Транспорт Таджикистану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Таджикистану M:
Транспортна система Таджикистану (англ.)
Транспортна система Таджикистану (англ.)
Територія
Площа143,1 тис. км² (96-те)
Рельєфгірський
Найвища точкапік Ісмаїла Самані (7495 м)
Повітряний
Аеропортів24 (131-ше)
Наземний
Автошляхів27,8 тис. км (97-ме)
Залізниць680 км (103-тє)
Водний
Узбережжя0 км
Водних шляхів200 км (98-ме)
Найдовша річкаВахш ()
Трубопровідний
Трубопроводів587 км
Адміністрування
ОрганМіністрерство транспорту
Головаміністр Шералі Ганджалзода

Транспорт Таджикистану представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 143 100 км² (96-те місце у світі)[1]. Форма території країни — складна; максимальна дистанція з півночі на південь — 350 км, зі сходу на захід — 700 км[2][3]. Географічне положення Таджикистану дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між Центральною, Південною та Східною Азією через високогірні перевали[4].

Історія становлення і розвитку

[ред. | ред. код]

Автомобільний

[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Таджикистані, станом на 2000 рік, дорівнює 27 767 км (98-ме місце у світі)[1].

Залізничний

[ред. | ред. код]

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 680 км (103-тє місце у світі), з яких 680 км широкої 1520-мм колії[1].

Повітряний

[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 24 аеропорти (131-ше місце у світі), з них 17 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 7 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 2 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 4 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 5 (1);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 3 (1);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 3 (5)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 2 авіапідприємства, які оперують 10 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 802,47 тис. осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 105,37 тис. тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

Таджикистан є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — EY, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Таджикистану мають літерний код ІКАО, що починається з — UT[1].

Водний

[ред. | ред. код]

Річковий

[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2011 року становила 200 км (98-ме місце у світі)[1]. Головна водна транспортна артерія країни — річка Вахш.

Трубопровідний

[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів у Таджикистані, станом на 2013 рік, становила 549 км; нафтогонів — 38 км[1].

Міський громадський

[ред. | ред. код]

Державне управління

[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту. Станом на 12 серпня 2016 року міністерство в уряді Кохира Расулзоди очолював Шералі Ганджалзода[6].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и к л м н Tajikistan : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 28 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005.
  3. Дубович І. А., 2008.
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Tajikistan : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 28 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

[ред. | ред. код]

Українською

[ред. | ред. код]

Англійською

[ред. | ред. код]

Російською

[ред. | ред. код]
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання

[ред. | ред. код]