Уго Сотіль
Ця стаття про особу, яка нещодавно померла.
Деяка інформація, зокрема обставини смерті людини та пов'язані з нею події, можуть швидко змінюватись через появу нових фактів. Стаття може не відображати найактуальнішу інформацію. Ви можете додати нові факти з посиланням на авторитетні джерела. |
Уго Сотіль | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Уго Сотіль у 1973 році | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Народження | 8 березня 1949 | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Іка, Перу | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Смерть | 30 грудня 2024[1][2] (75 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Ліма, Перу[3] | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Перу | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | півзахисник, нападник | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Уго Сотіль (ісп. Hugo Sotil; 8 березня 1949, Іка — 30 грудня 2024) — перуанський футболіст, що грав на позиції півзахисника, нападника.
Виступав, зокрема, за «Депортіво Мунісіпаль» та «Барселону», а також національну збірну Перу в її «золотий період» — на двох чемпіонатах світу 1970 і 1978 років, а також на переможному Кубку Америки 1975 року.
Поряд з Теофіло Кубільясом і Ектором Чумпітасом входить до числа найкращих футболістів в історії збірної Перу[4].
Уго Сотіль дебютував у дорослому футболі в 1968 році, і в перший же сезон допоміг столичному клубу «Депортіво Мунісіпаль» вийти у вищий дивізіон перуанського футболу, а загалом у команді провів шість сезонів, взявши участь у 121 матчі чемпіонату.
Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Барселона», до складу якого приєднався 1973 року. Він відзначився забитим голом вже в першому своєму матчі за «Барсу» у грі проти гладбаської «Боруссії» (2:2, перемога по пенальті 5:3), здобувши і перший трофей — Кубок Жоана Гампера[5]. У новій команді перуанець подружився з партнером по півзахисту Йоганом Кройфом[6], однак в «Барселоні» Сотіль частіше використовувався як нападник і 1974 року став чемпіоном країни (до цього «Барселона» не могла виграти першість країни протягом 14 років). Крім того в тому сезоні 1973/74 «Барселона» виграла на Сантьяго Бернабеу у мадридського «Реала», свого головного ворога, з рахунком 5:0, а Сотіль забив п'ятий гол у тій грі[7].
Втім перед сезоном 1974/75 до команди прийшов нідерландець Йоган Нескенс, який зайняв одну з двох квот, зарезервованих для іноземного футболіста (інша залишалась за Кройфом), що призвело до виключення перуанця із складу першої команди[8]. Керівництво клубу намагалось отримати для перуанця подвійне громадянство, але це зайняло тривалий час — до 20 серпня 1975 року, через що Уго Сотіль не зіграв жодного матчу Прімери в сезоні 1974/75, через що у перуанця виникли проблеми з алкоголем і він не міг більше демонструвати колишнього рівня гри[9][10]. В результаті після повернення на поле Сотіль вже не нагадував себе колишнього і останню гру за «Барсу» провів 4 листопада 1976 року у Кубку УЄФА проти бельгійського «Локерена» (1:2)[11], а вже в кінці року покинув команду. Загалом за 4 роки, проведені в Іспанії, Сотіль чотири рази вигравав Кубок Жоана Гампера, доходив до фіналу Кубка Іспанії та виборов титул чемпіона Іспанії і зіграв 111 матчів та забив 33 голи в усіх турнірах[12].
У 1977 році він повернувся до Перу і грав за «Альянса Ліма», допомігши команді виграти титули чемпіона Перу 1977 і 1978 років, забивши за два сезони 23 гола в 48 матчах чемпіонату і допоміг клубу дійти до півфіналу Кубка Лібертадорес 1978 року, забивши 5 голів у 10 іграх у цьому турнірі.
У 1979 році він переїхав до Колумбії, ставши гравцем «Індепендьєнте Медельїн», але там не мав високої результативності, забивши за два сезони лише 8 голів, після чого повернувся до Перу і грав за клуби «Депортіво Мунісіпаль» та «Лос Еспартанос», а завершив ігрову кар'єру у команді «Депортіво Хунін», за яку виступав протягом 1986 року.
5 лютого 1970 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Перу в товариській грі проти Чехословаччини (0:2). Того ж року у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1970 року у Мексиці[13]. У цьому турнірі він зіграв у всіх трьох матчах групового етапу, а також у програному чвертьфіналі проти майбутніх переможців турніру збірної Бразилії (2:4)[14].
Згодом Сотіль виступав за національну збірну Перу на Кубку незалежності Бразилії, який проходив з 18 по 25 червня 1972 року в Бразилії. Він допоміг своїй команді здобути перемогу над Болівією з рахунком 3:0, забивши один з голів, але Перу програло у вирішальній грі своєї групи Югославії з рахунком 1:2 і не вийшло до фінального раунду.
У 1973 році в іспанській Барселоні відбувся матч зірок між збірними Європи і Південної Америки. У ньому брали участь такі великі гравці, як Йоган Кройф, Франц Беккенбауер, Теофіло Кубільяс та інші, а Уго Сотіль забив в тій зустрічі один з голів у складі південноамериканців[15]. Матч закінчився з рахунком 4:4, а в серії післяматчевих пенальті Південна Америка виграла з рахунком 7:6. 26 березня 1975 року Уго взяв участь в прощальному матчі Поля ван Гімста між збірною світу та «Андерлехтом», який закінчився з рахунком 3:8 на користь бельгійської команди.
Пізніше Сотіль привів Перу до перемоги на Кубку Америки 1975 року[16], що сталось лише вдруге в історії цієї команди і наразі востаннє. Керівництво «Барселони» заборонило Сотілю їхати до Південної Америки і брати участь у турнірі, через що Уго пропустив фактично усі матчі, в яких Перу дісталось до фіналу турніру. Два фінальних матчі з Колумбією не виявили переможця і був призначений додатковий третій на нейтральному полі у Венесуелі. За два дні до цього матчу Сотіль таємно бере таксі до аеропорту «Ель-Прат» і летить у Каракас, прибувши до розташування команди незадовго до початку матчу[17]. Тим не менш незважаючи на тривалий переліт і відсутність зіграності саме Сотіль забив єдиний і переможний гол у тому матчі, принісши перуанцям золоті нагороди турніру[16].
На чемпіонаті світу 1978 року в Аргентині Сотіль зіграв у чотирьох з шести іграх[18]. Перу зуміла виграти групу, не зазнавши жодної поразки, але у другому груповому етапі виступила вкрай невдало, зазнавши три поразки.
Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у її формі 62 матчі, забивши 18 голів[19].
Клуб | Сезон | Чемпіонат | Кубок | Континентальні | Інше | Всього | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Дивізіон | Ігор | Голів | Ігор | Голів | Ігор | Голів | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
Депортіво Мунісіпаль | 1968[en] | Сегунда Дивізіон[en] | ? | 14 | - | - | - | - | - | - | ? | 14 |
1969[en] | Дессентралісадо | 18 | 10 | - | - | - | - | - | - | 18 | 10 | |
1970[en] | 26 | 12 | - | - | - | - | - | - | 26 | 12 | ||
1971[en] | 30 | 11 | - | - | - | - | - | - | 30 | 11 | ||
1972[en] | 29 | 14 | - | - | - | - | - | - | 29 | 14 | ||
Всього | 121 | 57 | - | - | - | - | - | - | 121 | 57 | ||
«Барселона» | 1973–74[20] | Ла-Ліга | 34 | 10 | 0 | 0 | 2 | 1 | 14 | 6 | 50 | 17 |
1974–75[21] | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 11 | 4 | 11 | 4 | ||
1975–76[22] | 19 | 2 | 2 | 1 | 5 | 1 | 8 | 2 | 34 | 6 | ||
1976–77[23] | 5 | 1 | 0 | 0 | 3 | 0 | 3 | 1 | 11 | 2 | ||
Всього | 58 | 13 | 2 | 1 | 10 | 2 | 36 | 13 | 96 | 29 | ||
«Альянса Ліма» | 1977[en] | Дессентралісадо | 30 | 17 | - | - | - | - | - | - | 30 | 17 |
1978[en] | 15 | 8 | - | - | ~10 | 5 | - | - | ~25 | ~13 | ||
Всього | 45 | 25 | - | - | ~10 | 5 | - | - | ? | ~30 | ||
«Індепендьєнте Медельїн» | 1979 | Категорія Прімера A | 22 | 6 | - | - | - | - | - | - | 22 | 6 |
1980 | 10 | 2 | - | - | - | - | - | - | 10 | 2 | ||
Всього | 32 | 8 | - | - | - | - | - | - | 32 | 8 | ||
Сентро Депортіво Мунісіпаль | 1981[en] | Дессентралісадо | 10 | 4 | - | - | - | - | - | - | 30 | 17 |
1982[en] | 10 | 3 | - | - | ~6 | 0 | - | - | ~16 | 3 | ||
Всього | 20 | 7 | - | - | ~6 | 0 | - | - | ~26 | 7 | ||
«Лос Еспартанос» | 1984[en] | Дессентралісадо | ? | ? | - | - | - | - | - | - | ? | ? |
1985[en] | 10 | 4 | - | - | - | - | - | - | 10 | 4 | ||
Всього | ? | ? | - | - | - | - | - | - | ? | ? | ||
«Депортіво Хунін» | 1986[en] | Прімера Дивізіон (Перу) | ? | ? | - | - | - | - | - | - | ? | ? |
Всього | ? | ? | - | - | - | - | - | - | ? | ? | ||
Загалом | ? | ? | ? | ? | ? | 7 | ? | ? | ? | ? |
- Чемпіон Іспанії (1):
- Чемпіон Перу (2):
- «Альянса Ліма»: 1977, 1978
- Переможець Кубка Америки: 1975
- Футболіст року в Перу: 1973, 1974
- ↑ а б Sanderson T. FC Barcelona Legend Dies On Cusp Of 2025
- ↑ а б Muere Hugo Sotil, leyenda del Barça y del fútbol peruano — 2024.
- ↑ Meghalt a Barcelona legendás futballistája
- ↑ Futbolperuano.com, Redacción- (7 березня 2018). FIFA consideró a Héctor Chumpitaz como uno de los mejores defensores de la historia. Futbolperuano.com (spanish) . Процитовано 15 січня 2021.
- ↑ Trofeo Joan Gamper. www.rsssf.com. Процитовано 21 січня 2021.
- ↑ Уго Сотиль: Когда я умру, то похороните меня в футболке "Барселоны". Телеграф (рос.). Процитовано 21 січня 2021.
- ↑ Hugo "El Cholo" Sotil(ісп.)[недоступне посилання — історія]. arkivperu.com. — Біографія футболиста. Перевірено 14 лютого 2011. Архівовано з першоджерела 11 липня 2012.
- ↑ Hugo Sotil, el George Best peruano del Barça. www.metropoliabierta.com (ісп.). Процитовано 21 січня 2021.
- ↑ 'Cholo' Sotil. webdelcule.com. Процитовано 1 décembre 2013.
- ↑ Hugo « El Cholo » SOTIL. www.oldschoolpanini.com. Процитовано 1 décembre 2013.
- ↑ Lokeren - Barcelona (2 - 1) 04/11/1976. www.bdfutbol.com. Процитовано 21 січня 2021.
- ↑ Hugo Sotil, records in FC Barcelona
- ↑ 1970 FIFA World Cup Mexico [Архівовано 2011-10-13 у Wayback Machine.]
- ↑ World Cup 1970
- ↑ worldxi — 1973
- ↑ а б Copa América 1975 [Архівовано 27 березня 2009 у Wayback Machine.]
- ↑ Pierre Boisson, " Cholo Cholo ", So Foot, no 89, 2011, p. 116—119
- ↑ World Cup 1978
- ↑ Peru - Record International Players. www.rsssf.com. Процитовано 13 січня 2021.
- ↑ barça, partidos 1973/74. [Архівовано 2020-08-12 у Wayback Machine.]
- ↑ barça,1974/75. [Архівовано 2023-04-06 у Wayback Machine.]
- ↑ barça, partidos 1975/76.
- ↑ barça, partidos 1976/77.
- Уго Сотіль на сайті ФІФА (англ.)
- Уго Сотіль на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Уго Сотіль на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Уго Сотіль на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
- Уго Сотіль на сайті BDFutbol.com (англ.)
- Нещодавно померлі
- Народились 8 березня
- Народились 1949
- Померли 30 грудня
- Померли 2024
- Померли в Лімі
- Гравці збірної Перу з футболу
- Гравці чемпіонату світу з футболу 1970
- Гравці розіграшу Кубка Америки з футболу 1975
- Гравці чемпіонату світу з футболу 1978
- Перуанські футболісти
- Футболісти «Депортіво Мунісіпаль»
- Футболісти «Барселони»
- Футболісти «Альянси» (Ліма)
- Футболісти «Індепендьєнте Медельїн»
- Перуанські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери в Іспанії
- Футбольні легіонери в Колумбії
- Уродженці Іки