HMS M25
| M25 | ||
|---|---|---|
|
| ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Моніторитипу M15 | |
| Держава прапора |  Велика Британія
| |
| Спущено на воду | 24 липня 1915 року | |
| Статус | Затоплений 19 вересня 1919 року | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 540 тонн | |
| Довжина | 54,03 м | |
| Ширина | 9,4 м | |
| Осадка | 2,06 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 4 бойлери Парова машина | |
| Потужність | 800 к.с. | |
| Швидкість | 11 вузлів | |
| Екіпаж | 69 чоловік | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 x 233,7-мм гармата «BL 9.2-inch Mk IX – X» 1 x 76-мм гармата «QF 12-pounder 12 cwt» 1 x 57-мм гармата «QF 6-pounder Hotchkiss» | |
«M25» (англ. HMS M25) був монітором типу M15, який служив під час Першої світової війни. Він також брав участь в британській інтервенції в Росії в 1919 році, і був знищений на річці Північна Двіна 16 вересня 1919 року.
Призначений для обстрілів берегових цілей, в якості основного озброєння «M25» одну 9,2-дюймову гармату Mk X, зняту з крейсера типу "Едгар" HMS Endymion.[1] Крім того, на моніторі встановили 76,2-мм гармату, а також 57-міліметрову зенітку. Корабель мав чотирициліндровий двигун Боліндера потужністю 640 кінських сил, який дозволяв розвивати швидкість до 11 вузлів. Екіпаж складався з 69 офіцерів і матросів.
«M25» замовили у березні 1915 року як частину Воєнної надзвичайної програми з будівництва кораблів. Він була закладена на верфі «Sir Raylton Dixon & Co. Ltd» у березні 1915 року, спущений на воду 24 липня 1915 року та завершений у вересні 1915 року.
«M25» служив у Дуврському патрулі з вересня 1915 по червень 1918 року. На початку 1916 року у «M25» було вилучено її основну 9,2-дюймову гармату, яку використали для посилення артилерії на Західному фронті. замість неї була встановлена 7,5-дюймова (190-міліметрова) гармата BL 7.5-inch Mk III, яка була запасною для загиблого пре-дредноута HMS Triumph. Хоча ці новіші гармати мали менший калібр, але були більш далекобійними, що дозволяло монітору не надто заходити в зону обстрілу німецьких берегових батарей[2].
Наступною місією «M25» стало надання допомоги експедиційним силам Британії на півночі Росії. Разом із п'ятьма іншими моніторами («M23», «M27», «M31», «M33» та HMS Humber), корабель було відправлено до Мурманська в травні 1919 року.
У червні 1919 року «M25» прибув до Архангельські і його неглибока осадка дозволила монітору діяти на Північній Двіні для покриття виведення британських сил і Білої армії. «M25» та однотипний «M27» не вдалося відступити вниз за течією, коли рівень річки впав, і 16 вересня 1919 року їх було підірвано командами.[3]
- ↑ Randal Gray (ed) (1985). Conway's All The Worlds Fighting Ships, 1906–1921. Conway Maritime Press. с. 48. ISBN 0-85177-245-5.
- ↑ Буянов, Дмитрий (22.07.2019). Любые орудия — в дело. Warspot (російська) . Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 09.09.2019.
- ↑ Буянов, Дмитрий (13.08.2019). Мониторы Его Величества против большевиков. Warspot (російська) . Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 09.09.2019.
- Colledge, J. J.; Warlow, Ben (2006) [1969]. Ships of the Royal Navy: The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy (Rev. ed.). London: Chatham Publishing. ISBN 978-1-86176-281-8. OCLC 67375475.
- Dittmar, F. J. & Colledge, J. J., "British Warships 1914–1919", (Ian Allan, London, 1972), ISBN 0-7110-0380-7
