Очікує на перевірку

PHL-16

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з AR3)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
PHL-16
ПоходженняКНР
Історія виробництва
Виготовлення2019
Виготовлена
кількість		20
ВаріантиAR-3
Характеристики
Вага45 т
Обслуга3
Калібр370 мм (15 дюйм)

PHL-16 [1] (або тип PCL191) — це самохідна реактивна система залпового вогню (РСЗВ), встановлена на вантажівці, розроблена Китайською Народною Республікою.

Розробка

[ред. | ред. код]

Створена на базі AR-3 MRL[2], розробленому Norinco.[3] AR-3 вийшов на ринок у 2010 році.[4] PHL-16 було представлено під час параду до Національного дня Китаю в 2019 році; на відміну від інших реактивних систем на параді, машини були без маркування.[2]

Дизайн

[ред. | ред. код]

Пускові установки працюють у складі вогневої батареї. Система також здатна працювати в автономному режимі. Типова батарея включає шість пускових установок, кілька машин перезаряджання, командно-штабну машину, машину для метеорологічних досліджень та інші транспортні засоби служби підтримки.[5]

Ракети

[ред. | ред. код]

На відміну від попереднього PHL-03, який заряджається боєприпасами фіксованого типу, новий PHL-16 має дві модульні пускові камери, які можуть нести різні типи боєприпасів. Кожна пускова ячейка може нести п'ять ракет калібру 300 мм або чотири ракети калібру 370 мм.[3][1] Експортна версія нової реактивної системи залпового вогню AR-3 може навіть переходити на 750-мм тактичну балістичну ракету Fire Dragon 480 із дальністю 360 км і 380-мм протикорабельну ракету TL-7B.[6] Ця можливість, можливо, буде передана варіантам PLA.

Конфігурація, показана під час параду до Національного дня 2019 року, складалася з 8 ракет калібру 370 мм.[2]

Шасі

[ред. | ред. код]

Шасі автомобіля побудовано на базі 45-тонного спеціального колісного шасі WS2400 8×8.[7]

Варіанти

[ред. | ред. код]
AR-3
Базова модель; вперше виведена на ринок у 2010 році[4]
PHL-16
Розробка для Народно-визвольної армії[1]

Загострення 2022 року

[ред. | ред. код]

30 липня 2022 року з'явилася інформація, що Китай перекидає PHL-16 до провінції Фуцзянь, яка найближче до Тайваню. У відповідь Тайвань розгорнув свою ППО. До Тайваню направився авіаносець США "Рональд Рейган", супроводжувати Ненсі Пелосі, яка вилетіла до Тайваню.[8]

Оператори

[ред. | ред. код]
 People's Republic of China
  • Сухопутні сили Народно-визвольної армії – понад 20 одиниць станом на 2020 рік [9]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Verma, Vivek (7 квітня 2020). Appraisal of PLA Artillery Modernisation. Issue Briefs. № 220. Centre for Land Warfare Studies (опубліковано опубліковано April 2020). Процитовано 8 вересня 2020.
  2. ↑ а б в Chan, Minnie (7 грудня 2019). China's new PCL191 multiple launch rocket system casts shadow over Taiwan Strait. South China Morning Post. Процитовано 8 вересня 2020.
  3. ↑ а б Foss, Christopher F. (24 лютого 2015). Long-range firepower [IDX15D2]. Jane's 360. Архів оригіналу за 12 November 2018. Процитовано 12 листопада 2018.
  4. ↑ а б AR3 / PHL-16 - 300/370 mm. GlobalSecurity.org. 1 жовтня 2019. Процитовано 8 вересня 2020.
  5. ↑ PHL-16. Military Today. Процитовано 21 березня 2022. [Архівовано 2022-11-11 у Wayback Machine.]
  6. ↑ DSA 2018: China's NORINCO Showcasing TL-7B Anti-ship Missile. Navy Recognition. 17 квітня 2018. Процитовано 21 березня 2022.
  7. ↑ China 'to offer Malaysia radar, rocket launchers based in Johor'. Today. 9 серпня 2017. Процитовано 21 березня 2022.
  8. ↑ Світ замер перед катастрофою: Китай жене РСЗВ до кордону, Тайвань підняв винищувачі та розгорнув системи ППО
  9. ↑ International Institute for Strategic Studies (2021). The Military Balance 2021. Routledge. с. 251. ISBN 978-1-03-201227-8.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=PHL-16&oldid=44019313