Удіни

Удіни
Кількість	бл. 10 тис. чол. (початок 2010-х рр.)
Ареал	Азербайджан  Росія  Україна  Грузія  Вірменія
Близькі до	лезгини дагестанські народи
Мова	удінська мова
Релігія	християни

Уді́ни (самоназва уді, уті; азерб. Udilər, вірм. Ուտիներ Utiner, рос. Уди́ны) — невеликий корінний дагестанський, зокрема, лезгинський народ у Закавказзі, що зараз проживає також у Росії та Україні.

Удіни проживають в Азербайджані у Варташенському (м. Варташен) і Габалінському (с. Нідж) районах, у Грузії в Кварельському районі (Октомбері, Зінобіані й деякі ближні села), в Росії у Волгоградській області (с. Дубовий Овраґ Світлоярського району).

Загальна чисельність удінів оціночно становить бл. 10 тисяч осіб (2010), в тому числі понад 4,100 осіб в Азербайджані ^[1], 4,267 осіб в Росії (згідно з даними перепису населення 2010 року^[2], тоді як у 2002 було зафіксовано 3,721 російський удін^[3]), 203 особи у Грузії^[4], і ще 200 осіб у Вірменії (2006 рік)^[5].

Після розпаду СРСР в Україні виявилась доволі велика удінська громада, що засвідчили, зокрема, результати перепису населення 2001 року, за якими в країні проживало 592  удіна, причому кількість (і відсоток) тих, що рідною називають удінську, дуже велика — 342 особи (або бл. 58%), лише 9 осіб (1,5%) рідною назвали українську, решта — мови інших національностей^[6].

Антропологічно удіни належать до балкано-кавказької раси великої європеоїдної раси.

Мова удінів — удінська, найбільш споріднена з лезгинською, з якою разом належить до дагестанської мовної підгрупи нахсько-дагестанської групи мов північно-кавказької мовної сім'ї.

Основні діалекти удінської мови: ніджський і варташенський.

Удінська мова є безписемною. Літературною мовою удінам здавна слугують мови народів, серед яких вони проживають, зокрема, азербайджанська, російська, грузинська, вірменська тощо.

За віросповіданням удіни — християни (православні та григоріани).

Вважається, що удіни є нащадками населення давньої Кавказької Албанії. Перші достовірні свідчення про удінів датуються 2500-річною давниною, зокрема про утіїв розповідає у своїй «Історії» давньогрецький автор V століття до н. е. Геродот, також про них згадується у «Географії» давньогрецького письменника I ст. до н. е. Страбона у його описі Каспійського моря та Кавказької Албанії

Вчені припускають, що державною мовою Кавказької Албанії була давноудінська. У 313 році албанський цар Урнайр прийняв хрещення, відтоді християнство стає офіційною релігією Кавказької Албанії, зберігшись аж до сьогодення і в удінів.

У подальшому удіни та їхня культура зазнали значного впливу з боку вірмен, а у Середньовіччі і азербайджанців.

У 1922 році декілька удінських родів переселилися з Варташену до Грузії.

Основними традиційними заняттями удінів ще на початку ХХ століття були орне землеробство (пшениця, ячмінь, просо), вирощування рису, садівництво і скотарство.

В удінів зазвичай мала́ сім'я, шлюби винятково екзогамні, натомість частими є національно змішані шлюби.

Традиційне житло удінів — переважно одноповерхове, складене з цегли-сирцю, крите дахом з соломи або черепиці. У грузинських удінів за основний будівельний матеріал правило дерево, а стріхи робилися з дранки та черепиці.

Удінський національний костюм, близький до подібного у карабаських вірмен, у 1930-ті роки був замінений на звичний горський.

Основу традиційного харчування складали пшеничний хліб, страви з рису, квасолі, м'яса (яловичина, свинина), птиці, риби тощо.

В удінів дуже своєрідні традиції і фольклор (історичні перекази, прислів'я і приказки). Відмітною рисою вірувань удінів є синкретизм — разом з християнськими традиціями зберігаються пережитки язичництва, культу предків тощо. Так широко розповсюдженими є різноманітні забобони, гадання і магічні дійства. Великий вплив на життя удінів мали знахарі.

Зберігаючи притаманну собі індивідуальність, удіни-християни в пізніші часи зазнали значного впливу з боку мусульманських народів-сусідів, що зокрема, відбилося на мові, одязі, частково на обрядності.

• Давні звичаї удінів тісно переплетені з християнством. Наприклад, в домі завжди мусить бути запалене вогнище, що свідчить про залишки вогнепоклонства. Крім вогню, пращури сучасних удінів вшановували Місяць (найголовніше божество у давніх кавказьких албанців), тому й зараз удіни-християни нерідко звертають свої молитви до Місяця. Не випадково албанська (удінська) назва цього світила — Хаш пов'язана з символом і назвою хреста — в удінській мові і дотепер збереглось слово хашдесун «хреститися». Також схилялись удіни перед Сонцем, священними кам'яними брилами, деревами, джерелами тощо. Щасливим днем в удінів вважалась п'ятниця^[7].

• В удінському суспільстві діє дуже сувора заборона на шлюби між родичами — попри невелику кількість членів удінської общини, не можна одружуватися з ріднею аж до сьомого коліна.

• Удінська кухня має деякі цікаві страви, зокрема улюбленими ласощами традиційно вважаються смажені і варені каштани, волоські горіхи тощо.

1. ↑ Державний статистичний комітет Республіки Азербайджан — Демографічна ситуація в Азербайджані
2. ↑ Результати перепису населення Російської Федерації 2010 року (національний склад) [Архівовано 2013-12-04 у Wayback Machine.] (рос.)
3. ↑ Перепис населення у Росії 2002 року (рос.). Архів оригіналу за 30 липня 2013. Процитовано 27 травня 2008.
4. ↑ Етнічні групи у Грузії – Удіни, The Georgian Times, за 17 квітня 2008. Архів оригіналу за 29 серпня 2008. Процитовано 26 травня 2008.
5. ↑ Гакобян Т. (Tatul Hakobyan) Курди-мусульмани і уді-християни. Карабаська війна змусила їх покинути батьківщину, Hetq Online за 13 листопада 2006 року (англ.). Архів оригіналу за 17 серпня 2009. Процитовано 26 травня 2008. [Архівовано 17 серпня 2009 у Wayback Machine.]
6. ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 року / Національний склад населення, громадянство / Розподіл населення за національністю та рідною мовою^{[недоступне посилання з червня 2019]}
7. ↑ Розділ «Фольклор і традиції» на сайті Удінського культурно-прсвітницького товариства Ораїн (рос.). Архів оригіналу за 13 січня 2005. Процитовано 26 травня 2008. [Архівовано 2005-01-13 у Wayback Machine.]

• Народы мира. Историко-этнографический справочник., М.: «Советская Энциклопедия», 1988, стор. 464 (стаття «Удины») (рос.)
• www.udins.ru — Удінський вебсайт, з матеріалами і форумом (рос.) (англ.)
• Удінське культурно-просвітницьке товариство ОРАЇН — сайт, повністю присвячений удінам і удінській культурі (рос.)
• Удіни та удінська мова — матеріали та посилання (рос.)
• Етнічні групи у Грузії – Удіни, The Georgian Times, за 17 квітня 2008 (англ.)
• Кузнецов І. Удіни. (рос.)
• Ландер Ю., Майсак Т., Ганенков Д. Інформація про удінів, зокрема удінську мову (рос.)
• Удінський сайт — персональна вебсторінка Удігара Дінгіліші (рос.)
• Гакобян Т. (Tatul Hakobyan) Курди-мусульмани і уді-християни. Карабаська війна змусила їх покинути батьківщину, Hetq Online за 13 листопада 2006 року(англ.)
• «Червона книга» народів — Удіни (англ.)
• Мовсес Каланкатуаці. Історія країни Алуанк / переклад з старовірменської Ш. В. Смбатяна., Ереван, 1984. (рос.)

• Бежанов М. Краткие сведения о селе Варташен и его жителях // СМОМПК. Тифлис, 1892. Вып. 14. (рос.)
• Волкова Н. Г. Удины Грузии // Полевые исследования Ин-та этнографии. 1975. М., 1977 (рос.)
• Ворошил Г. (Гукасян). Удинско-азербайджанско-русский словарь. Баку, 1977 (рос.)
• Дирр А. М. Грамматика удинского языка // СМОМПК. Тифлис, 1904. Вып. 30. (рос.)
• Мовсэс Каланкатуаци. История страны Алуанк / Пер. с древнеармянского. Ш. В. Смбатяна. Ереван, 1984 (рос.)
• Мамедова Ф. Политическая история и историческая география Кавказской Албании: III в. до н. э. — VII в. н. э. Баку, 1986 (рос.)
• Народы Кавказа, т. II. «Удины». Москва, 1960 (рос.)