Перейти до вмісту

Isoodon macrourus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Isoodon macrourus
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Сумчасті (Marsupialia)
Ряд: Бандикутоподібні (Peramelemorphia)
Родина: Бандикутові (Peramelidae)
Підродина: Peramelinae
Рід: Isoodon
Вид:
I. macrourus
Біноміальна назва
Isoodon macrourus
(Gould, 1842)

Isoodon macrourus (північний коричневий бандикут[1]) — вид сумчастих із родини бандикутових (Peramelidae).

Таксономія

[ред. | ред. код]

Оригінальна назва таксону: Perameles macroura Gould, 1842[2].

Морфологічна характеристика

[ред. | ред. код]

Верхні частини волосяного покриву коричнево-чорного рябі, низ — білий. Вуха круглі, малі. Мордочка коротка. Зовні нагадує гризуна. Вага дорослого самця коливається від 500 до 3100 г із середньою вагою 2100 г, тоді як дорослі самиці важать від 500 до 1700 г із середньою вагою 1000 г, демонструючи сильний статевий диморфізм. Довжина тіла самця і самиці коливається від 300 до 470 мм і від 300 до 410 мм відповідно. Довжина хвоста коливається від 90 до 215 мм і від 80 до 185 мм для самців і самиць відповідно[3].

Ареал

[ред. | ред. код]

Проживає на північному й східному узбережжях Австралії й південному узбережжі о Нова Гвінея; висота проживання від 0 до 1200 метрів[4].

Населяє різноманітні місця проживання, як от пасовища, пустища, евкаліптові ліси, райони порушені вирубкою лісу, а також приміські сади[4].

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Це нічний вид. Вдень спить у гнізді. Гнізда розміщені на землі, зазвичай 40 см у довжину, щільно вимощені рослинністю крім однієї прогалини для входу. Тварини часто змінюють гнізда й використовують принаймні два гнізда одночасно. Ці бандикути дуже рухливі, коли активні. Як правило, тварини проводять більшу частину свого часу на самоті. Це всеїдні сумчасті. Основним джерелом їжі є ґрунтові та наземні безхребетні, тоді як вторинні джерела їжі — це хребетні тварини, (ящірки та птахи), рослинний матеріал (листя, стебла, коріння, насіння та плоди), а також гриби. Ворогами є Varanus varius, Canis lupus dingo, Dasyurus maculatus, різноманітні змії й нічні хижі птахи (як от, Ninox strenua), а також Vulpes vulpes і Felis catus. Самиці народжують від одного до семи дітей, кілька виводків народжується упродовж сезону розмноження[3][4].

Загрози й охорона

[ред. | ред. код]

У деяких частинах ареалу в Новій Гвінеї цьому виду загрожує надмірне полювання на м'ясо. Попри те, що ареал виду скоротився в Австралії з європейським поселенням, вид адаптується і добре вижив навіть у зміненому середовищі існування. Проте знищення собаками може бути проблемою в деяких областях[4].

Вид присутній у кількох заповідних територіях[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Isoodon obesula. Mammal Diversity Database. American Society of Mammalogists. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 03.02.2021.
  3. а б Szaura, T. (2018). Isoodon macrourus. Animal Diversity Web. Архів оригіналу за 9 серпня 2019. Процитовано 03.02.2021.
  4. а б в г д Lunney, D.; Dickman, C.; Woinarski, J. (2016). Isoodon obesulus. The IUCN. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 03.02.2021. (англ.)