Удін Євген Тимофійович

Євген Тимофійович Удін
|Премії=
Євген Тимофійович Удін
Народження	11 квітня 1937(1937-04-11) (87 років) Донецьк, Україна
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Львівський поліграфічний інститут
Діяльність	художник
Член	Національна спілка журналістів України і Національна спілка художників України
У шлюбі з	Удіна Тамара Олексіївна
Звання	Заслужений художник України
Нагороди	Тернопільська обласна премія імені Петра Медведика (2012) Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких
Удін Євген Тимофійович у Вікісховищі

Євге́н Ти́мофійович У́дін (нар. 11 квітня, 1937, Донецьк) — український графік, громадський діяч. Заслужений художник УРСР (1987). Член НСЖУ (1957) та НСХУ (1970). Брат Юрія Удіна, батько Олени Арутюнян, Вероніки Удіної.

Навчався (1959—1960) у студії Івана Холоменюка в місті Чернівці (нині народний художник України).

Закінчив Львівський поліграфічний інститут (1966, спеціальність — книжкова графіка; нині Українська академія друкарства).

Від 1961 — в місті Тернопіль: працював у художньо-виробничих майстернях, згодом — у комбінаті (ТХВК) Художнього фонду України, 1976—1983 — голова бюро творчої групи ТХВК.

У 1983—1992 — голова Тернопільської обласної організації Національної спілки художників України.

Член правління: Львівської організації СХУ (1977—1983), СХУ (1977—1989), Тернопільської обласної організації НСХУ (від 2001).

Доцент кафедри образотворчого мистецтва,викладач художньої графіки та технологій друкарства у Тернопільському національному педагогічному університеті.

Працює в друкованій, станковій, книжковій, газетно-журнальній, плакатній, прикладній графіці та екслібрисі.

Проілюстрував та оформив понад 120 книг для видавництв України і РФ, зокрема:

• «Між двома стенокардіями» Володимира Качалуби (1995),
• українські народні казки «Котик і Півник»,
• «Рябеньке яєчко»,
• «Про Ріпку» (2001—2002),
• «Наталка-нелегалка» Іларіона Пилипця (2004),
• «Проти течії» Богдана Мельничука (2006).

Творчість станкової графіки — серії:

• «Моя Буковина» (1969-70, ліногравюра),
• «Чернівці» (1970, цинкографія),
• «Площа Ринок у Львові» (1977) Володимира Овсійчука,
• «Архітектурні пам'ятки Львова» (1978, кольорова автолітографія),
• «Пам'ятки України» (1970—1995),
• «Юліуш Словацький» (1989—2005),
• «Пам'ятки Тернопільщини» (1995—2005; всі — кольорова графіка).

Від 1961 року учасник художніх виставок в Україні й за кордоном: Болгарія, Канада, Польща, Румунія, Росія, Словаччина, США, Японія та інших країнах. Персональні виставки відбулися в містах Чернівцях у 1969 році (разом з Юрієм Джибраєвим), Вінниці у 1969—1970 роках, Тернополі, Кременці у 1975, 2001—2003, 2007 роках, Бережанах у 1980, 2001—2003 роках.

У 2002—2005 роках в рамках мистецьких акцій: виставка ілюстрацій до українських народних казок та серії «Костьоли Жешува» (грудень 2002 — березень 2003, ТОКМ; березень-травень 2003, Бережанський музей книги); 200] — експозиції, присвячені Рокові Польщі в Україні:

• «Костьоли Жешува» (травень-липень, Бережанський музей книги; вересень, Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія імені Тараса Шевченка; листопад, ТАНГ);
• «Юліуш Словацький у графічних аркушах Євгена Удіна» (від вересня, Кременецький літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького);
• виставка книжкових ілюстрацій (жовтень 2003 — жовтень 2004, ТАНГ);
• виставка в Тернопільському кооперативному торговельно-економічному коледжі (лютий–березень 2016)^[1].

Твори зберігаються у музеях, державних установах і приватних колекціях в Україні й за кордоном.

• Відзнака Тернопільської міської ради — Почесний хрест «За заслуги перед містом Тернополем» (2001).
• Премія імені Іванни Блажкевич (2006).
• Премія імені братів Богдана і Левка Лепких (2010).

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9. — С. 596.
• Б. Мельничук, Л. Щербак. Удін Євген Тимофійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 483–848. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Гусар Ю. Ілюстратор понад 120 книг в Україні і Росії: [11 квітня — 75 років від дня народження Євгена Тимофійовича Удіна] / Юхим Гусар // Буковинське віче. — 2012. — 6 квітня (№ 14). — С. 4.

Удін Євген Тимофійович у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Тернопільщина»
	Удін Євген Тимофійович у Вікісховищі?

Зовнішні відеофайли
	Арт-терія 190. Євген Удін на YouTube // Телеканал ІНТБ, 25 березня 2016.

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.