Цзінь Кему
| Цзінь Кему | ||||
|---|---|---|---|---|
| кит.: 金克木 | ||||
| Псевдонім | Чжимо Сінь Чжу | |||
| Народився | 14 серпня 1912 Цзянсі | |||
| Помер | 5 серпня 2000 (87 років) | |||
| Країна |  КНР[1] | |||
| Діяльність | поет есеїст перекладач учений | |||
| Сфера роботи | історія Індії | |||
| Alma mater | Пекінський університет | |||
| Заклад | Пекінський університет | |||
| Мова творів | китайська санскрит палі | |||
| Членство | Спілка письменників Китаюd | |||
| Партія | Наукове товариство 3 вересняd | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
Цзінь Кему (спрощ.: 金克木; піньїнь: Jīn Kèmù; 14 серпня 1912, Цзянсі — 5 серпня 2000), також відомий як Чжимо (спрощ.: 止默; піньїнь: Zhǐ Mò) та Сінь Чжу (спрощ.: 辛竹; піньїнь: Xīn Zhú) — китайський поет, есеїст, перекладач, науковець[2], дослідник санскриту та індійської культури. Член Центрального комітету Товариства Цзю Сань. Член 3-7-го Національних комітетів Китайської народної політичної консультативної конференції[3].
Цзінь Кему народився 14 серпня 1912 року в провінції Цзянсі.
У 1930 році пої��ав на навчання до Пекіну, а в 1935 році працював бібліотекарем у бібліотеці Пекінського університету, де самостійно вивчив багато мов і почав перекладати та писати.
У 1938 році поїхав до Гонконгу працювати редактором відділу міжнародних новин газети Like-Paper, а в 1939 році став викладачем англійської мови в середній школі для дівчат Хунань Таоюань та викладачем французької мови в Хунаньському університеті.
Після 1943 року вивчав санскрит і палі в Індії, досліджував давньоіндійську філософію, буддизм і літературу.
У 1946 році став професором кафедри філософії Уханьського університету. 1948 року став професором кафедри східних мов і літератури Пекінського університету. 1960 року спільно із Цзі Сяньлінем організував курс санскриту і палі.
Разом із Цзі Сяньлінем, Чжан Чжунсіном та Ден Ґуанміном відомі як «Чотири старійшини Янь Юаня».
У похилому віці він продовжував писати есе, які вважаються одними з найкращих есеїстичних творів у сучасному Китаї.
Митець помер 5 серпня 2000 року. Останні слова Цзінь Кему: «Я прийшов зі сльозами на очах, а пішов зі сміхом»[4].
- Історія санскритської літератури (кит.: 梵语文学史)
- Нариси про індійську культуру (кит.: 印度文化论集)
- Серія «Наука про мистецтво» (кит.: 艺术科学丛谈)
- Збірник старих досліджень і нових знань (кит.: 旧学新知集)
- Нариси з порівняльної культурології (кит.: 比较文化论集)
- Історія дружби між китайським та індійським народами (кит.: 中印人民友谊史话)
- Звичаї галльських германців (кит.: 高卢日尔曼风俗记)
- Моє дитинство (кит.: 我的童年)
- Хмарні посли (кит.: 云使)
- Антологія давньоіндійської літературно-мистецької теорії (кит.: 古代印度文艺理论文选)
- Триста віршів Вайшалі (кит.: 伐致呵利三百咏)
- Антологія давньоіндійської поезії (кит.: 印度古诗选)
- Популярна астрономія (кит.: 通俗天文学)
- Савітрі (кит.: 莎维德丽)
- Історія санскритської літератури (кит.: 梵语文学史)
- Трактат Ганді (кит.: 甘地论)
- Магабгарата (кит.: 摩訶婆羅多; також взяли участь: Хуан Баошен, Чжао Ґохуа, Сі Бічжуан, Ґо Лянюнь, Ґе Вейцзюн, Лі Нань та Дуань Цін)
- Потокові зірки (кит.: 流转的星辰)
- Британська імперія під вогнем (кит.: 炮火中的英帝国)
- Пляжний будиночок і кладовище (кит.: 海滨别墅与公墓)[6]
- Кажани (кит.: 蝙蝠集)
- Дощ і сніг (кит.: 雨雪集)
- Підвішений меч і порожня монополія (кит.: 挂剑空垄)
- Нова бібліотека китайської поезії, друга серія, том «Цзінь Кему» (кит.: 中国新诗库 第二辑 金克木卷), вибрані твори Чжоу Лянпея[7]
- Стара історія Тяньчжу (кит.: 天竺旧事)
- Набираємо багнюку з ластівчиного рота (кит.: 燕口拾泥)
- Старі бесіди про мистецтво й науку (кит.: 艺术科学旧谈)
- Ластівки дзьобають весняну багнюку (кит.: 燕啄春泥)
- Культура в темряві (кит.: 文化猎疑)
- Монологи в місті книг (кит.: 书城独白)
- Досліджуємо приховане без літератури (кит.: 无文探隐)
- Пояснення культури (кит.: 文化的解说)
- Збірник старих досліджень і нових знань (кит.: 旧学新知集)
- Колекція ручок Kyu Pen Collection (кит.: 圭笔辑)
- Довга та коротка колекція (кит.: 长短集)
- Келих культури (кит.: 文化卮言)
- Три книги про культуру (кит.: 文化三书)
- Життєві нариси Цзінь Кему (кит.: 金克木人生漫笔)[8]
- Сенс життя (кит.: 懒倦与庄严 金克木谈生命的意义)[9]
- Страждання людини (кит.: 金克木散文 人苦不自知)[10]
- Чи старіє китайська культура? (кит.: 中国文化老了吗?)[11]
- Невеликі твори Цзінь Кему (кит.: 金克木小品)[12]
- Нові нариси про вісім стовпів (кит.: 八股新论)[13]
- Бесіди про давнє і сучасне на Равликовому куточку (кит.: 蜗角古今谈)[14]
- Останній потяг (кит.: 末班车)[15]
- Довго і коротко про книги (кит.: 书外长短)[16]
- Коли я був молодим (кит.: 少年时)[17]
- Нова колекція гармонії Чжуан (кит.: 庄谐新集)[18]
- Вітер і свічка, Мелодія думки (кит.: 风烛灰 思想的旋律)[19]
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #15867693n // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ 历史名家——金克木. 武汉大学哲学学院 (кит.). Процитовано 29 листопада 2016.
- ↑ 李工真：我所认识的金克木先生. 爱思想网. Процитовано 29 листопада 2016.
- ↑ 金克木：举世罕见的奇才. 凤凰网 (кит.). Процитовано 15 серпня 2012.
- ↑ 《金克木集》（全八卷）. 中国作家网 (кит.). Архів оригіналу за 4 червня 2020. Процитовано 4 червня 2020. [Архівовано 2020-06-04 у Wayback Machine.]
- ↑ （保）斯泰马托夫. 金克木 (ред.). 海滨别墅与公墓 (кит.). 世语社.
- ↑ 金克木 (1990.05). 周良沛 (ред.). 中国新诗库 第2辑 金克木卷 (кит.). 武汉: 长江文艺出版社. ISBN 7-5354-0316-6.
- ↑ 金克木 (2006.06). 邓九平 (ред.). 金克木人生漫笔 (кит.). 北京: 同心出版社. ISBN 7-80716-072-1.
- ↑ 金克木 (2016.01). 懒倦与庄严 金克木谈生命的意义 (кит.). 北京: 中国工人出版社. ISBN 7-5008-6296-2.
- ↑ 金克木 (2015.07). 金克木散文 人苦不自知 (кит.). 北京: 北京联合出版公司. ISBN 978-7-5502-5533-3.
{{cite book}}:|access-date=вимагає|url=(довідка) - ↑ 金克木 (2016.03). 中国文化老了吗？ (кит.). 北京: 中华书局. ISBN 978-7-101-11419-5.
- ↑ 金克木 (1992.07). 金克木小品 (кит.). 北京: 中国人民大学出版社. ISBN 7-300-01352-X.
- ↑ 金克木 (2017.08). 八股新论 (кит.). 北京: 生活·读书·新知三联书店. ISBN 978-7-108-05844-7.
- ↑ 金克木 (1995.03). 蜗角古今谈 (кит.). 沈阳: 辽宁教育出版社. ISBN 7-5382-3686-4.
- ↑ 金克木 (1996.03). 末班车 (кит.). 北京: 中央编译出版社. ISBN 7-80109-096-9.
- ↑ 金克木 (1996.10). 书外长短 (кит.). 银川: 宁夏人民出版社. ISBN 7-227-01650-1.
- ↑ 金克木 (1998.09). 少年时 (кит.). 沈阳: 辽宁教育出版社. ISBN 7-5382-5302-5.
- ↑ 金克木 (1998). 庄谐新集 (кит.). 北京: 东方出版社. ISBN 7-5060-1166-2.
- ↑ 金克木 (2002.07). 风烛灰 思想的旋律 (кит.). 北京: 生活·读书·新知三联书店. ISBN 7-108-01601-X.
- 金克木：游学中精通多门外语 (кит.)