Ярозит

Ярозит
Загальні відомості
Статус IMA	перевизначений (Rd)[d][1]
IMA-номер	IMA1987 s.p.
Абревіатура	Jrs[2]
Хімічна формула	K(Fe3+)3[SO4]2(OH)6
Клас мінералу	Складні сульфати
Nickel-Strunz 10	7.BC.10
Ідентифікація
Колір	буро-жовтий
Сингонія	тригональна
Твердість	2,5—3,5
Колір риси	жовта
Густина	2,9—3,3
Інші характеристики
Названо на честь	Jaroso Ravined[3]
Особливі характеристики	зовні схожий на бурий залізняк
Типова місцевість	Jaroso Ravined[4]
Ярозит у Вікісховищі

Ярози́т (рос. ярозит; англ. jarosite; нім. Jarossit m) — мінерал класу складних сульфатів, аналог залізовмісного алуніту, острівної будови. Кінцевий член ряду в групі алуніту.

Названий за місцем відкриття — родовище Барранка Харосо (Яросо) у міжгір'ї Яросо, Сьєра-Аль-Магрега (Іспанія). Вперше описаний у 1852 р. німецьким мінералогом Августом Брайтгауптом (1791—1873).

Синоніми — антунезит, боргстерміт, кіпрузит, колосорикіт, купорос жовтий, мороноліт, пастреїт, раймондит, руда жовта залізна, утахіт.

Ярозит — водний сульфат заліза^[5]. Утворює товстотаблитчаті або бочковидні кристали жовтого та бурого кольорів. Блиск алмазний. Утворюється в зонах окиснення сульфідних родовищ і в корі вивітрювання гірських порід, що містять пірит.^[5]

Хімічна формула: KFe₃³⁺[SO₄]₂(OH)₆. Склад у %: K₂O — 9,41; Fe₂O₃ — 47,83; SO₃ — 31,97; H₂O — 10,79. Домішки: Na (до 2 %), Al (до 19 %), Pb (бл. 3 %), Se (частки %). При заміщенні K на Na — натроярозит.

Сингонія тригональна. Дитригонально-пірамідальний вид, псевдокуб. Форми виділення: кірочки, землиста і волокниста маса, зернисті і щільні аґреґати, налети, конкреції, рідкісні ромбоедричні та таблитчасті кристали. Густина 2,9—3,26. Тв. 2,50—3,75. Колір бурштиново-жовтий, бурий, темно-коричневий. Риса блідо-жовта. Блиск алмазний, на гранях скляний. Напівпрозорий. Злом нерівний до раковистого. Крихкий. Піроелектричний. Типовий вторинний мінерал.

Утворюється у зоні окиснення при руйнуванні сірчистих сполук заліза, в основному піриту. Після гідролізу переходить у бурі залізняки.

Знайдений у зоні окиснення сульфідних родовищ. Складова частина лімонітових залізних шапок, де часто помилково приймається за землистий різновид лімоніту. Зустрічається серед продуктів грязьового вулканізму. Супутні мінерали: лімоніт, гематит, кварц, алуніт, барит, пірит. У значній кількості є на Південному Уралі і Центральному Казахстані.

Інші знахідки: у Барранко-дель-Харосо, Сьєрра-Альмагрера, провінція Альмерія; Горні Славков (Шлаггенвальд), Чехія; Фюрстенберг, поблизу Шварценберга, Саксонія, Німеччина; Лавріон (Аттика, Греція); багато знахідок у США (штати Огайо, Юта, Арізона, Невада); урановий район Сьєрра-Пена-Бланка, Сьєрра-дель-Куерво, Чіуауа, Мексика; Чукікамата (центральні Анди, Чилі). Відомий у вигляді конкрецій та жовен у зоні окиснення золоторудного родовища Майкаїн у Північному Казахстані. На вулканах півострова Камчатка, Росія.

Розрізняють:

• ярозит амонієвий (амоніоярозит NH₄Fe₃³⁺[(OH)₆ (SO₄)₂]),
• ярозит гідроксонієвий (гідроніоярозит (H₃O)Fe₃³⁺[(OH)₆ (SO₄)₂]),
• ярозит кальціїстий (різновид ярозиту з Північного Кавказу, що містить 1,58 % СаО),
• ярозит натріїстий (натроярозит NaFe₃³⁺ [(OH)₆ (SO₄)₂]),
• ярозит свинцевий (плюмбоярозит Pb²⁺Fe₆³⁺[(OH)₆(SO₄)₂]₂),
• ярозит селенистий (різновид ярозиту, що містить до 0,20 % SeO₄),
• ярозит срібний (арґентоярозит AgFe₃³⁺[(OH)₆(SO₄)₂]).

Ярозит не має істотного застосування. Мінерал іноді використовується як жовтий пігмент в живописі. Зокрема, його використання було доведено на дерев'яному саркофазі віком 2600 років^[6].

Використовується як сировина для отримання тонкого полірувального порошку. Використовують для виготовлення крокусу (полірувальний порошок).

• Алуніт
• Список мінералів
• Марсіанські породи

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ярозит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Ярозит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
• Handbook of Mineralogy / Jarosite. [Архівовано 25 березня 2022 у Wayback Machine.]

• Further information about the Jaros Hydrothermal system [Архівовано 1 листопада 2021 у Wayback Machine.]
• Ярозит в базі webmineral.com [Архівовано 13 травня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
• MinDat - Jarosite [Архівовано 20 листопада 2021 у Wayback Machine.]