Фортунато Деперо
| Фортунато Деперо | |
|---|---|
італ. Fortunato Depero  | |
 | |
| Народився | 30 березня 1892[1][4][…] Фондо, Провінція Тренто, Трентіно-Альто-Адідже, Італія[5][6] |
| Помер | 29 листопада 1960[1][2][…] (68 років) Роверето, Провінція Тренто, Трентіно-Альто-Адідже, Італія[1][5][6] |
| Країна | _crowned.svg){kind=small} Королівство Італія.svg){kind=small} Італія[7][8] |
| Діяльність | художник, скульптор, графічний дизайнер, письменник, фотограф, художник з костюмів, дизайнер, поет, візуальний митець, графік, кераміст, митець, сценограф |
| Галузь | образотворче мистецтво[9] і література[9] |
| Alma mater | Royal Elizabethan Schoold |
| Знання мов | італійська[4][9][10] |
| Роки активності | 1911[8] — 1960[8] |
| У шлюбі з | Rosetta Amadorid[11] |
Фортунато Деперо (італ. Fortunato Depero; 30 березня 1892 — 29 листопада 1960) — італійський художник, скульптор, дизайнер, ілюстратор, костюмер та сценограф. Представник другої хвилі футуризму. Розробив дизайн пляшки напою Campari Soda яка використовується дотепер.
Народився на півночі Італії у містечку Фондо. Перший інтерес до мистецтва Деперо виявив у 1907 році розпочавши навчання у королівській школі Елезабеттіна (Роверето) за напрямком прикладного мистецтва. Там він відпрацьовує техніку роботи з аквареллю та вугіллям. Також цікавиться скульптурою та деякий час працює з мармуром. У 1913 за власний кошт публікує першу збірку своїх робіт під назвою Spezzatture що включає поезію, оповідання та малюнки Деперо.[12]
У 1914 році вирушає до Рима де починає відвідувати місцеві мистецькі заходи. Згодом знайомиться з Джакомо Балла який вводить його в коло італійських футуристів. Деперо захоплюється ідеями футуризму та працює над розширенням теоретичного підґрунтя течії. У результаті в 1915 році разом з Баллою він публікує маніфест «Футуристична реконструкція всесвіту» (італ. Il recostruzione futurista dell'universo) у якому митці проголошують себе футуристами-абстракціоністами та переносять ідеї футуризму на прикладні форми мистецтва. Відтак художники прагнули розмити та об'єднати поняття високого та популярного мистецтва та ввести його у повсякденне життя. Зокрема Деперо поєднує поняття футуризму в театрі та публікує теоретичну роботу Colori, azione cromatico-rumorista di quattro solidi geometrici.
Навесні 1916 року Деперо проводить у Римі першу виставку цілковито присвячену своїй футуристичній творчості. Також художник починає співпрацю з російським імпресаріо Дяглієвим і створює сценографію та костюми для балетів Le chant du rossignol та Le Jardin zoologique, які в результаті ніколи не були реалізовані.[13] Завдяки знайомству з балетмейстером Деперо товаришує з письменником Ґільбертом Клавелем який стає близьким другом митця і протагоністом його двох картин Ritratto di Gibert Clavel у 1917 та 1918 роках.
У 1917 році створює ілюстрації до книги Клавеля Un istituto per suicidi. В тому ж році вони розпочинають роботу над спільним театральним проєктом Balli plastici. В цій роботі Деперо повною мірою проявляє футуристичний підхід та використовує поєднання яскравих кольорів та фігур маріонеток, як головних героїв вистави.
У 1928 році в надії побудувати кар'єру в Америці переїжджає до Нью-Йорка. Працює графічним дизайнером у низці американських журналів та артдиректором San Pellegrino Campari.
У 1930 повертається до Італії де використовує візуальні ідеї футуризму на користь фашистської пропаганди. Окрім візуальних творів на підтримку режиму художник пише та публікує збірку патріотичної поезії A passo romano. Після повернення на батьківщину бере участь у Венеціанській Бієнале (1932, 1936) та Міланській Трієнале(1933).[14]
По закінченню Другої світової війни Деперо приймає рішення вдруге переїхати до Нью-Йорка.
Після повернення з Америки у 1949 році живе у Роверето, де 29 листопада 1960 року Деперо помирає від діабету у віці 68 років. Страждаючи на геміпарез останні два роки митець не мав змоги писати картини.[12]
Окрім створення дизайну пляшки для напою Фортунато Деперо досить близько співпрацює з Campari та довгий час відповідає за ілюстрацію та візуальні рішення компанії пов'язані з рекламою. Художник впроваджує динаміку футуризму у кольорах та експериментах з типографією яку оформлює у книзі Depero Futurista (1927). Також Деперо створює низку постерів та як ілюстратор співпрацює з виданням Vogue, Vanity Fair, The New Yorker.[15][16]
Найбільша кількість творів художника знаходиться у Музеї сучасного мистецтва Тренто та Роверето, на базі якого у 1957 році Деперо власноруч започатковує La Casa d'Arte Futurista Depero, відділ присвячений італійському футуризму. У 2009 році з нагоди сторіччя художньої течії музей разом з архітектором Ренато Ріцці відтворив оригінальний проєкт Фортунато Деперо та презентував відреставрований комплекс.[17] Окрім того, роботи художника можна побачити в постійній експозиції Музею Новеченто та музею дизайну ADI у Мілані.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118848828 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Fortunato Depero
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б World Encyclopedia of Puppetry Arts, Encyclopédie Mondiale des Arts de la Marionnette, Enciclopedia Mundial de las Artes de la Marioneta
- ↑ а б Nicolini S. Dizionario Biografico degli Italiani — 1991. — Vol. 39.
- ↑ Museum of Modern Art online collection
- ↑ а б в RKDartists
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ SIUSA
- ↑ а б Fortunato Depero - The Art and Popular Culture Encyclopedia. www.artandpopularculture.com. Процитовано 31 серпня 2022.
- ↑ Fortunato Depero. World Encyclopedia of Puppetry Arts (амер.). 26 квітня 2016. Процитовано 31 серпня 2022.
- ↑ Fortunato Depero, biography and bibliography (PDF). Galleria d'arte Contini (Англійською мовою) . Архів оригіналу (PDF) за 31 серпня 2022. Процитовано 31 серпня 2022. [Архівовано 2022-08-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Depero, Fortunato (1892–1960) - Routledge Encyclopedia of Modernism. www.rem.routledge.com (англ.). Процитовано 31 серпня 2022.
- ↑ Kooness. Kooness (англ.). Процитовано 31 серпня 2022.
- ↑ Casa Depero | Origini e storia di un museo futurista unico. www.mart.tn.it (італ.). Процитовано 31 серпня 2022.
