Tennis for Two
Tennis for Two | |
---|---|
Розробник | Вільям Гіґінботем |
Видавець | Вільям Гіґінботем |
Жанр(и) | Спортивна відеогра |
Платформа | Аналогова ЕОМ(Осцилограф) |
Дата випуску | 18 жовтня, 1958[1] |
Режим гри | відеогра для двох гравцівd |
Мова | без мовного змістуd |
Творці | |
Ігродизайнер(и) | Вільям Гіґінботем |
Офіційний сайт(англ.) | |
Tennis for Two у Вікісховищі |
Tennis for Two (укр. Теніс для двох) — гра розроблена в 1958 році, що симулює гру в теніс чи пінг-понг на осцилографі. Створена американським фізиком Вільямом Гіґінботемом, гра є важливою для історії відеоігор, оскільки є першою електронною грою, в якій присутній графічний дисплей.
Гіґінботем створив Tennis for Two для розваги відвідувачів Брукхейвенської національної лабораторії, де в 1958 році проходив день відкритих дверей.[2] Він взнав, що один із комп'ютерів лабораторії здатен обчислювати балістичну траєкторію польоту і використав це для основи своєї гри.[3] Ця гра використовує осцилограф, як графічний дисплей, щоб зображувати шлях віртуального м'яча на тенісному корті. Коло, що створювалось на осцилографі, показувало шлях м'яча і змінювало цей шлях, якщо м'яч падав на землю. Також коло відловлювало момент, коли м'яч потрапляв у сітку і, також, відтворював швидкість та аеродинамічний опір.[4] Гравці могли взаємодіяти з м'ячем використовуючи аналоговий алюмінієвий контролер[5], натискаючи на кнопки, щоб подати м'яч і використовуючи кнопку — контролювати кут. Подача м'яча також сигналізується певним звуком.[6] Пристрій було спроектовано впродовж двох годин і було зібрано протягом трьох тижнів з допомогою лаборанта Роберта Дворжака.[7] Гіґінботем створивши гру не уявляв собі її значення, тому не запатентував. Проіснувавши два роки, гра була розібрана і її деталі використовувались в подальшій роботі лабораторії. Хоча не було жодної прямої спорідненості між двома іграми, Tennis for Two вважають попередником гри Pong — однієї із найвідоміших ігор свого часу, що також вважається однією із перших ігор.
Гра була сприйнята як хіт на першому показі 18 жовтня 1958 року. Сотні відвідувачів вишиковувались в чергу, щоб зіграти в цю гру впродовж її дебютної виставки.[5] Завдяки популярності гри, була створена оновлена версія впродовж наступного року, що відображалась на більшому «дисплеї» і мала різні рівні імітованої гравітації.[6] У 2008 році, команда з Брукхейвена відтворила колишню гру для її 50-ї річниці. Це робота зайняла 3 місяці праці, такі затримки виникли через неготовність певних частин гри.[5][8]
- ↑ Nosowitz, Dan (8 листопада 2008). Tennis for Two, the World's First Graphical Videogame. Retromodo. Gizmodo. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 9 листопада 2008.
- ↑ Video Games—Did They Begin at Brookhaven?. Office of Scientific and Technical Information. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 11 листопада 2008.
- ↑ Nowak, Peter (15 жовтня 2008). Video games turn 50. CBC News. Архів оригіналу за 16 жовтня 2015. Процитовано 23 березня 2009.
- ↑ What Was The First Computer Game?. Архів оригіналу за 2 квітня 2010. Процитовано 29 вересня 2009.
- ↑ а б в Kalning, Kristin (23 жовтня 2008). The anatomy of the first video game. msnbc.com. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 23 березня 2009.
- ↑ а б Lambert, Bruce (7 листопада 2008). Brookhaven Honors a Pioneer Video Game. The New York Times. Архів оригіналу за 11 квітня 2018. Процитовано 23 березня 2009.
- ↑ Hunter, William (2000-09). the history of video games: from ‘pong’ to ‘pac-man’..there was bell, there was edison, and then there was higinbotham. the dot eaters. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 23 березня 2009.
- ↑ Greenberg, Diane (3 листопада 2008). Celebrating 'Tennis for Two' With A Video Game Extravaganza. @brookhavenTODAY. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 23 березня 2009.
- Історія Брукхейвена — Перша відеогра [Архівовано 2 квітня 2013 у Wayback Machine.]. Включає відео з грою.
- Tennis For Two simulator можливий для завантаження.
- [1] [Архівовано 20 листопада 2006 у Wayback Machine.]
- Хто насправді винайшов відеоігри? [Архівовано 18 грудня 2015 у Wayback Machine.]