Томас Сиденгам
| Томас Сиденгам | |
|---|---|
англ. Thomas Sydenham  | |
 | |
| Народився | 10 вересня 1624[1][3][…]  Wynford Eagled, Дорсет, Дорсет, Англія |
| Помер | 29 грудня 1689[1][2][…] (65 років) Лондон, Королівство Англія[5] |
| Поховання | церква святого Джеймса (Піккаділі)d |
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія[6]Німеччина[6] |
| Діяльність | лікар |
| Галузь | медицина |
| Alma mater | коледж Магдалени[d] і Пемброк-Коледжd |
| Знання мов | латина і англійська[7][8] |
| Брати, сестри | William Sydenhamd і Martha Sydenhamd |
Томас Сиденгам (також Сіденгам; англ. Thomas Sydenham; 10 вересня 1624 — 29 грудня 1689) — знаменитий англійський лікар, «батько англійської медицини», «англійський Гіппократ» — реформатор практичної медицини в дусі Нового часу, званий також (з деякими застереженнями) "батьком клінічної медицини ".
Народився в знатній сім'ї в 1624 році, Томас Сиденгам отримав прекрасну домашню освіту. Покинувши в 22 роки рідне графство Дорсет, він вступив в Оксфордський університет, але під час Англійської революції перервав навчання через службу в армії під парламентськими прапорами. За шість років він повернувся до університету, твердо вирішивши стати лікарем. Однак тільки в 52 роки Томас Сиденгам отримав ступінь доктора медицини. Цікаво, що його авторитет цінували так високо, що навіть відсутність наукового ступеня до поважного віку не бентежила його колег.
Багато авторів називають його одним з основоположників клінічної медицини. Вніс істотний внесок у формування нозологічного принципу. Вважаються класичними виконані Сиденгамом опису скарлатини і кору, деякі нозологічні форми носили або носять його ім'я (сиденгамова скарлатина, сиденгамова хорея); з працями Сиденгама пов'язано поширення застосування хінного дерева для лікування малярії в Англії. Одна з праць Сиденгама «Tractatus de podagra et hydrope», London, 1683 року присвячений подагрі, на яку він сам страждав більше 30 років.
Відводив головне місце фактам і безпосередньому спостереженню, розглядаючи хвороби як процеси, симптоми як щось чисто зовнішнє, яке змінюється в залежності від конституції організму. Прагнув точно розмежувати різні форми хворо�� і цим шляхом створити міцний ґрунт для застосування специфічних засобів, при цьому прийшов до чисто онтологічного розуміння хворобливих процесів і до встановлення класифікації хвороб по абсолютно ботанічній схемі. Сиденгам був прихильником енергійного лікування; в його терапії видну роль відіграли хінін і опій, a особливо кровопускання, що в XIX столітті було визнане шкідливим і відкинуто з медичної практики. Деякі джерела характеризують його як противника Парацельса.
Томас Сиденгам розвіяв завісу таємниці над захворюванням, походження якого ще з давніх-давен не могли розпізнати лікарі — про істерію. Стародавні єгиптяни внесли свій вклад в опис ознак хвороби. Гіппократ дав їй назву лат. hystera (матка), віднісши її помилково до жіночих хвороб. Потім лікарі давнини визнали прояв хвороби у обох статей. І тільки Сиденгам відкрив психічну етіологію істерії. Він довів, що хворі на істерію соматично здорові, проте відчувають нервовий розлад, яке проявляється в емоційній неврівноваженості хворого і полярності настроїв. За висловом Сиденгама «хворі найсильніше люблять того, кого дуже скоро почнуть люто ненавидіти». У середині XX століття його теорія повністю підтвердилася.
На зв'язок між оптимістичним підходом до життя і одужанням хворих вказували ще лікарі давнини. Воєначальники різних епох помічали, що переможена армія більш схильна до поширення хвороб, ніж армія переможців. Стародавні римляни спостерігали, що рани переможців затягуються швидше. Так і Томас Сиденгам вважав, що клоун на центральній площі міста принесе хворому більше користі, ніж мішок з ліками. Противник зловживання ліками, Сиденгам використовував природні дари в лікуванні захворювань. «Настоянка Сиденгама» на основі опію містить шафран, гвоздику і корицю й віддалено нагадує глінтвейн, традиційний у лікуванні простудних станів.
- «Methodus curandi febres» (1666),
- «De variolis et, morbo hysterico et hypochondriaco» (1682),
- «Processus integri in omnibus fere morbis curandis» (1693).
Повне зібрання творів Сиденгама, які всі були написані латинською мовою, багато разів видавалися, в перший раз в 1685; нове видання належить Sydenham-Society (1844; в англ. перекладі, там же, 1848—1850, 2 т.; є і переклади франц. і нім., Відень, 1786—1787, 2 т.).
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Сиденхем Томас // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Catalog of the German National Library
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- Бородулин В. И. Сиденгем Т. // БМЭ. 3 изд. М., 1984. Т.23. С.700-703. (рос.)
- Кушев Н. // Врачебное дело. 1926. № 21. С.1659-1664. (рос.)
- Персон С. А. Клиническая медицина. 1965. Т.43. № 11. С.139-144. (рос.)
- Из истории медицины. Жизнь замечательных врачей. Томас Сиденгам [1] [Архівовано 21 лютого 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
