Трібхуванараджа
| Трібхуванараджа | ||
| ||
|---|---|---|
| 1286 — 1316 | ||
| Попередник: | ? | |
| Наступник: | Акарендраварман | |
| Національність: | мінангкабау[1] | |
| Діти: | Dara Petakd | |
Шримат Трібхуванараджа (*д/н — 1316) — магараджа Мелаю у 1286—1316 роках.
Походив з династії Маулі. Про його батька відсутні відомості, лише відомо, що той зумів підкорити південь Малайського півострова, скориставшись занепадом держави Тамбралінга. Значні відомості про Трібхуванараджау містяться в написі Паданг Роко 1286 року, де згадується, що магараджа і його люди з брахманів, кшатріїв, вайш'їв і шудр відчували вдячність отримати в подарунок статую Падуки Амогхапаси від Кертанагари, магараджи Сінгасарі. Наявність статуї з написом, перевезеної з Яви знаттю та високопосадовцями Сінгасарі, можна розглядати як підтвердження васальної залежності від Сінгасарі. За іншою версією як підтвердження дружніх відносин між цими державами.
. Також є згадки, що доньки Трібхуванараджи — Дару Джінггу та Дару Петак стали дружинами Кертанагари.
Втім у 1288 або 1288 року Трібхуванараджа уклав союз з юаньським імператором Хубілаєм, що намагався водночас підкорити Сінгасарі. У відповідь Кертанагара 1290 року відправив війська проти Трібхуванараджи, що зазнав поразки й визнав владу Сінгасарі. Проте вже 1292 року Кертанагар зазнав поразки й загинув під час вторгнення юанської амрії на Яву. В результаті Мелаю відновила незалежність та набула потужного політичного та торговельного союзника в імперії Юань. Це допомогло під час конфлікту з Рамакхамхаенгом, володарем держави Сукхотай, що почався невдовзі через бажання контролювати важливу торговельну державу Нагара Шрі Дгамараджу на півночі Малайського півострова. 1295 року до сукхотая було відправлено юанського посланця, що заборонив воювати з Мелаю.
В подальшою Трібхуванараджа зберіг мир з усіма сусідами, посиливши військову та економічну присутність в регіонів. В його панування Мелаю перебувало на піку піднесення. Припускають, що прийняти титул магараджахіраджа (на кшталт імператора) на ознаку своєї могутності. Помер 1316 року. Йому спадкував онук Акарендраварман.
- de Josselin de Jong, P. E. (1980). Minangkabau and Negri Sembilan: Socio-Political Structure in Indonesia. Den Haag: Martinus Nijhoff. p. 97. ISBN 9789400981980.
- Andaya, Leonard Y. (2008). Leaves of the Same Tree: Trade and Ethnicity in the Straits of Melaka. University of Hawaii Press. pp. 59. ISBN 9780824831899.
- Kozok, Uli (2015). A 14th Century Malay Code of Laws: The Nitisarasamuccaya. Singapore: Institute of Southeast Asian Studies. p. 28. ISBN 9789814459747.
- ↑ Ensiklopedia Tokoh 1001 Orang Minang / за ред. H. Chaniago, R. I. Denas — UMSB Press, 2023. — ISBN 978-623-8416-00-4