Томаш Зан

Томаш Зан
пол. Tomasz Zan
Народився	21 грудня 1796(1796-12-21)[1][2] М'ясота, Вілейський повіт, Мінська губернія, Російська імперія
Помер	19 липня 1855(1855-07-19)[1][2] (58 років) Kakoŭčynad, Білорусь
Поховання	Смоляни[d]
Країна	Російська імперія
Діяльність	драматург, поет, письменник, мінералог, мандрівник, винахідник
Сфера роботи	поезія[3], мінералогія[3] і метеорологія[3]
Alma mater	Вільнюський університет
Мова творів	польська
Жанр	елегія, балада, Тріолет і оповідна поезіяd
Батько	Q124800143?
Мати	Q124800175?
Брати, сестри	Q124800186?, Q124800193?, Stefan Zand, Q124800196?, Q124800204? і Q124800199?
У шлюбі з	Q107652791?
Автограф
Томаш Зан у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

То́маш За́н, повне ім'я Фома Карлович Зан (пол. Tomasz Zan, лит. Tomas Zanas; 21 грудня 1796, с. Мясота Ошмянського повіту, нині Молодечненський район Білорусі — 19 липня 1851) — польський та білоруський поет, член Товариства філоматів, друг Адама Міцкевича.

Навчався в Мінськії гімназії (1805 — 1812). У 1815 — 1820 рр. навчався на фізико-математичному відділенні Віленського університету. По закінченні працював учителем.

В 1820 р. засновник «Спілки променистих» («Союзу ясне»), в 1820 — 1823 рр. голова таємного товариства Філаретів, член суспільства шубравців («ледарів»).

Співзасновник таємного Товариства Філоматів, створеного 1 жовтня 1817 р., і його голова на математично-фізичному факультеті. В 1820 р. засновник «Спілки променистих» («Союзу ясне»), в 1820 — 1823 рр., член Товариства Шубравців («ледарів»). У травні 1821 року на запрошення Івана Ходька був прийнятий до ложі «Школа Сократа» у Вільні.

За діяльність у цих товариствах був заарештований 1823 року. За вироком, затвердженим царем 14 серпня 1824, засуджений на рік ув'язнення в фортеці та заслання. Томаш Зан, Ян Чечот та Адам Сузін 10 жовтня 1824 були відправлені в Оренбург. Після закінчення терміну ув'язнення провів у засланні тринадцять років. Жив приватними уроками. Був домашнім учителем М. В. Авдєєва, згодом письменника і критика. За дорученням генерал-губернатора В. А. Перовського брав участь у низці великих експедицій, супроводжував академіка Олександра Гумбольдта під час його подорожі по Уралу (1829). З 1830 на службі в Оренбурзькій прикордонній комісії. Був організатором і доглядачем першого місцевого музею в 1832 р. при Неплюєвському військовому училищі, куди передав свої колекції.

Своїм політичним поглядам він залишався вірним. У 1837 одержав дозвіл жити в центральних губерніях Росії. Служив бібліотекарем в Гірському інституті в Санкт-Петербурзі.

У 1841 повернувся на батьківщину. Жив у маєтку брата, займався сільським господарством. Сусідські поміщики придбали йому маєток у селі Кохачін Сенненського повіту (нині село Коковчіно Сенненського району Вітебської області), де він і помер. Похований в містечку Смоляни Оршанського повіту. Писав з 1816 р. елегії, балади, тріолети, поеми, сатиричні твори, серед яких найбільш відома іронічно-комічна поема «Смерть табакерки».

• Зан Тамаш // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі : у 6 тамах / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), М. В. Біч, Б. І. Сачанка і інш.; мастак Э. Э. Жакевіч — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1993—2003. — ISBN 5-85700-073-4.

• Ганна Кандрацюк Тамаш Зан, вечны пілігрым [Архівовано 15 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Ніва № 14 (2447), 6 красавіка 2003 г. (біл.)
• Zan Tomasz [Архівовано 15 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Encyklopedia PWN