Перейти до вмісту

Ернст Гартерт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ernst Hartert)
Ернст Гартерт
Народився29 жовтня 1859(1859-10-29)[1][2]
Гамбург, Німецький союз[1]
Помер11 листопада 1933(1933-11-11)[1][2] (74 роки)
Берлін, Третій Райх[1]
ПохованняWaldfriedhof Dahlemd
Місце проживанняВелика Британія[3]
Країна Німеччина
Діяльністьорнітолог, зоолог
Посададиректор[3] і extraordinary memberd[3]
ЧленствоЗоологічне товариство Лондонаd
Британське орнітологічне товариство[3]
Американське орнітологічне товариство[3]
У шлюбі зClaudia Bernadine Elisabeth Hartertd
Нагороди
Систематик живої природи
Дослідник, який окреслив низку зоологічних таксонів. Назви цих таксонів для вказівки авторства супроводжують позначенням «Hartert».

Ernst Hartert на Віківидах
Сторінка на Віківидах
Ernst Hartert на Вікісховищі
Зображення на Вікісховищі

Ернст Йоганн Отто Гартерт (Ernst Johann Otto Hartert; 29 жовтня 1859 — 11 листопада 1933) — німецький орнітолог.

Біографія

[ред. | ред. код]

Гартерт народився 1859 року в Гамбурзі. У липні 1891 року одружився з ілюстраторкою Клаудією Бернадін Елізабет Ендріс у Франкфурті-на-Майні. У пари народився син Йоахім Карл (1893—1916), який був убитий англійським солдатом на Соммі.[4]

Разом зі дружиною він описав підвид колібрі Chalybura buffonii intermedia Hartert, E & Hartert, C, 1894, а також спільно опублікували статтю Про колекцію співочих птахів з Еквадору та Мексики (On a collection of Humming Birds from Ecuador and Mexico)

Гартерта найняв барон Волтер Ротшильд на посада куратора відділу орнітології приватного природознавчого музею Ротшильда з 1892 по 1929 рік.[4]

Гартерт видавав щоквартальний музейний часопис «Novitates Zoologicae» (1894–39), а також «Британські птахи» (1912) з Френсісом Чарльзом Робертом Журденом, Норманом Фредеріком Тайсгерстом і Гаррі Форбсом Вітербі . Він також написав книгу Die Vögel der paläarktischen Fauna (1910–22). З науковою метою мандрував Індією, Африкою та Південною Америкою.[4]

У 1930 році Гартерт перейхав у Берлін, де помер у 1933 році. [5]

Гартерт був наставником Ервіна Штреземанна.[6]

Роботи

[ред. | ред. код]
  • (1891). Katalog der Vogelsammlung im Museum der Senckenbergischen Naturforschenden Gesellschaft in Frankfurt am Main.
  • (1897). Podargidae, Caprimulgidae und Macropterygidae.
  • (1897). Das Tierreich.
  • (1900). Trochilidae.
  • (1902). Aus den Wanderjahren eines Naturforschers: Reisen und Forschungen in Afrika, Asien und Amerika, nebst daran anknüpfenden, meist ornithologischen Studien.
  • (1903). Ueber die Pipriden-Gattung Masius Bp.
  • (1910—1922). Die Vögel der paläarktischen Fauna: Systematische Übersicht der in Europa, Nord-asien und der Mittelmeerregion vorkommenden Vögel. Three volumes.
  • Hartert, Ernst; Jourdain, F.C.R.; Ticehurst, N.F.; Witherby, H.F. (1912). A Hand-List of British Birds, with an account of the distribution of each species in the British Isles and abroad. London: Witherby & Co. OCLC 70467193. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 7 серпня 2020.
  • (1920). Die Vögel Europas.

Епоніми

[ред. | ред. код]

На його честь названо вид ящірок Hemiphyllodactylus harterti та 9 таксонів птахів:[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #116490462 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б в г д https://britishbirds.co.uk/wp-content/uploads/article_files/V27/V27_N08/V27_N08_P224_229_OB035.pdf
  4. а б в Obituary: ERNST JOHANN OTTO HARTERT. 1859-1933 (PDF). British Birds. Архів оригіналу (PDF) за 26 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.
  5. Rothschild, (1934).
  6. Nöring, Rolf (1973). «Erwin Stresemann. 22. 11. 1889 — 20. 11. 1972». Journal für Ornithologie 114: 455—500 (in German).
  7. Beolens, Bo; Watkins, Michael; Grayson, Michael (2011). The Eponym Dictionary of Reptiles. Baltimore: Johns Hopkins University Press. xiii + 296 pp. ISBN 978-1-4214-0135-5. («Hartert», p. 117).

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Rothschild, L.W. (1934). Ernst Johann Otto Hartert (1859–1933): An Appreciation. Ibis. 76 (2).
  • Witherby, H.F. (1933). «Ernst Johann Otto Hartert». In Nature, v. 123, no. 3344, 2 Dec. 1933, p. 846–7.
  • Stresemann E (1967). «Hartert, Ernst Johann Otto», p. 711. In: Neue Deutsche Biographie, Volume 7. Berlin: Duncker & Humblot. 784 pp. ISBN 3-428-00188-5