Canis lupaster

Canis lupaster Період існування: 0.6–0 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N ▼ середній плейстоцен — наш час
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Хижі (Carnivora)
Родина:	Псові (Canidae)
Підродина:	Caninae
Триба:	Canini
Підтриба:	Canina
Рід:	Пес (Canis)
Вид:	C. lupaster
Біноміальна назва
Canis lupaster Hemprich & Ehrenberg, 1832
Підвиди
C. l. algirensis C. l. anthus C. l. bea C. l. lupaster C. l. riparius C. l. soudanicus
Мапа поширення виду

Canis lupaster — вид хижих ссавців роду Пес (Canis) родини Псові (Canidae).

Вид поширений на півночі та північному сході Африки. Ареал виду займає територію від Сенегалу на схід до Єгипту, включаючи Марокко, Алжир, Туніс і Лівію на півночі до Нігерії, Чаду і Танзанії на півдні. Зустрічається у степових та напівпустельних рівнинних районах, у тому числі в арідних регіонах. У Атлаських горах цей вид спостерігався на висоті до 1800 метрів.

Вперше вид описаний у 1820 році Фредеріком Кюв'є. У 1832 році Вільгельм Гемпріх та Крістіан Ґоттфрід Ернберг описали єгипетський вид вовка під назвою Canis lupaster. Проте невдовзі, на основі схожості форми черепа та морфології зубів, Canis anthus було визнано північноафриканською формою звичайного шакала (Canis aureus), а Canis lupaster — підвидом вовка (Canis lupus).

У 2015 році проведено генетичний аналіз мітохондріальних ДНК особин з різних місцезнаходжень. Виявилося, що африканські шакали не мають нічого спільного з євразійським. Вони знаходяться ближче до звичайного вовка та еволюційно розійшлися з ним 1,7 млн років тому. Тому було відновлено видове ім'я Canis anthus.

За результатами генетичного аналізу ДНК 2015 року, було запропоновано вид розділити на 6 підвидів:

• Cheryl Lyn Dybas, «A Wolf in Jackal's Clothing», Africa Geographic (July 2012)
• Cheryl Lyn Dybas, «In the Long Shadow of the Pyramids and Beyond: Glimpse of an African… Wolf?», International Wolf Center (Spring 2015)
• Hugo van Lawick & Jane Goodall (1971), Innocent Killers, Houghton Mifflin Company Boston

Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.