Східноафганські гірські хвойні ліси
.jpg) Місто Арьоб, провінція Пактія, Афганістан
| |
| Екозона | Палеарктика |
|---|---|
| Біом | Хвойні ліси помірної зони |
| Площа, км² | 20128 |
| Країни | Афганістан, Пакистан |
 Екорегіон позначено фіолетовим
| |
Східноафганські гірські хвойні ліси — екорегіон охоплює низку непоєднаних хвойних лісів уздовж кордону між Афганістаном та Пакистаном на висотах 2000 — 3400 м над рівнем моря. В екорегіоні зустрічається Capra falconeri chiltanensis — національна тварина Пакистану. Ліси екорегіону були сильно проріджені на деревину. [1][2][3][4]
.jpg)
Найпівнічніший сектор — найменший, розташований на південному краю гір Гіндукуш, у провінції Нуристан приблизно за 60 км на північ від Джелалабада. Цей субрегіон обмежений на півночі та півдні екорегіоном альпійських луків Гіндукушу, а на заході та сході — Белуджистанські склерофітні рідколісся. [2] Середній сектор зосереджений в провінції Пактія, на південь від Кабула. Він охоплює гори на схід від долини Гардез. Південний сектор екорегіону розташовується в горах над Кветтою і Кучлаком[en] у Пакистані. [2]
Ґрунт у північній частині — гравій і органічна речовина на глиняному субстраті. На півдні підмурівком є вапняк.[1]
Клімат екорегіону — вологий континентальний клімат з теплим літом (за класифікацією клімату Кеппена (Dfb)). Цей клімат характеризується великими сезонними перепадами температур і теплим літом (принаймні чотири місяці з середньою температурою понад 10 °C, але жодного місяця з середньою температурою вище 22 °C. [5][6] Середнє кількість опадів в екорегіоні 200-400 мм/рік [1]
Лише близько 40% екорегіону вкриті рослинністю, як правило, чагарниками, трав’янистим покривом і відкритими лісами. Тип лісу здебільшого визначається висотними поясами. На висоті 2100-2500 м ліс сухіший, серед флори варто відзначити: Pinus gerardiana, Quercus baloot, Fagaceae, Cedrus, Indigofera gerardiana та Sambucus ebulus.
На висоті 2500-3100 метрів випадають дощі з мусонів, і серед хвойних дерев зустрічається більше листяних дерев, тут зустрічається: Picea smithiana, Pinus wallichiana, Quercus semecarpifolia та Cedrus deodara. Вище 3100 метрів ліс переходить у ялівець (Juniperus seravschanica). [4]
Озера північних секторів містять велику кількість перелітних і гніздуючих птахів: Gallinula, Podiceps nigricollis тощо. [4]
Близько 8% екорегіону офіційно охороняється. [4]:
- Національний парк Хазарганджі-Чилтан[en]
- Національний парк провінції Нурістан
- ↑ а б в East Afghan montane conifer forests (англ.). World Wildlife Federation. Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
- ↑ а б в Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 14 вересня 2019.
- ↑ East Afghan montane conifer forests (англ.). Digital Observatory for Protected Areas. Архів оригіналу за 16 вересня 2020. Процитовано 1 серпня 2020.
- ↑ а б в г East Afghan montane conifer forests (англ.). The Encyclopedia of Earth. Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 28 серпня 2020.
- ↑ Kottek, M., J. Grieser, C. Beck, B. Rudolf, and F. Rubel, 2006. World Map of Koppen-Geiger Climate Classification Updated (PDF) (англ.). Gebrüder Borntraeger 2006. Архів оригіналу (PDF) за 1 червня 2010. Процитовано 14 вересня 2019.
- ↑ Dataset - Koppen climate classifications (англ.). World Bank. Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 14 вересня 2019.