102.
  2. а б в Adam Boniecki Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. Cz. 1 t. 15, Warszawa, 1912, s. 60.
  3. Rodzina, herbarz szlachty polskiej, t. IX, Warszawa 1912, s. 174.
  4. Kazimierz Przyboś. Lubomirscy herbu Drużyna. «Almanach Muszyny». XV, 2005, s. 92.
  5. Kazimierz Przyboś. Lubomirscy herbu Drużyna. «Almanach Muszyny». XV, 2005, s. 93.
  6. Kazimierz Przyboś. Lubomirscy herbu Drużyna. «Almanach Muszyny». XV, 2005, ss. 90, 93.
  7. Michał Szukała. Potęga soli, roli i kredytu – korzenie potęgi Sebastiana Lubomirskiego // Pieniądz i społeczeństwo na ziemiach polskich, odcinek 6, s. 78 (PDF). Mowia Wieki. Historia w sieci (польською) .
  8. Adam Boniecki Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. Cz. 1 t. 15, Warszawa, 1912, s. 61.