Чезаре Бово

Чезаре Бово
Особисті дані
Народження	14 січня 1983(1983-01-14) (42 роки)
	Рим, Італія
Зріст	181 см
Вага	75 кг
Громадянство	Італія
Позиція	захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	«Торіно»
Номер	5
Юнацькі клуби
1999—2001	«Рома»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 2000–2002 «Рома» 0 (0) 2002–2004 «Лечче» 30 (2) 2004–2006 «Рома» 22 (0) 2004–2005 →  «Парма» 31 (2) 2006–2007 «Палермо» 1 (0) 2007 →  «Торіно» 7 (1) 2007–2008 «Дженоа» 27 (0) 2008–2011 «Палермо» 89 (7) 2011–2013 «Дженоа» 21 (0) 2013– «Торіно» 40 (0)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г) 2000 Італія U-16 3 (0) 2000–2001 Італія U-17 9 (1) 2001 Італія U-19 7 (1) 2001–2003 Італія U-20 8 (4) 2004–2006 Італія U-21 27 (2)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 3 жовтня 2015.
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну оновлено 3 жовтня 2015.
Чезаре Бово у Вікісховищі

Чезаре Бово (італ. Cesare Bovo, нар. 14 січня 1983, Рим) — італійський футболіст, захисник клубу «Торіно». Молодіжний чемпіон Європи та бронзовий призер Олімпійських ігор.^[1] Кавалер ордена «За заслуги перед Італійською Республікою».

Народився 14 січня 1983 року в місті Рим. Вихованець футбольної школи клубу «Рома», але закріпитись в команді не зумів і провівши лише 1 матч за клуб у Кубку Італії і на правах спільного володіння перейшов у «Лечче». 5 жовтня 2003 року він дебютував у складі клубу в серії А у матчі з Брешією" (1:4). 2 травня 2004 року він забив гол за клуб, який приніс Лечче перемогу над «Інтером» 2:1 і «порятунок» від вильоту в Серію Б.^[2]

У червні 2004 року захисник повернувся в «Рому» і вже 31 липня був переданий в оренду на сезон в «Парму», будучи частиною угоди по переходу Маттео Феррарі у зворотному напрямку. У «Пармі» Бово провів хороший сезон, в результаті чого частина трансферу гравця була викуплена «Палермо» за 1,5 мільйони євро. Влітку 2005 року Бово все ж повернувся в «Рому», однак не часто виходив на поле через серйозну конкуренцію з боку Куффура, Ківу і Мексеса.

Влітку 2006 року, завдяки наполегливості президента «Палермо», Мауріціо Дзампаріні, клуб викупив і другу частину прав на футболіста за 2,1 млн. євро^[3]. Однак закріпитися в складі клубу Бово не зміг і в останній день зимового трансферного вікна перейшов на правах оренди в «Торіно». В липні 2007 ��оку Бово перейшов в «Дженоа», яка заплатила за 50 % прав на футболіста 3,3 млн євро^[4]. У «Дженоа» Бово користувався великою прихільністю тренера Джанп'єро Гасперіні, який одразу довірив йому місце в основі команди.

19 червня 2008 року Бово повернувся в «Палермо», яке викупило половину прав за 4,5 млн євро плюс захисника Джузеппе Б'яву^[5]. Він дебютував у складі команди в матчі Кубка Італії з «Равенною». Свій перший м'яч за клуб Бово забив у матчі третього туру серії А з його колишньою командою, «Дженоа». Всього за перший сезон він провів 28 матчів і став віце-капітаном клубу, разом з Фабріціо Мікколі.

23 серпня 2011 року на правах оренди повернувся до «Дженоа», яке в січні наступного року за 1,3 млн євро викупило контракт гравця. Цього разу провів у складі генуезців два сезони.

Влітку 2013 року разом з одноклубником Чіро Іммобіле перейшов до «Торіно», де мав замінити Анджело Огбонну, який покинув клуб^[6].. Відтоді встиг відіграти за туринську команду 40 матчів в національному чемпіонаті.

2000 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 19 іграх на юнацькому рівні, відзначившись 2 забитими голами.

Протягом 2001—2006 років залучався до складу молодіжної збірної Італії, був капітаном. У 2004 році виграв з командою молодіжний чемпіонат Європи, де він забив другий гол у фінальній грі проти Сербії і Чорногорії^[7]. У тому ж році він грав на Олімпіаді, де італійці виграли бронзові медалі. На цьому турнірі Бово забив гол у 1/4 фіналу у ворота Малі, який вивів команду в півфінал.

Через два роки брав участь і у Молодіжному чемпіонаті Європи 2006, проте тут команда не змогла навіть подолати груповий етап. Всього на молодіжному рівні зіграв у 35 офіційних матчах, забив 6 голів.

28 серпня 2010 року викликався головним тренером національної збірної Італії Чезаре Пранделлі, на матчі кваліфікації до Євро-2012 проти Естонії і Фарерських островів, однак на поле так і не вийшов.

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
2001–02	«Рома»	A	0	0	КІ	1	0	ЛЧ	0	0	-	-	-	1	0
2002–03	«Лечче»	B	11	0	КІ	2	0	-	-	-	-	-	-	13	0
2003–04		A	19	2	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	19	2
Усього за «Лечче»			30	2		2	0		-	-		-	-	32	2
2004–05	«Парма»	A	31+2[8]	2+0[8]	КІ	1	0	КУЄФА	8	0	-	-	-	42	2
2005–06	«Рома»	A	22	0	КІ	7	0	КУЄФА	7	1	-	-	-	36	1
Усього за «Рому»			22	0		8	0		7	1		-	-	37	1
2006–07	«Палермо»	A	1	0	КІ	1	0	КУЄФА	0	0	-	-	-	2	0
2006–07	«Торіно»	A	7	1	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	7	1
2007–08	«Дженоа»	A	27	0	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	27	0
2008–09	«Палермо»	A	29	1	КІ	1	0	-	-	-	-	-	-	30	1
2009–10		A	28	2	КІ	3	0	-	-	-	-	-	-	31	2
2010–11		A	32	4	КІ	4	1	ЛЄ	7	0	-	-	-	43	5
2011–12		-	-	-	-	-	-	ЛЄ	2	0	-	-	-	2	0
Усього за «Палермо»			90	7		9	1		9	0		-	-	108	8
2011–12	«Дженоа»	A	8	0	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	8	0
2012–13		A	13	0	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	13	0
Усього за «Дженоа»			48	0		0	0		-	-		-	-	48	0
2013–14	«Торіно»	A	20	0	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	20	0
2014–15		A	15	0	КІ	0	0	ЛЄ	6	0	-	-	-	21	0
2015–16		A	5	0	КІ	1	0	-	-	-	-	-	-	6	0
Усього за «Торіно»			47	1		1	0		6	0		-	-	54	1
Усього за кар'єру			268+2	12+0		21	1		30	1		-	-	321	14

• Молодіжний чемпіон Європи:

Італія U-21: 2004

• Бронзовий олімпійський призер: 2004
• Кавалер ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»: 27 вересня 2004

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чезаре Бово

• Чезаре Бово на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. (італ.)

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.