Avio Linee Italiane
| ||||
| Тип | авіакомпанія | |||
|---|---|---|---|---|
| Дата заснування | 1926 | |||
| Завершення діяльності | 31 березня 1952 | |||
| Базовий аеропорт | Тальєдо[it] | |||
| Розмір флоту | 31 (1940) | |||
| Штаб-квартира | Мілан | |||
| Сайт | ||||
Avio Linee Italiane (ALI) — колишня італійська авіакомпанія, що існувала в 1926—1952 роках і здійснювала внутрішні авіапоштові перевезення. Належала Fiat Group, пізніше увійшла до складу Linee Aeree Italiane (LAI). Єдина італійська компанія, що не була не націоналізована під час Другої світової війни.
Компанію було засновано в 1926 році.[1] З травня 1928 року вона займалася пасажирськими перевезеннями між Римом та Мюнхеном, а з 1931 до обслуговуваних нею аеропортів додався Берлін.[2] Станом на 1931 рік ALI мала флот з семи літаків Fokker F.VII.[3] В 1930-х роках її діяльність розповсюдилась на інші італійські міста, і в 1938 році вона почала виконувати рейси за ще одним міжнародним маршрутом (Венеція — Мілан — Турин — Париж — Лондон). У 1939 році кількість літаків компанії зросла до 16, включаючи один DC-2 (I-EROS)[4], 9 Fiat G.18/G.18V, і 6 машин Savoia-Marchetti (імовірно S.73).[5]
Зі вступом Італії в 1940 році у Другу світову війну ALI увійшла до складу Командування спеціальної повітряної служби італійських королівських ВПС. За час війни було втрачено принаймні 1 S.73 та 4 G.18.[6]
У 1947 році компанія була відновлена. Тоді вона використовувала Fiat G.12, [7] і додатково замовила 6 G.212 та придбала щонайменше 1 C-47. В 1949 відбулося злиття ALI з двома невеликими компаніями, заснованими після війни: Airone (що також володіла Fiat G.12) і Trans-Adriatica; нова компанія, що мала 7 G.12/G.212 і 12 C-47 отримала назву Avio Linee Italiane-Flotte Reunite (ALI-FR).[8] Тепер вона обслуговувала Барселону, Париж, Брюссель, Амстердам, Франкфурт, Прагу, Відень, Афіни.
У березні 1952 року ALI-FR була ліквідована, її майно дісталося компанії LAI, яка у 1957 році увійшла до складу Alitalia.
(За матеріалами сайту Aviation Safety Network):[9]
- 16 березня 1940 року S.73 (I-SUTO), що виконував рейс Триполі - Катанія - Рим, врізався в схил вулкана Стромболі, загинули всі особи, які знаходилися на борту: 5 членів екіпажу і 14 пасажирів (у тому числі льотчик-ас Андреа Зотті та письменниця Мура.
- 16 листопада 1942 року Fiat G.18 (I-ETNA) через проблеми з паливом впав поблизу Мілана і не підлягав відновленню, жертв немає.
- 29 січня 1943 року Fiat G.18 (I-EURE) на маршруті Белград — Венеція, заходячи на посадку, спробував опуститися нижче за туман і, зачепивши крилом воду, розбився за 500 метрів від аеродрому. Загинуло 5 осіб
- 1 липня 1948 року G.212PW (I-ELSA) розбився під час вимушеної посадки на аеродром Кеєрберген (Бельгія), загинули 4 члени екіпажу та 4 пасажири.
- 6 грудня 1948 року C-47 (I-ETNA (номер був використаний повторно на іншому літаку)) розбився під час зльоту в аеропорту Мілан-Лінате, загинуло 6 членів екіпажу та 1 пасажир.
- 4 травня 1949 року G.212CP (I-ELCE), що виконував чартерний рейс, на підльоті до аеропорту Туріна в умовах поганої видимості зачепив огорожу церкви і розбився, загинули всі люди, що знаходилися на борту, в тому числі місцева футбольна команда, яка поверталася з Португалії, всього 31 особа.
- ↑ A list of airlines from Italy - Airline History. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 22 лютого 2020.
- ↑ Davies, 1964, с. 96.
- ↑ Davies, 1964, с. 69, one F.VIIa and six F.VIIb 3m.
- ↑ Peter Berry, The Douglas Commercial Story, 1971, p. 19
- ↑ Davies, 1964, с. 96. A 1939 Расписание ALI [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.] представлена фотография S.75, с упоминанием высокой скорости этого самолёта, однако, согласно список выпущенных S.75 [Архівовано 2020-02-22 у Wayback Machine.], ни компания не получала ни одного S.75. S.75, (I-BETA), числящийся в составе «Nucleo Comunicazioni Avio Linee» и попавший в аварию в 1943 году, вероятно принадлежал другой авиакомпании, LATI.
- ↑ Aviation Safety Network database, entries for ALI [Архівовано 2015-05-10 у Wayback Machine.] and Nucleo Communicazioni Avio Linee [Архівовано 2015-05-10 у Wayback Machine.].
- ↑ Davies, 1964, с. 292.
- ↑ Davies, 1964, с. 292. У Дэвиса указано «семь G.12», но известно, что компанией было заказано 6 G.212s двумя годами ранее, поэтому, возможно что флот состоял преимущественно из G.212.
- ↑ Avio Linee Italiane - ALI. Архів оригіналу за 10 травня 2015. Процитовано 8 липня 2015.
- Davies, Ronald Edward George. [[1] в «Книгах Google» A history of the world's airlines] (англ.). — Oxford University Press, 1964.
- Enzo Angelucci, Paolo Matricardi, Aerei di tutto il Mondo (vol 5), Milano, Arnaldo Mondadori, 1978.
- C.G. Grey, Leonard Bridgman, Jane’s All The World’s Aircraft, London, Sampson Low, Marston & Company, Ltd, dicembre 1938.
