USS Besugo (SS-321)

Човен у 1950 році
Історія
США
Назва:	USS Besugo (SS-321)
Замовлений:	6 червня 1942
Будівник:	General Dynamics Electric Boat, Гротон, Коннектикут
Закладений:	27 травня 1943
Спуск на воду:	27 лютого 1944
На службі:	19 червня 1944
Доля:	31 травня 1966 переданий Італії, у 1975-му повернутий та 16 квітня 1976-го проданий на злам
Основні характеристики
Клас і тип:	Підводний човен типу Балао
Водотоннажність:	1550 над водою, 2463 при зануренні
Довжина:	95,02 м
Ширина:	8,31 м
Осадка:	5,13 м
Двигуни:	4 дизелі General Motors Model 16-278А V16 потужністю 4 МВт 4 електромотори General Electric потужністю 2 МВт
Швидкість:	20,25 вузла (над водою), 8,75 вузла (при зануренні)
Дальність плавання:	20000 км при швидкості 10 вузлів (над водою)
Автономність:	75 діб
Максимальна глибина:	120 м
Екіпаж:	10 офіцерів, 72 матроси
Озброєння:	10 × 533 мм торпедних апаратів (6 носових, 4 кормових), 24 торпеди 1 × 127 мм палубна гармата / 50 калібрів, зенітне озброєння 1 х 40 мм Бофорс та та 1 х 20 мм Ерлікон

«Бесуго» (англ. USS Besugo (SS-321)) — підводний човен військово-морських сил США типу «Балао», споруджений під час Другої світової війни.

Човен спорудила компанія General Dynamics Electric Boat на корабельні у Гротоні, штат Коннектикут. Після проходження випробувань поблизу Нью-Лондону (Коннектикут), Ньюпорту (Род-Айленд) та Кі-Вест (Флорида), човен 13 серпня 1944-го вирушив до місця служби та 7 вересня прибув до Перл-Гарбору, де увійшов до складу Тихоокеанського флоту.

Всього човен здійснив п'ять бойових походів.

26 вересня 1944-го Besugo вийшов з Перл-Гарбору, маючи завдання діяти у складі «вовчої зграї», до якої також входили підводні човни «Гебілан» та «Ронкіл». 30 вересня він зайшов для бункерування на атол Мідвей, після чого попрямував до району бойового патрулювання біля входу у протоку Бунго (розділяє острови Кюсю та Сікоку зі складу Японського архіпелагу). Під час переходу в районі за дев'ятсот кілометрів на північний схід від островів Огасавара Besugo зустрів патрульний човен, по якому безрезультатно випустив три торпеди. Далі він вступив із супротивником у артилерійський бій, в якому 127-мм гармата виявилась неефективною через хвилювання на морі. Тоді човен зблизився на дистанцію 800 метрів та досяг кількох попадань із меншого калібру, проте через якийсь час обидві ��енітні гармати заклинило, після чого Besugo вийшов із бою. Супротивник вів у відповідь вогонь із кулеметів, від якого два члени екіпажу Besugo отримали поранення.

16 жовтня біля входу до протоки Бунго човен випустив по есмінцю «Судзуцукі» шість торпед, з яких у ціль потрапила лише одна. Пошкоджений корабель став на ремонт в Куре та вже у другій половині листопада зміг повернутись до виконання бойових завдань (у підсумку Судзутакі пережив війну). А 24 жовтня дещо менш ніж за дві сотні кілометрів на південний схід від південного завершення Кюсю Besugo випустив три торпеди та досяг одного влучання у кайбокан (корабель берегової оборони, фрегат) № 112, який також був відремонтований (і зміг дослужити до завершення бойових дій). 5 листопада Besugo прибув на Сайпан (Маріанські острови).

Вже 10 листопада 1944-го човен вийшов для бойових дій у Південно-Китайському морі. Тут 22 листопада за три десятки кілометрів від північного завершення острова Палаван він у кількох атаках випустив всі 24 торпеди по конвою, потопивши при цьому танкодесантну баржу № 151. Після цього Besugo вирушив на південь через море Сулу, Макассарську протоку та протоку Ломбок і у підсумку 4 грудня прибув до Фрімантлу на західному узбережжі Австралії.

24 грудня 1944-го човен вирушив для бойового патрулювання у південній частині Південно-Китайського моря та Сіамській затоці. Пройшовши 27 грудня бункерування у затоці Ексмут, Besugo в ніч на 31 грудня пройшла у надводному положенні протоку Ломбок та вже під вечір цього дня в морі Балі за двісті п'ятдесят кілометрів на схід від Сурабаї безрезультатно атакував трьома торпедами невелике торгове судно. Зате 6 січня 1945-го на вході до Сіамської затоки човен зміг потопити значно важливішу ціль — танкер, який під охороною трьох кайбоканів прямував із Сінгапуру до Японії. Продовживши патрулювати в цьому районі, Besugo 26 січня перехопив конвой HI-87A, так само у складі танкера та трьох фрегатів. Внаслідок його атаки танкер «Саравак-Мару» отримав пошкодження, проте зміг дійти до Сінгапуру (у березні 1945-го підірвався на міні та викинувся на берег). 5 лютого за півтори сотні кілометрів на північний схід від Куантану (півострів Малакка), Besugo потопив кайбокан № 144. 12 лютого човен прибув до австралійського Онслоу, а 15 лютого досягнув Фрімантлу.

24 березня 1945-го Besugo вийшов до визначеного йому району бойового патрулювання у Яванському морі. 4 квітня човен за дві з половиною сотні кілометрів на південний схід від Макасару виявив японське з'єднання на чолі з крейсером ППО «Ісудзу» та пішов за ним. 5 та 6 квітня — спершу в протоці Сумба, а потім у протоці Сапе — Besugo двічі безрезультатно атакував крейсер, випустивши шість та дев'ять торпед відповідно. Невдовзі після другої атаки човен вистрелив ще шість торпед та зміг потопити тральщик № 12, котрий входив до очолюваного «Ісудзу» з'єднання.

12 квітня Besugo зайшов до Фрімантлу для поповнення запасу торпед після чого 16 квітня відновив похід. 23 квітня в Яванському морі за дві з половиною сотні кілометрів на північ від Сурабаї він потопив німецький підводний човен U-183. А 29 квітня у тому ж морі, але за сім десятків кілометрів на північний схід від Джакарти, Besugo у артилерійському бою знищив патрульний човен Otome Maru (199 тонн). 20 травня Besugo прибув до бухти Субік-Бей (Філіппіни).

14 червня 1945-го човен вийшов із бази з завданням діяти біля узбережжя Південного В'єтнаму. Втім, на той час японське судноплавство майже припинилось, і Besugo не вдалось збільшити свій бойовий рахунок. 25 липня човен завершив похід у Фрімантлі.^[1]

До березня 1958-го човен ніс службу на Тихому океані, після чого був виведений в резерв.

У 1965-му Besugo повторно залучили, на цей раз як дослідний підводний човен. Втім, вже 31 березня 1966-го корабель передали в оренду до військово-морських сил Італії, де він отримав найменування Francesco Morosini.

У 1975-му човен повернули США, а 16 квітня 1976-го продали на злам.

• Т. Роско, «Боевые действия подводных лодок США во Второй Мировой войне», Москва, 1957, Издательство иностранной литературы (сокращенный перевод с английского, Theodore Roscoe «United States submarine operations in World War II», Annapolis, 1950