Softmax

В математиці, функція Softmax, або ж нормована експоненційна функція^[1]:198 — це узагальнення логістичної функції, що «стискує» K-вимірний вектор ${\displaystyle \mathbf {z} }$ із довільним значеннями компонент до K-вимірного вектора ${\displaystyle \sigma (\mathbf {z} )}$ з дійсними значеннями компонент в області [0, 1] що в сумі дають одиницю. Функція задається наступним чином:

${\displaystyle \sigma :\mathbb {R} ^{K}\to [0,1]^{K}}$

${\displaystyle \sigma (\mathbf {z} )_{j}={\frac {e^{z_{j}}}{\sum _{k=1}^{K}e^{z_{k}}}}}$    for j = 1, …, K.

В теорії ймовірності, результат софтмакс-функції може використовуватись для того щоб представити категорійний розподіл, тобто розподіл ймовірності при K різних можливих варіантах. Функція софтмакс використовується в різних методах багатокласової класифікації^[en], таких, як наприклад мультиноміальна логістична регресія^[en] (також відома як софтмакс-регресія)^[1], багатокласовий лінійний розділювальний аналіз, наївний баєсів класифікатор, і штучні нейронні мережі.^[2]

Назва «softmax» вводить в оману — функція не є згладженим максимумом (гладке наближення до функції максимуму), а є скоріше гладким наближенням до функції arg max — аргумента максимального значення функції. Насправді, термін «softmax» також використовується для тісно пов'язаної функції LogSumExp^[en], яка є згладженим максимумом. З цієї причини дехто вважає кращим більш точний термін «softargmax», але термін «softmax» є прийнятим у машинному навчанні.^[3] У цьому розділі використовується термін «softargmax», щоб підкреслити цю інтерпретацію.

У теорії ймовірностей значення функції softargmax можна використовувати для представлення категорійного розподілу, тобто розподілу ймовірностей для K різних можливих результатів.

У статистичній механіці функція Softargmax відома як розподіл Больцмана (або розподіл Гіббса):^[4]:7набір індексів ${\displaystyle {1,\dots ,k}}$ — мікростани системи; входи ${\displaystyle z_{i}}$ — енергії цих станів; знаменник відомий як статистична сума, часто позначається як Z ; а коефіцієнт β називається термодинамічна бета, або обернена температура.

Функція softmax використовується в різних методах багатокласової класифікації^[en], таких як: мультиноміальна логістична регресія^[en] (також відома як softmax регресія)^{[5]:206–209[6]}, багатокласовий лінійний дискримінантний аналіз, наївних баєсівих класифікаторах та штучних нейронних мережах.^[2] Зокрема, у мультиноміальній логістичній регресії та лінійному дискримінантному аналізі вхідними даними функції є результати K різних лінійних функцій, а прогнозована ймовірність для j-го класу з урахуванням вектора вибірки x і вектора ваги w є:

${\displaystyle P(y=j\mid \mathbf {x} )={\frac {e^{\mathbf {x} ^{\mathsf {T}}\mathbf {w} _{j}}}{\sum _{k=1}^{K}e^{\mathbf {x} ^{\mathsf {T}}\mathbf {w} _{k}}}}}$

Це можна розглядати як композицію K лінійних функцій ${\displaystyle \mathbf {x} \mapsto \mathbf {x} ^{\mathsf {T}}\mathbf {w} _{1},\ldots ,\mathbf {x} \mapsto \mathbf {x} ^{\mathsf {T}}\mathbf {w} _{K}}$ і функції softmax (де ${\displaystyle \mathbf {x} ^{\mathsf {T}}\mathbf {w} }$ позначає внутрішній добуток ${\displaystyle \mathbf {x} }$ і ${\displaystyle \mathbf {w} }$). Операція еквівалентна застосуванню лінійного оператора, визначеного за допомогою ${\displaystyle \mathbf {w} }$ до векторів ${\displaystyle \mathbf {x} }$, перетворюючи таким чином вхідний, можливо, багатовимірний, вектор аргументів на вектор у K -вимірному просторі ${\displaystyle \mathbb {R} ^{K}}$.

Функція softmax часто використовується в останньому шарі класифікаторів на основі нейронних мереж. Такі мережі зазвичай навчаються за допомогою перехресної ентропії, що дає нелінійний варіант поліноміальної логістичної регресії.

Оскільки функція переводить вектор ${\displaystyle {\textbf {q}}}$ і певний індекс ${\displaystyle i}$ в дійсне число, то похідна повинна враховувати ще й індекс:

${\displaystyle {\frac {\partial }{\partial q_{k}}}\sigma ({\textbf {q}},i)=\sigma ({\textbf {q}},i)(\delta _{ik}-\sigma ({\textbf {q}},k)).}$

Цей вираз є симетричним відносно індексів ${\displaystyle i}$ та ${\displaystyle k}$, тому він також може бути виражений як

${\displaystyle {\frac {\partial }{\partial q_{k}}}\sigma ({\textbf {q}},i)=\sigma ({\textbf {q}},k)(\delta _{ik}-\sigma ({\textbf {q}},i)).}$

Тут для простоти використовується символ Кронекера (похідна від сигмоїдної функції виражається через саму функцію).

Якщо функція масштабується за допомогою параметра ${\displaystyle \beta }$, то ці вирази потрібно помножити на ${\displaystyle \beta }$.

Див. Мультиноміальний logit^[en] для ймовірнісної моделі, яка використовує функцію активації softmax.

У сфері навчання з підкріпленням функція softmax може використовуватися для перетворення значень у ймовірності дії. Зазвичай використовується наступна функція:^[7]

${\displaystyle P_{t}(a)={\frac {\exp(q_{t}(a)/\tau )}{\sum _{i=1}^{n}\exp(q_{t}(i)/\tau )}}{\text{,}}}$

де цінність дії ${\displaystyle q_{t}(a)}$ відповідає очікуваній винагороді за наступну дію ${\displaystyle a}$, а ${\displaystyle \tau }$ називається параметром температури (натяк на статистичну механіку). Для високих температур (${\displaystyle \tau \to \infty }$), всі дії мають майже однакову ймовірність, а чим нижча температура, тим більше очікувана винагорода впливає на ймовірність обирання дії. Для низької температури (${\displaystyle \tau \to 0^{+}}$), ймовірність дії з найбільшою очікуваною винагородою наближається до 1.

Геометрично функція softmax відображає векторний простір ${\displaystyle \mathbb {R} ^{K}}$ на межі ${\displaystyle (K-1)}$-вимірного симплекса, зменшуючи розмірність на одиницю (діапазоном значень стає ${\displaystyle (K-1)}$-вимірний симплекс в ${\displaystyle K}$-вимірному просторі), через лінійне обмеження, що сума елементів вихідного вектору дорівнює 1, що означає, що він лежить на гіперплощині.

По головній діагоналі ${\displaystyle (x,x,\dots ,x),}$ softmax стає просто рівномірним розподілом, ${\displaystyle (1/n,\dots ,1/n)}$: рівні ваги дають рівні ймовірності.

Загалом, softmax є інваріантним щодо зсуву на одне й те саме значення в кожній координаті: додавання ${\displaystyle \mathbf {c} =(c,\dots ,c)}$ до вектору вхідних значень ${\displaystyle \mathbf {z} }$ дає ${\displaystyle \sigma (\mathbf {z} +\mathbf {c} )=\sigma (\mathbf {z} )}$, оскільки softmax множить кожен показник на один і той же коефіцієнт, ${\displaystyle e^{c}}$ (тому що ${\displaystyle e^{z_{i}+c}=e^{z_{i}}\cdot e^{c}}$), тобто співвідношення не змінюється:

${\displaystyle \sigma (\mathbf {z} +\mathbf {c} )_{j}={\frac {e^{z_{j}+c}}{\sum _{k=1}^{K}e^{z_{k}+c}}}={\frac {e^{z_{j}}\cdot e^{c}}{\sum _{k=1}^{K}e^{z_{k}}\cdot e^{c}}}=\sigma (\mathbf {z} )_{j}.}$

Геометрично, softmax є постійним уздовж діагоналей: це відповідає тому, що вихідне значення softmax не залежить від зсуву вхідних значень. Можна нормалізувати вхідні бали, якщо сума дорівнює нулю (відняти середнє: ${\displaystyle \mathbf {c} }$, де ${\textstyle c={\frac {1}{n}}\sum z_{i}}$), тоді softmax відображає гіперплощину точок, сума яких дорівнює нулю, ${\textstyle \sum z_{i}=0}$, до відкритого симплекса додатних значень, сума яких дорівнює 1: ${\textstyle \sum \sigma (\mathbf {z} )_{i}=1}$, аналогічно тому, як експонента відображає 0 на 1, ${\displaystyle e^{0}=1}$.

Але softmax не є інваріантним відносно масштабування. Наприклад, ${\displaystyle \sigma {\bigl (}(0,1){\bigr )}={\bigl (}1/(1+e),e/(1+e){\bigr )}}$ але

${\displaystyle \sigma {\bigl (}(0,2){\bigr )}={\bigl (}1/(1+e^{2}),e^{2}/(1+e^{2}){\bigr )}.}$

Функція softmax — це градієнт функції LogSumExp^[en] — згладженого максимуму.

${\displaystyle {\frac {\partial }{\partial z_{i}}}\operatorname {LSE} (\mathbf {z} )={\frac {\exp z_{i}}{\sum _{j=1}^{K}\exp z_{j}}}=\sigma (\mathbf {z} )_{i},\quad {\text{ for }}i=1,\dotsc ,K,\quad \mathbf {z} =(z_{1},\dotsc ,z_{K})\in \mathbb {R} ^{K},}$

де функція LogSumExp визначена як ${\displaystyle \operatorname {LSE} (z_{1},\dots ,z_{n})=\log \left(\exp(z_{1})+\cdots +\exp(z_{n})\right)}$.

Якщо ми візьмемо вектор вхідних значень [1, 2, 3, 4, 1, 2, 3], то softmax цього вектору буде дорівнювати [0,024, 0,064, 0,175, 0,475, 0,024, 0,064, 0,175]. Результат застосування функції має найбільшу вагу там, де «4» у векторі вхідних даних. Це і є найчастішою метою застосування функції — відокремлення найбільших значень і придушення значень, що значно нижчі за максимальне. Але варто зауважити: softmax не є інваріантним відносно масштабування, тому якби вхідні дані були [0,1, 0,2, 0,3, 0,4, 0,1, 0,2, 0,3] (сума чого становить 1,6), softmax став би [0,125, 0,138, 0,153, 0,169, 0,153 0,125, 0,138, 0,153]. Це показує, що для значень від 0 до 1 softmax фактично деакцентує максимальне значення (зверніть увагу, що 0,169 не тільки менше 0,475, це також менше, ніж початкове відношення 0,4/1,6=0,25).

Коду мовою Python для обчислення для цього прикладу:

>>> import numpy as np
>>> a = [1.0, 2.0, 3.0, 4.0, 1.0, 2.0, 3.0]
>>> np.exp(a) / np.sum(np.exp(a)) 
array([0.02364054, 0.06426166, 0.1746813, 0.474833, 0.02364054,
       0.06426166, 0.1746813])

В іншому мовному розділі є повніша стаття Softmax function(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської. Дивитись автоперекладену версію статті з мови «англійська». Перекладач повинен розуміти, що відповідальність за кінцевий вміст статті у Вікіпедії несе саме автор редагувань. Онлайн-переклад надається лише як корисний інструмент перегляду вмісту зрозумілою мовою. Не використовуйте невичитаний і невідкоригований машинний переклад у статтях української Вікіпедії! Машинний переклад Google є корисною відправною точкою для перекладу, але перекладачам необхідно виправляти помилки та підтверджувати точність перекладу, а не просто скопіювати машинний переклад до української Вікіпедії. Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті. Докладні рекомендації: див. Вікіпедія:Переклад.