Стінка (Чортківський район)

село Стінка
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Золотопотіцька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA61060190150027021
Облікова картка	Стінка
Основні дані
Населення	2090
Територія	3.740 км²
Густота населення	558.82 осіб/км²
Поштовий індекс	48450
Телефонний код	+380 3544
Географічні дані
Географічні координати	48°55′15″ пн. ш. 25°14′57″ сх. д. / 48.92083° пн. ш. 25.24917° сх. д. / 48.92083; 25.24917
Водойми	Дністер
Відстань до районного центру	24 км
Найближча залізнична станція	Бучач
Відстань до залізничної станції	24 км
Місцева влада
Адреса ради	48461, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Золотий Потік, вул. Данила Галицького, буд 124
Карта
Стінка
Стінка
Мапа
Стінка у Вікісховищі

Сті́нка — село в Україні, у Золотопотіцькій селищній громаді Чортківського району Тернопільської області . Розташоване над річкою Дністер та Баришка на півдні району. До 2020 центр сільради, якій були підпорядковані село Млинки і хутір Медведівці. Населення — 2249 осіб (2007).

Поблизу села збереглися залишки поселення трипільської культури (3 тис. до Р. Х.) і Стінківського давньоруського городища (12 —13 ст.); на околиці села є унікальний ранньохристиянський печерний храм^[1], а також знаходиться пам'ятка природи — Дуб «Вадівський».

Перша писемна згадка — 1453 р^[2].

У жовтні 1629 року після погрому, якого вони зазнали від реєстрових козаків та коронного війська поблизу містечка Доброводи, поблизу села на правий берег Дністра втікали нападники-татари під командуванням старшого сина Кантемира Мурзи.^[3]

У 1928 році відкрито Народний дім.

До 1939 року діяли «Просвіта», «Луг» та інші товариства, читальні «Просвіти» й москвофільського общества імені Качковського, Братство тверезості, аматорський гурток, дитячий хор, гурток «Сільського господаря», землеробський вишкіл молоді, секція господинь.

1949 року Олексій Ратич з помічниками проводили розкопки Стінківського городища. Було знайдено, зокрема, бронзові енколпіони.^[4]

У травні 2017 в ЗМІ появилася інформація про те, що планується ремонт 10,5 км відтинку місцевої автодороги Порохова — Космирин у 2017 році.^[5]

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Золотопотіцької селищної громади.^[6]

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610193, розташована у приміщенні будинку культури.

Результати

• зареєстровано 1600 виборців, явка 35,50%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 30,29%, за «Європейську Солідарність» — 29,03%, за «Голос» — 9,14%.^[7] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 48,57%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 18,46%, за Аллу Стечишин (самовисування) — 6,99%^[8].

Зовнішні відеофайли
	4 автобуси подарували учням Кудринецької, Стінківської, Торської та Козівської загальноосвітніх шкіл на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 30 серпня.

У селі діє Стінківська загальноосвітня школа I—III ступенів, директор школи — Валентина Штепула.

Працює дошкільний навчальний заклад заклад "Калинка", завідувач - Федорів Людмила Іванівна.

Будинок культури, бібліотека, лікарська амбулаторія, млин, пилорама, відділення зв'язку, мережа торгових закладів.

• дві церкви Різдва Пресвятої Богородиці (1921, кам'яна, ПЦУ; 2000, кам'яна, УГКЦ),
• молитовний дім ХВЄ (2005),
• «фігура» Богородиці (2002).

У селі є громада консервативних християн-протестантів, яких місцеві прозивають їх «кашкетниками», бо чоловіки змалку носять картузи. Жінки носять різнобарвні хустки, носки, колготи та спідниці, тому їх ображають назвою «фломастери».^[9][10] У області їх прозивають «амішами», ототожнюючи з заокеанськими амішами. Самі вони називають себе тими, хто «молиться Живому Богу», або «простаками». Космирин є центром бучацьких «амішів», бо саме з цього села походив Іван Деркач (1928—2008) — вчитель та пророк громади до своєї смерті. Також подібна громада є у селах Сновидів й Космирин.

• Борцям за волю України (1992),
• погруддя Т. Шевченка (1996),
• воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1978).

Під час Другої світової війни багато жителів села еміґрувало за кордон.

• І. Бобин — громадський діяч.
• Марія Варениця — заслужений майстер народної творчості України^[11]
• Ковбас Василь Іванович — голова Чернівецької облради (1992—1994).
• д-р Петро Мельник (нар. 1912) — д-р агрономії, бібліотекознавець, культурно-громадський діяч, автор спогадів, наукової праці.^[12]
• Надія Степула — поетка, публіцист^[13]
• Степан Червінський — фотомайстер^[14]
• Геннадій Яворський — громадсько-політичний діяч

• о. Я. Гавацький, який зініціював реконструкцію церкви, побудову Народного дому, читальні, кооперативи і кредитівки
• М. Боєчко, І. Федорів, І. Франів, М. Шмігельський — нині діячі українських громадських організацій Канади.
• Ратич Олексій Онисимович — український історик, археолог.
• М. Шастків — провідник «Лугу», самодіяльний режисер і актор, диригент місцевого хору, скрипаль

• Гринчишин Н. Стінка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 355-356. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Гринчишин Н. Стінка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 656—658. — ISBN 978-966-457-246-7.
• Іжук М. Голодування на церковному подвір'ї // Нова доба. — 2005. — № 36 (8137) (9 вер.). — С. 6.

• «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля»
• Сайт експедиції «Дністер»
• Острівець язичництва на Тернопільщині
• Городище в стеле Стенка (рос.)
• печерний храм в Стінці

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.