Уди (село)
село Уди | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Харківська область |
Район | Богодухівський район |
Тер. громада | Золочівська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA63020050560060292 |
Облікова картка | Уди |
Основні дані | |
Засноване | 1677 |
Населення | 0 |
Поштовий індекс | 62220 |
Телефонний код | +380 5764 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°23′30″ пн. ш. 36°3′58″ сх. д. / 50.39167° пн. ш. 36.06611° сх. д. |
Водойми | р. Уда, Калинів Яр |
Відстань до районного центру |
16 км |
Найближча залізнична станція | Козача Лопань |
Відстань до залізничної станції |
12 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 62203, Харківська обл., Богодухівський р-н, смт Золочів, вул. Центральна, 13-А |
Карта | |
Мапа | |
У́ди (до 1706 року — Пристінне) — село в Україні, у Золочівській селищній громаді Богодухівського району Харківської області.
Село Уди знаходиться на березі річки Уди, у яку впадає балка Калинів Яр. Вище за течією річки на відстані 2 км розташоване село Червона Зоря, нижче за течією на відстані 1 км — село Костянтинівка.
Село Уди було засноване на порожніх землях Болховецького повіту, в Удськом стані за наказом від 4 (14) листопада 1677 року[1] солдатами та рейтарами з Болховця. Спершу село називалося Пристінним, за лісом біля якого воно було засноване, в тому ж лісі ще до заснування села у болховчан були пасіки. Першопоселенцями були 67 служилих, які брали участь у Чигиринському поході. Нащадки деяких з цих першопоселенців проживали в Удах і на початку XXI століття: Бобровникови, Бажинови, Баранови, Бушеви, Гуньбіни, Гур'єви, Єрмакови, Жигалови, Звєрєви, Крохіни, Кузнєцови, Лантінови, Лосєви, Сухорєви, Черкасови, Чехічіни, Шафоростови, Юр'єви, Сміцкови та Ємельянови.
У 1822 році побудована кам'яна однопрестольна Різдвяно-Богородицька церква[2].
За даними на 1864 рік у казеному селі, центрі Удянської волості Харківського повіту, мешкало 3742 особи (1834 чоловічої статі та 1908 — жіночої), налічувалось 432 дворових господарства, існувала православна церква[3].
Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 5167 осіб[4].
Село постраждало внаслідок голодомору у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 406 людей[5].
12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Золочівської селищної громади[6].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Золочівського району, село увійшло до складу Богодухівського району[7].
Під час повномасштабного російського вторгнення село було окуповане 30 серпня 2022. 12 вересня цього ж року українські збройні сили звільнили населений пункт.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
Мова | Відсоток |
---|---|
російська | 80,89% |
українська | 18,55% |
інші/не визначилися | 0,55% |
У селі є школа, пошта, магазин, поліклініка. Щосереди працює базар. У грудні 2008 було урочисто відкрито газопровід.
- Сміцков Іван Юхимович (1942—2017)—голова колективного сільськогосподарського підприємства «Іскра», яке він очолював з 1983 по 2000 рік, а з березня 2000 по 2004 рік він був керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Удянське».
- Бажинов Іван Денисович — український літературознавець і літературний критик, кандидат філологічних наук (1964).
- Солодилов Микола Федотович (1924—1983) — Герой Радянського Союзу.
- Історія міст та сіл УРСР (рос.)[недоступне посилання з травня 2019]
- Удянская Волость Сайт об історії та генеалогії села Уди (рос.).
- ↑ [РГАДА Фонд 1209, оп. 1 ч.1, спр. 32, арк. 451—456]
- ↑ Справочная книга для Харьковской епархии/ Состав..Иван Самойлович (секретар Харьковской Духовной Консистории). Харьков: Русская Типо-Литография И. М., 1908. С. 67.
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 848—856 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 26 грудня 2015.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний ��ебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 лютого 2023.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |