Федорус Григорій Аврамович
Федорус Григорій Аврамович | |
---|---|
Народився | 11 (24) квітня 1909 Талова Балка, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія |
Помер | 1991 Київ |
Країна | Російська імперія → УРСР |
Діяльність | науковець |
Alma mater | Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка (1932) |
Заклад | Інститут фізики НАН України Інститут фізики напівпровідників імені В. Є. Лашкарьова НАН України |
Вчене звання | доктор технічних наук |
Науковий ступінь | доктор технічних наук (1974) |
Партія | ВКП(б) |
Відомий завдяки: | фотоелектроніка |
Нагороди |
Григо́рій Авра́мович Федорус (11 (24) квітня 1909, Талова Балка — сучасний Світловодський район — 1991[1]) — український вчений радянських часів вчений в царині фізики та техніки напівпровідників. 1974 — доктор технічних наук, 1981 — професор, 1980 — заслужений діяч науки УРСР. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, лауреат Державної премії УРСР 1981 року — за участь у комплексних дослідженнях оптичних і фотоелектричних властивостей напівпровідникових сполук елементів 2-ї й 6-ї груп періодичної системи.
1932 року закінчив техніко-математичний факультет Кам'янець-Подільський інститут соціального виховання.
По закінченні навчання працював в 1935—1942 — молодший науковий співробітник, та 1946—1960 роках — після демобілізації — у Інституті фізики АН УРСР, старший науковий співробітник.
1950 року захистив кандидатську дисертацію — «Кінетика нелінійної фотопровідності напівпровідників», призначений керівником лабораторії фотоелектричних приладів.
З 1960 року завідує відділом Інституту напівпровідників АН УРСР — очолював до 1982-го, по ньому — професор В. М. Комащенко.
Його праці стосуються прикладної фотоелектроніки напівпровідників, технологій виготовлення фотоелектричних приладів.
1981 року вдостоєний Державної премії УРСР — за роботу «Комплексне дослідження оптичних та фотоелектричних властивостей напівпровідникових сполук елементів другої і шостої груп періодичної системи», співавтори Борщ Анатолій Олександрович, Лашкарьов Вадим Євгенович, Лисиця Михайло Павлович, Мізецька Ірина Борисівна, Пекар Соломон Ісакович, Сальков Євген Андрійович, Снітко Олег В'ячеславович, Страшникова Майя Іларіонівна, Шейнкман Мойсей Ківович.
- ↑ Історія Національної академії наук України. 1946—1950 : Частина 2. Додатки / упоряд.: Л. М. Яременко, С. В. Старовойт, О. М. Березовський, В. А. Кучмаренко ; редкол.: О. С. Онищенко (голов. ред.) ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т архівознавства, Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. — К., 2008. — 716 с. Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 16 квітня 2016. [Архівовано 2016-05-05 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про українського науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 24 квітня
- Народились 1909
- Уродженці Олександрійського повіту
- Померли 1991
- Померли в Києві
- Випускники Кам'янець-Подільського університету
- Науковці Інституту фізики НАН України
- Науковці Інституту фізики напівпровідників НАН України
- Доктори технічних наук
- Члени КПРС
- Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки
- Заслужені діячі науки і техніки України
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Учасники Другої світової війни з СРСР
- Доктори технічних наук СРСР