Шарль-Марі Відор

Шарль-Марі Відор
фр. Charles-Marie Widor
Основна інформація
Повне ім'я	фр. Charles-Marie Jean Albert Widor[1]
Дата народження	21 лютого 1844(1844-02-21)[2][3][…]
Місце народження	Ліон, Липнева монархія[5][6][1]
Дата смерті	12 березня 1937(1937-03-12)[2][4][…] (93 роки)
Місце смерті	XVI округ Парижа, Париж, Франція[8]
Громадянство	Франція[9]
Професії	композитор класичної музики, органіст, аранжувальник, музичний педагог, музичний критик, викладач університету, педагог, композитор
Освіта	Королівська консерваторія в Брюсселі
Вчителі	François-Joseph Fétisd і Jacques-Nicolas Lemmensd
Відомі учні	Артур Онеґґер, Олів'є Мессіан, Даріус Мійо, Шарль Турнемір, Emil Freyd, Henri Libertd, Марсель Дюпре, Laura Netzeld, Надія Буланже[10], Henri Büsserd і Alexander Schreinerd
Інструменти	орган[d]
Мова	французька
Жанри	опера і симфонія
Magnum opus	Symphony for Organ No. 5d і Symphony for Organ No. 9d
Псевдоніми	Aulétès
Членство	Академія красних мистецтв Франції
Заклад	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю, Паризька вища національна консерваторія музики й танцю, Fontainebleau Schoolsd, Église Saint-François-de-Sales de Lyond і Церква Сен-Сюльпіс
Нагороди
У шлюбі з	Mathilde de Montesquiou-Fézensacd
Автограф
Твори у Вікіджерелах  Файли у Вікісховищі

Шарль-Марі Відор (фр. Charles-Marie Widor; 21 лютого 1844, Ліон — 12 березня 1937, Париж) — французький органіст, композитор і музичний педагог.

Батько Відора був органістом і майстром з виготовлення органів, другом найбільшого органного майстра XIX століття Арістіда Кавайє-Колля, за рекомендацією якого Відор вступив до Брюссельської консерваторії, де навчався органу у Жака Ніколя Лемменса і композиції у Франсуа Жозефа Феті. Після закінчення курсу Відор в 1869 був запрошений тимчасово зайняти посаду органіста в паризькій церкви Сен-Сюльпіс, замість померлого Лефебюр-Велі, і перебував на цій посаді протягом 64 років, хоча постійний контракт з ним так і не був укладений (в 1934-му Відора змінив один з найбільш значних його учнів, Марсель Дюпре).

З 1890 Відор був професором органу, а з 1896 композиції в Паризькій консерваторії. Серед учнів Відора були такі великі фігури французької та світової музики, як Луї В'єрн, Даріус Мійо, Едґар Варез, Альберт Швейцер, Дімітріє Куклін.

Композиторська спадщина Відора досить широка і включає:

• десять симфоній для органу,
• чотири опери,
• низку оркестрових творів (з яких найбільшою популярністю користуються симфонічна поема «Вальпургієва ніч», фортепіанний і віолончельний концерти),
• пісні і романси.

Однак основу творчості Відора складають масштабні органні твори, які Відор незвично називав симфоніями (частково у зв'язку з тим, що реформа органобудівництва, вироблена Кавайє-Коллем, значно розширила діапазон і виразні можливості цього інструменту). Відор весь час, протягом десятиліть, повертався до музики своїх симфоній — деякі з них існують у восьми різних редакціях. З десяти симфоній для органу Відора найзнаменитішими і часто виконуваними є п'ята (завершується знаменитою токатою) і шоста (обидві опубліковані в 1887).

• Вільні ноти авторства Шарль-Марі Відор на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)