Перейти до вмісту

Starlab

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Starlab
Дата запуску2028 (заплановано)
Ракета-носійStarship
Довжина≥8 м
Ширина8 м

Starlab — приватна космічна станція на низькій навколоземній орбіті (ННО), яка зараз розробляється Starlab Space, спільним підприємством американської компанії Voyager Space (мажоритарного акціонера Nanoracks) і європейської компанії Airbus.[1] Якщо розробка продовжиться після етапу початкового фінансування в 2021-24 роках, то Starlab буде запущено до виведення з експлуатації МКС, не раніше 2028 року. Програма розвитку отримала часткове фінансування від NASA та ESA.

Історія

[ред. | ред. код]

Передумови

[ред. | ред. код]

У березні 2021 року NASA представило програму Commercial LEO Destinations (CLD), метою якої є підтримка створення приватних навколоземних космічних станцій, у яких агентство буде лише одним із клієнтів (орендарем або іншою формою контракту), а компанії зберігають права власності на свої станції. Ця програма стала продовженням аутсорсингу космічних програм агентства, яка є продовженням програм «Commercial Orbital Transportation Services / Commercial Resupply Services» (вантажні перевезення) та «Розвиток Commercial Crew Development / Commercial Crew Development» (перевезення екіпажів).[2] Ці станції повинні будуть замінити Міжнародну космічну станцію після її зведення з орбіти, заплановане на початок 2030-х років. Зі свого боку, NASA зосереджується на своїх проєктах дослідження Місяця (програма Artemis зі станцією Lunar Gateway і висадками на Місяць).

Розробка

[ред. | ред. код]

Проєкт Starlab був спочатку запропонований у жовтні 2021 року Nanoracks, його мажоритарним акціонером Voyager Space і Lockheed Martin у відповідь на програму Commercial LEO Destinations (CLD) американського космічного агентства NASA.[3]

Команда компаній, що розробляють Starlab, була однією з трьох команд, відібраних у грудні 2021 року для продовження роботи за рахунок грантів від NASA, на суму $160 млн. Дві інші конкуруючі команди — Blue Origin (пов'язана з Sierra Space (відокремлена від Sierra Nevada Corporation), Boeing і Redwire) і Northrop Grumman (пов'язана з Dynetics) отримали $130 млн і $125,6 млн, відповідно, за умови схвалення Конгресом Сполучених Штатів.[4][5][6][7] Ці угоди (Space Act Agreements) є першою фазою з двох, за допомогою яких NASA прагне зберегти безперебійну присутність США на низькій навколоземній орбіті шляхом переходу від Міжнародної космічної станції до інших платформ.

Спочатку запропонований дизайн станції включав модуль стикувального вузла, оточеного великим надувним модулем (технологія, розроблена в 1990-х роках NASA під час проєкту Transhab і пізніше вдосконалена Bigelow Aerospace), який буде побудований Lockheed Martin і службовий модуль, забеспечуючий електроенергією (сонячні батареї) і рушій.[3]

На початку січня 2023 року було оголошено, що Airbus Defence and Space приєднується до проєкту, який сприятиме розширенню клієнтської бази станції для європейців, зокрема членів Європейського космічного агентства.[8][9] «Працюючи з Airbus, ми розширимо екосистему Starlab, щоб обслуговувати Європейське космічне агентство (ESA) і космічні агентства держав-членів для продовження досліджень мікрогравітації на ННО», — заявив Ділан Тейлор, голова та виконавчий директор Voyager Space. Компанія повинна надати свою «технічний конструкторський супровід та експертизу», і пізніше з'ясувалось, що надувний модуль, розроблений Lockheed Martin, було відхилено і замінено жорстким металевим модулем, для створення якого залучать навички європейської групи.[10][11]

2 серпня 2023 року партнерство між компаніями було змінено, щоб стати офіційним спільним підприємством між Airbus Defence and Space і Voyager Space, які відповідатимуть за будівництво та експлуатацію станції.[12][10][13][14][15] Lockheed Martin більше не згадується, її роль перейняв Airbus.

У червні 2023 року проєкт пройшов перевірку системних вимог (SRR), проведену спільно з NASA, яка оцінювала технічну зрілість і «функціональні, технічні вимоги, вимоги до продуктивності та безпеки».[13][16]

Дизайн інтер'єру станції, зокрема житлових приміщень астронавтів, було доручено готельній компанії Hilton Worldwide у вересні 2022 року.[17]

4 жовтня 2023 року компанія Northrop Grumman оголосила, що приєднується до проєкту Starlab і відмовляється від проєкту власної станції. Компанія, зокрема, планує розробити автономну систему стикування для свого космічного корабля Cygnus, який буде відповидати за постачання станції.[18]

9 січня 2024 року Voyager Space і Airbus завершили угоду про створення Starlab Space LLC, спільного підприємства для проєктування та будівництва Starlab.[19] 31 січня Starlab Space обрала Starship як ракету-носій для космічної станції.[1]

У квітні 2024 року було повідомлено, що стадія розробки проєкту йде за планом, а запуск все ще очікується в 2028 році.[20]

Дизайн

[ред. | ред. код]

Конструкція космічної станції Starlab станом на 2023 рік складається з двох модулів: службового модуля, який забезпечує рушій і енергію за допомогою сонячних панелей, і модуля, який виконує функції житлового простору та лабораторії та має стикувальні порти, з діаметром модуля 8 м (порівняно з приблизно 4 м для модулів МКС) і герметичний об'єм 450 m3.[14] Гермооб'єм МКС у повністю побудованій довгостроковій конфігурації становить ~900 м3. Starlab також оснащена силовим і рушійним елементом на 60 кВт та великою роботизованою рукою для обслуговування вантажів та зовнішнього корисного навантаження.[21]

Двомодульну станцію планують запустити за один раз не раніше 2028 року на ракеті-носії Starship компанії SpaceX з міркувань розміру та маси. Наразі Starship є єдиною ракетою-носієм, здатною запускати корисні вантажі діаметром 8 метрів.[1]

Призначення

[ред. | ред. код]

Станція слугуватиме лабораторією дослідження невагомості, зокрема для фармацевтичної промисловості, і буде відкрита для американських та європейських астронавтів, але не буде відкритою для космічного туризму.[14]

Див. також

[ред. | ред. код]
  • Aurora Space Station — Концепт дизайну комерційної космічної станції
  • BA 2100 — Концепт космічний житлового модулю, розробленого компанією Bigelow Aerospace
  • B330 — Космічний житловий модуль, спроєктований компанією Bigelow Aerospace
  • Bigelow Expandable Activity Module — експериментальний надувний модуль, встановлений на МКС
  • Axiom Station — Запланована приватна космічна станція
  • Japanese Space Station Module (Mitsui)
  • Orbital Reef — Запропонована космічна станція на низькій навколоземній орбіті
  • Haven-1 — запланована космічна станція

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Berger, Eric (1 лютого 2024). Starlab—with half the volume of the ISS—will fit inside Starship's payload bay. Ars Technica. Процитовано 3 лютого 2024.
  2. ↑ Michael Sheetz (27 березня 2021). NASA wants companies to develop and build new space stations, with up to $400 million up for grabs. CNBC (англ.). Процитовано 4 серпня 2023.
  3. ↑ а б Jeff Foust (21 жовтня 2021). Nanoracks and Lockheed Martin partner on commercial space station project. SpaceNews (англ.). Процитовано 4 серпня 2023.
  4. ↑ NASA Selects Companies to Develop Commercial Destinations in Space. NASA (англ.). 2 грудня 2021. Процитовано 4 серпня 2023.
  5. ↑ Jeff Foust (3 грудня 2021). NASA awards funding to three commercial space station concepts. SpaceNews (англ.). Процитовано 4 серпня 2023.
  6. ↑ Eric Berger (3 грудня 2021). NASA sets sail into a promising but perilous future of private space stations. Ars Technica (англ.). Процитовано 4 серпня 2023.
  7. ↑ Howell, Elizabeth (2 грудня 2021). NASA awards $415 million for private space stations amid ISS transition questions. Space.com (англ.). Процитовано 6 грудня 2021.
  8. ↑ Foust, Jeff (4 січня 2023). Airbus joins Starlab commercial space station project. SpaceNews (англ.). Процитовано 21 січня 2023.
  9. ↑ First steps towards the space station of the future. airbus.com (англ.). 12 січня 2023. Процитовано 4 серпня 2023.
  10. ↑ а б Florian Maussion (2 серпня 2023). Airbus embarque à bord de la future station spatiale Starlab. Les Échos (фр.). Процитовано 4 серпня 2023.
  11. ↑ Tim Hepher; Joey Roulette (2 серпня 2023). Airbus et Voyager vont créer une coentreprise pour la construction d'une station spatiale. Boursorama (фр.). Процитовано 4 серпня 2023.
  12. ↑ Hepher, Tim; Roulette, Joey (2 серпня 2023). Voyager Space and Airbus deepen tie-up on new space station. Reuters (англ.). Процитовано 22 серпня 2023.
  13. ↑ а б Rémy Decourt (3 серпня 2023). Airbus va construire une station spatiale pour la Nasa. Futura-Sciences (фр.). Процитовано 4 серпня 2023.
  14. ↑ а б в Airbus monte à bord du projet Starlab de future station spatiale. challenges.fr (фр.). 2 серпня 2023. Процитовано 4 серпня 2023.
  15. ↑ Voyager Space et Airbus annoncent la création d'une coentreprise pour la construction et l'exploitation de Starlab (PDF). airbus.com (фр.). 2 серпня 2023. Процитовано 4 серпня 2023.
  16. ↑ Starlab Systems Requirements Review: Complete. voyagerspace.com (англ.). 27 липня 2023. Процитовано 4 серпня 2023.
  17. ↑ Voyager Space (20 вересня 2022). Hilton and Voyager Space to Design Crew Lodging and Hospitality Suites Aboard Starlab. PR Newswire (англ.). Процитовано 3 жовтня 2023.
  18. ↑ Jeff Foust (4 жовтня 2023). Northrop Grumman to join Voyager Space commercial space station project. SpaceNews (англ.). Процитовано 5 вересня 2023..
  19. ↑ Voyager Space and Airbus Finalize Starlab Space LLC Joint Venture (Пресреліз). 9 січня 2024. Процитовано 3 лютого 2024.
  20. ↑ Starlab On Track For Space Station Design Milestone | Aviation Week Network. aviationweek.com. Процитовано 14 квітня 2024.
  21. ↑ Starlab. Nanoracks. Архів оригіналу за 3 грудня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Starlab&oldid=44605216