Сілко Артур Олегович
Артур Олегович Сілко | |||
---|---|---|---|
Солдат | |||
Загальна інформація | |||
Народження | 24 травня 1988 Вільшани, Дергачівський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР | ||
Смерть | 6 жовтня 2014 (26 років) Донецьк, Україна | ||
Поховання | Житомир | ||
Громадянство | Україна | ||
Військова служба | |||
Приналежність | Україна | ||
Вид ЗС | Збройні сили | ||
Формування | |||
Війни / битви | |||
Нагороди та відзнаки | |||
Арту́р Оле́гович Сілко (24 травня 1988, Харків — 6 жовтня 2014, Донецьк) — солдат Збройних сил України.
Народився 24 травня 1988 року у Харкові[1] у родині військовослужбовця. У дитинстві певний час проживав у Житомирі у бабусі і дідуся.[2]
Восени 2006 р.[1] був призваний на строкову військову службу до лав Збройних сил України. Служив у 95-ій окремій аеромобільній бригаді, потім продовжив службу у 80-му окремому аеромобільному полку. 2007 року звільнився у запас. Працював у ФОП «Гладкий» міста Житомир. Був кухарем, працював експедитором, мангальщиком, торговим представни��ом, ювеліром. Полюбляв грати на гітарі.
Під час мобілізації у березні 2014-го зголосився добровольцем, солдат, оператор-навідник великокаліберного кулемета КПВТ, 2-й батальйон 95-ї окремої аеромобільної бригади. Брав участь в боях під Слов'янськом і Краматорськом.[1]
6 жовтня під час виконання бойового завдання в районі аеропорту Донецька зведений підрозділ було обстріляно російськими збройними формуваннями. Артур під час обстрілу вискочив з БТРа та був смертельно поранений осколками від розриву снаряда РСЗВ «Град».
Похований на Смолянському військовому цвинтарі Житомира.[3]
Без Артура лишились батьки, дружина та донька 2013 р.н. Каріна.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- 2014 р. — пам'ятним знаком «За звільнення Краматорська»[1]
- 2014 р. — нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно)
- 14 березня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4]
- 24 травня 2015 року в місті Житомир на фасаді будинку — провулок Сікорського, 4 — де мешкав Артур, встановлено меморіальну дошку.
- 20 травня 2019 року в місті Харкові на фасаді школи № 158 встановлено меморіальну дошку[5]
- ↑ а б в г У школі №158 відкрили меморіальну дошку воїну АТО. https://www.city.kharkiv.ua/ (укр.). Процитовано 28 вересня 2023. [Архівовано 2023-09-28 у Wayback Machine.]
- ↑ 6 жовтня - день пам’яті Героя Артура Сілка | Житомирська Міська Рада. www.zt-rada.gov.ua. Процитовано 28 вересня 2023.
- ↑ Сілко Артур Олегович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 28 вересня 2023.
- ↑ Указ Президента України від 14 березня 2015 року № 144/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2019-06-22 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Солдати (Україна)
- Народились 24 травня
- Народились 1988
- Уродженці Вільшан
- Померли 6 жовтня
- Померли 2014
- Померли в Донецьку
- Поховані в Житомирі
- Військовики 95-ї десантної бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені знаком «За оборону Донецького аеропорту»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Кіборги Донецького аеропорту