La donna è mobile
|
Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
La donna è mobile (вимовляється як [la ˈdɔnna ˌɛ mˈmɔːbile]; «Жінка мінлива») — пісенька герцога Мантуанського із опери Джузеппе Верді Ріголетто (1851) на лібрето Франческо П'яве.
Оригінальний італійський текст
La donna è mobile
Qual piuma al vento,
Muta d'accento
e di pensiero.
Sempre un amabile,
Leggiadro viso,
In pianto o in riso,
è menzognero.
Ritornello
La donna è mobile
Qual piuma al vento,
muta d'accento
e di pensier'
È sempre misero
Chi a lei s'affida,
Chi le confida
mal cauto il core!
Pur mai non sentesi
Felice appieno
Chi su quel seno
non liba amore!
Ritornello
La donna è mobile
Qual piuma al vento,
muta d'accento
e di pensier'!
У виконанні Миколи Фокіна, 1954
Серце жіноче
До зрад охоче
Вічно мінливе
І жартівливе
Ніжно кохати
Жінки клянуться
Зраджують завжди
Та ще й сміються
Приспів
Манять красою
Палко цілують
А потім легко
Кидають нас
Часом страждання
Любов приносить
Та все ж кохання
Серденько просить
Ласки жіночі
Треба любити
Без насолоди
Не можна жити
Приспів
Хай же сміються
Ніжно кохають
Та покидаю
Їх перший я
Сам я!
У виконанні Анатолія Солов'яненка, 1975
Серце красуні
Вічно мінливе
І легкокриле
Як вітер маю
Часто в коханні
Палко клянуться
Плачуть, сміються
Та покидають
Приспів
Вічно сміються
Вічно чарують
Та дуже легко
Кидають нас
Часом страждання
Любов приносить
Тобто ж кохання
Серденько просить
Ласки їх любим ми
Хоч і зрадливі
Жить неможливо
Без насолоди
Приспів
Хай же сміються
Хай же чарують
Та першим завжди
Зраджую я
- "La donna è mobile" на YouTube; Лучано Паваротті у фільмі Rigoletto, 1982
- "La donna è mobile" на YouTube; Микола Фокін, Київський оперний театр, 1954
- "La donna è mobile" на YouTube; Анатолій Солов'яненко, Київський оперний театр, 1975
- "La donna è mobile" на YouTube; Анатолій Солов'яненко, Київський оперний театр, італійською