Стефан Йогансен

Стефан Йогансен
Особисті дані
Народження	8 січня 1991(1991-01-08) (33 роки)
	Варде, Фіннмарк, Норвегія
Зріст	182 см[1]
Вага	78 кг
Громадянство	Норвегія
Позиція	півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	КПР
Номер	6
Юнацькі клуби
2006—2007	«Варде» «Буде-Глімт»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 2007–2010 «Буде-Глімт» 29 (0) 2011–2013 «Стремсгодсет» 67 (8) 2014–2016 «Селтік» 73 (12) 2016–2021 «Фулгем» 126 (19) 2019 →  ВБА 12 (2) 2021– КПР 67 (7)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 2006 Норвегія U-15 4 (1) 2007 Норвегія U-16 8 (3) 2008 Норвегія U-17 10 (3) 2009 Норвегія U-18 5 (1) 2010 Норвегія U-19 7 (1) 2012–2013 Норвегія U-21 5 (0) 2012 Норвегія U-23 1 (0) 2013–2021 Норвегія 55 (6)
Звання, нагороди
Нагороди	Kniksen Award for midfielder of the yeard (2013) Kniksen of the Yeard (2014)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 25 липня 2021.
Стефан Йогансен у Вікісховищі

Стефан Йогансен (норв. Stefan Johansen, нар. 8 січня 1991, Варде) — норвезький футболіст, півзахисник англійського клубу «Квінз Парк Рейнджерс».

Виступав, зокрема, за клуб «Селтік», з яким став триразовим чемпіоном Шотландії та володарем Кубка шотландської ліги. Також тривалий час виступав у Англії та був капітаном національної збірної Норвегії.

Народився 8 січня 1991 року в місті Варде, невеликому містечку на крайній півночі Норвегії^[2][3], де і розпочав займатись футболом, а в 14 років потрапив до академії клубу «Буде-Глімт»^[4].

Разом з Андерсом Конрадсеном у 2007 році він був зарахований до першої команди «Буде-Глімт», а дебютував 20 травня у матчі Кубка Норвегії з «Гаммерфестом»^[2]. Також у тому сезоні півзахисник зіграв 6 ігор у другому дивізіоні країни, допомігши клубу повернутись до еліти. 10 серпня 2008 року Йохансен дебютував у Тіппелізі, вийшовши на заміну в кінцівці гри з «Вікінгом» (3:2)^[1]. У сезоні 2009 «Буде-Глімт» вилетів вищого дивізіону, але Йохансен залишився, незважаючи на зниження в класі. У 2010 році став стабільно грати за рідну команду в Адекколізі і вважався одним із найбільших талантів Північної Норвегії^[4], втім не зумів допомогти клубу знов повернутись у вищи дивізіон і в кінці року покинув команду^[4]. Всього футболіст провів чотири сезони у рідному клубі, взявши участь у 29 матчах чемпіонату.

В грудні 2010 року Йохансен підписав контракт із «Стремсгодсетом» на правах вільного агента^[5] і дебютував за нову команду 20 березня 2011 року у грі з «Согданлом» (2:1), де провів на полі 10 хвилин. У своєму першому сезоні за «Стрьомсгодсет» він провів 13 матчів у Тіппелізі, в яких забив 1 гол^[1]. 16 травня 2012 року, у матчі проти «Саннес Ульфа», Стефан забив гол за допомогою штрафного удару. Через 11 днів, 27 травня, він знову забив зі стандартного положення, але вже у ворота «Фредрікстада»^[6]. Після повернення Мохаммеда Абу в «Манчестер Сіті», Йохансен остаточно закріпився у стартовому складі «Стремсгодсета»^[2][3][7], а в серпні 2012 року був нагороджений званням Найкращого молодого гравця місяця від спонсора Тіппелігі Statoil^[8]. У 2013 році Йохансен допоміг «Стремсгодсету» виграти свій перший чемпіонський титул за 43 роки^[9] і був визнаний найкращим півзахисником року в чемпіонаті Норвегії^[10].

15 січня 2014 року Йохансен перейшов до шотландського «Селтіка» за 2 мільйони фунтів^[9], підписавши контракт на 3,5 роки^[11]. Стефан дебютував за «кельтів» 26 січня, замінивши Чарлі Малгрю на 87 хвилині у переможному матчі проти «Гіберніана» (4:0)^[12]. Свій перший гол за «Селтік» норвежець забив 22 березня, вразивши ворота «Сент-Міррена» (3:0) ударом головою^[13]. Йохансен залишався в команді до серпня 2016 року, вигравши за цей період три чемпіонські титули та один Кубок шотландської ліги, а у сезоні 2014/15 він був визнаний найкращим гравцем року за версією футболістів ШПФА^[14].

26 серпня 2016 року підписав трирічний контракт з англійським «Фулгемом» з Чемпіоншипу^[15]. Перший гол за новий клуб забив 18 жовтня 2016 року у домашньому матчі проти «Норвіч Сіті» (2:2)^[16]. Норвежець одразу став основним гравцем клубу і 2018 року допоміг йому вийти до Прем'єр-ліги. Втім у вищому дивізіоні Стефан втратив місце у основі, тому 31 січня 2019 року був відданий в оренду у «Вест-Бромвіч Альбіон» до кінця сезону^[17].

У сезоні 2019/20 він знову грав за «Фулгем» у Чемпіоншипі, і знову допоміг команді вийти до Прем'єр-ліги. Втім і цього разу після підвищення норвежець виявився непотрібним «котеджерам», тому 26 січня 2021 року Йогансен приєднався до «Квінз Парк Рейнджерс» на правах оренди до кінця сезону^[18]. 20 лютого 2021 року він забив свій перший гол за КПР у переможному матчі проти «Борнмута» (2:1)^[19]. 24 липня 2021 року, після успішної оренди, Йохансен залишився у «Квінз Парк Рейнджерс» на постійній основі, підписавши трирічну угоду^[20]. Станом на 25 липня 2021 року відіграв за лондонську команду 67 матчів в національному чемпіонаті.

2006 року дебютував у складі юнацької збірної Норвегії (U-15), загалом на юнацькому рівні взяв участь у 34 іграх, відзначившись 9 забитими голами.

2012 року залучався до складу молодіжної збірної Норвегії, з якою був учасником молодіжного чемпіонату Європи 2013 року в Ізраїлі^[21]. На турнірі Стефан зіграв у трьох матчах, а його команда дійшла до півфіналу^[22]. Всього на молодіжному рівні зіграв у 5 офіційних матчах.

14 серпня 2013 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Норвегії в товариській грі зі Швецією (2:4), де забив один із голів^[23].

У матчах проти Португалії та Ісландії в травні-червні 2016 року Йохансен вперше був капітаном збірної Норвегії^[24], а 22 березня 2017 року Стефан був офіційно призначений новим капітаном Норвегії, замінивши Пера Сільяна Шельбреда, який закінчив кар'єру^[25].

10 березня 2021 року Йохансен оголосив, що завершив кар'єру в збірній у віці 30 років^[26]. Всього за національну команду півзахисник провів 56 ігор і забив 6 голів.

Сезон	Клуб	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Суперкубки			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
2007	«Буде-Глімт»	1Д (ІІ)	6	0	КН	0	0	-	-	-	-	-	-	6	0
2008		ЕС	1	0	КН	1	0	-	-	-	-	-	-	2	0
2009		ЕС	4	0	КН	2	0	-	-	-	-	-	-	6	0
2010		1Д (ІІ)	18	0	КН	3	2	-	-	-	-	-	-	21	2
Усього за «Буде-Глімт»			29	0		6	2		-	-		-	-	35	2
2011	«Стремсгодсет»	ЕС	13	1	КН	1	0	ЛЄ	0	0	-	-	-	14	1
2012]		ЕС	27	3	КН	5	1	-	-	-	-	-	-	32	4
2013		ЕС	27	4	КН	1	0	ЛЄ	4	0	-	-	-	32	4
Усього за «Стремсгодсет»			67	8		7	1		4	0		-	-	78	9
січ.-черв. 2014	«Селтік»	ПЛ	16	2	КШ+КЛ	1+0	0	ЛЧ	-	-	-	-	-	17	2
2014–15		ПЛ	34	9	КШ+КЛ	3+4	1+0	ЛЧ+ЛЄ	6+8	0+3	-	-	-	47	13
2015–16		ПЛ	23	1	КШ+КЛ	3+3	0+1	ЛЧ+ЛЄ	6+5	2+0	-	-	-	40	4
лип.-серп. 2016		ПЛ	0	0	КШ+КЛ	0	0	ЛЧ	1	0	-	-	-	1	0
Усього за «Селтік»			73	12		7+7	1+1		26	5		-	-	107	19
серп. 2016–17	«Фулгем»	ЧФЛ (ІІ)	36+2[27]	11	КА+КЛ	3+1	2+0	-	-	-	-	-	-	42	13
2017–18		ЧФЛ (ІІ)	45+3[27]	8	КА+КЛ	1+0	0	-	-	-	-	-	-	49	8
2018-січ.2019		ПЛ	12	0	КА+КЛ	0+1	0+0	-	-	-	-	-	-	13	0
січ.-чер.2019	«Вест-Бромвіч Альбіон»	ЧФЛ (ІІ)	12+2[27]	2	КА+КЛ	0+0	0+0	-	-	-	-	-	-	14	2
2019–20	«Фулгем»	ЧФЛ	33	0	КА+КЛ	2+1	0+0	-	-	-	-	-	-	36	0
2020-січ.2021		ПЛ	0	0	КА+КЛ	0+2	0+0	-	-	-	-	-	-	2	0
Усього за «Фулгем»			126+5	19		11	2		-	-		-	-	142	21
січ.-чер. 2021	«Квінз Парк Рейнджерс»	ЧФЛ	21	4	КА+КЛ	0+0	0+0	-	-	-	-	-	-	21	4
2021–22		ЧФЛ	18	1	КА+КЛ	0+0	0+0	-	-	-	-	-	-	18	1
Усього за «Квінз Парк Рейнджерс»			39	5		0	0		-	-		-	-	39	5
Усього за кар'єру			365	46		39	7		30	5		-	-	434	58

 Статистика матчів і голів за збірну —  Норвегія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
14-8-2013	Стокгольм	Швеція	4 – 2	Норвегія	товариський матч	1	56'
6-9-2013	Осло	Норвегія	2 – 0	Кіпр	Відбір до ЧС 2014	-	75'
10-9-2013	Осло	Норвегія	0 – 2	Швейцарія	Відбір до ЧС 2014	-
11-10-2013	Марибор	Словенія	3 – 0	Норвегія	Відбір до ЧС 2014	-
15-10-2013	Осло	Норвегія	1 – 1	Ісландія	Відбір до ЧС 2014	-
15-11-2013	Гернінг	Данія	2 – 1	Норвегія	товариський матч	-	50' 74'
5-3-2014	Прага	Чехія	2 – 2	Норвегія	товариський матч	-	46'
27-5-2014	Сен-Дені	Франція	4 – 0	Норвегія	товариський матч	-
31-5-2014	Осло	Норвегія	1 – 1	Росія	товариський матч	-	66'
3-9-2014	Лондон	Англія	1 – 0	Норвегія	товариський матч	-
9-9-2014	Осло	Норвегія	0 – 2	Італія	Відбір до ЧЄ 2016	-
10-10-2014	Та-Калі	Мальта	0 – 3	Норвегія	Відбір до ЧЄ 2016	-
13-10-2014	Осло	Норвегія	2 – 1	Болгарія	Відбір до ЧЄ 2016	-	90+2'
12-11-2014	Осло	Норвегія	0 – 1	Естонія	товариський матч	-	76'
16-11-2014	Баку	Азербайджан	0 – 1	Норвегія	Відбір до ЧЄ 2016	-
28-3-2015	Загреб	Хорватія	5 – 1	Норвегія	Відбір до ЧЄ 2016	-
8-6-2015	Осло	Норвегія	0 – 0	Швеція	товариський матч	-
12-6-2015	Осло	Норвегія	0 – 0	Азербайджан	Відбір до ЧЄ 2016	-	84' 87'
3-9-2015	Софія	Болгарія	0 – 1	Норвегія	Відбір до ЧЄ 2016	-	87'
6-9-2015	Осло	Норвегія	2 – 0	Хорватія	Відбір до ЧЄ 2016	-
10-10-2015	Осло	Норвегія	2 – 0	Мальта	Відбір до ЧЄ 2016	-
13-10-2015	Рим	Італія	2 – 1	Норвегія	Відбір до ЧЄ 2016	-
12-11-2015	Осло	Норвегія	0 – 1	Угорщина	Відбір до ЧЄ 2016	-
15-11-2015	Будапешт	Угорщина	2 – 1	Норвегія	Відбір до ЧЄ 2016	-	11'
24-3-2016	Таллінн	Естонія	0 – 0	Норвегія	товариський матч	-
29-3-2016	Осло	Норвегія	2 – 0	Фінляндія	товариський матч	1	60'
29-5-2016	Порту	Португалія	3 – 0	Норвегія	товариський матч	-	кап.
1-6-2016	Осло	Норвегія	3 – 2	Ісландія	товариський матч	1	кап. 82'
5-6-2016	Брюссель	Бельгія	3 – 2	Норвегія	товариський матч	-
31-8-2016	Осло	Норвегія	0 – 1	Білорусь	товариський матч	-	кап. 45'
4-9-2016	Осло	Норвегія	0 – 3	Німеччина	Відбір до ЧС 2018	-	кап. 51' 89'
8-10-2016	Баку	Азербайджан	1 – 0	Норвегія	Відбір до ЧС 2018	-	84' 90+2'
11-11-2016	Прага	Чехія	2 – 1	Норвегія	товариський матч	-
26-3-2017	Белфаст	Північна Ірландія	2 – 0	Норвегія	Відбір до ЧС 2018	-	кап. 75'
10-6-2017	Осло	Норвегія	1 – 1	Чехія	Відбір до ЧС 2018	-	кап. 57'
1-9-2017	Осло	Норвегія	2 – 0	Азербайджан	Відбір до ЧС 2018	-	кап.
8-10-2017	Осло	Норвегія	1 – 0	Північна Ірландія	Відбір до ЧС 2018	-	кап. 87'
23-3-2018	Осло	Норвегія	4 – 1	Австралія	товариський матч	-	кап. 76'
26-3-2018	Ельбасан	Албанія	0 – 1	Норвегія	товариський матч	-	кап. 76'
2-6-2018	Рейк'явік	Ісландія	2 – 3	Норвегія	товариський матч	-	кап.
6-6-2018	Осло	Норвегія	1 – 0	Панама	товариський матч	-	кап. 89'
6-9-2018	Осло	Норвегія	2 – 0	Кіпр	Ліга націй УЄФА 2018-2019 - 1-й етап	2	кап. 72'
9-9-2018	Софія	Болгарія	1 – 0	Норвегія	Ліга націй УЄФА 2018-2019 - 1-й етап	-	кап. 62'
13-10-2018	Осло	Норвегія	1 – 0	Словенія	Ліга націй УЄФА 2018-2019 - 1-й етап	-	кап. 80'
16-10-2018	Осло	Норвегія	1 – 0	Болгарія	Ліга націй УЄФА 2018-2019 - 1-й етап	-	кап. 78'
16-11-2018	Любляна	Словенія	1 – 1	Норвегія	Ліга націй УЄФА 2018-2019 - 1-й етап	-	кап. 57'
23-3-2019	Валенсія	Іспанія	2 – 1	Норвегія	Відбір до ЧЄ 2020	-	кап. 54' 77'
10-6-2019	Торсгавн	Фарерські острови	0 – 2	Норвегія	Відбір до ЧЄ 2020	-	72'
5-9-2019	Осло	Норвегія	2 – 0	Мальта	Відбір до ЧЄ 2020	-	кап. 76'
8-9-2019	Стокгольм	Швеція	1 – 1	Норвегія	Відбір до ЧЄ 2020	1	кап. 76'
12-10-2019	Осло	Норвегія	1 – 1	Іспанія	Відбір до ЧЄ 2020	-	кап. 63'
15-10-2019	Бухарест	Румунія	1 – 1	Норвегія	Відбір до ЧЄ 2020	-	кап. 46'
4-9-2020	Осло	Норвегія	1 – 2	Австрія	Ліга націй УЄФА 2020-2021 - 1-й етап	-	кап. 68'
7-9-2020	Белфаст	Північна Ірландія	1 – 5	Норвегія	Ліга націй УЄФА 2020-2021 - 1-й етап	-	кап. 71'
8-10-2020	Осло	Норвегія	1 – 2 д.ч.	Сербія	Відбір до ЧЄ 2020	-	кап. 66'
Усього		Матчів	55		Голів	6

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Командні

[ред. | ред. код]

• Чемпіон Норвегії (1):

«Стремсгодсет»: 2013

• Чемпіон Шотландії (3):

«Селтік»: 2013/14, 2014/15, 2015/16

• Володар Кубка шотландської ліги (1):

«Селтік»: 2014/15

Особисті

[ред. | ред. код]

• Гравець року «Селтіка»: 2014/15^[28]
• Гравець року за версією футболістів ШПФА: 2014/15^[29]

Примітки

[ред. | ред. код]

1. ↑ ^{а б в} Stefan Johansen. altomfotball.no (норв.). Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 7 січня 2016.
2. ↑ ^{а б в} Spillerprofiler – Stefan Marius Johansen (норв.). Strømsgodset IF. Архів оригіналу за 12 вересня 2012. Процитовано 3 листопада 2012. [Архівовано 2012-09-12 у Wayback Machine.]
3. ↑ ^{а б} Johansen, Øyvind (23 грудня 2012). Scouting report: Stefan Johansen, Strømsgodset. Scandinavian Scouting Agency. Архів оригіналу за 9 лютого 2015. Процитовано 9 лютого 2015.
4. ↑ ^{а б в} Sandmo, Ole-Marius Aune (19 липня 2010). - TIL leder kampen om Vardø-talent (норв.). NRK. Процитовано 3 листопада 2012.
5. ↑ Nilsen, Magne J. (7 грудня 2010). Stefan Johansen klar for Godset (норв.). Drammens Tidende. Архів оригіналу за 18 вересня 2013. Процитовано 3 листопада 2012.
6. ↑ Skeie, Terje (27 травня 2012). Stefan Johansen med blåkopi-scoring da Strømsgodset knuste FFK (норв.). TV2. Архів оригіналу за 17 жовтня 2012. Процитовано 3 листопада 2012.
7. ↑ Overvik, Jostein (17 травня 2013). Spår duell med RBK. VG Sporten (норв.). с. 3.
8. ↑ Aasen, Jonn Erik (30 серпня 2012). Stefan Johansen er månedens talent – august 2012 (норв.). TV2. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 3 листопада 2012.
9. ↑ ^{а б} Walker, Mark (15 січня 2014). Stefan Johansen signs for Celtic. The Scotsman. Процитовано 15 січня 2014.
10. ↑ Kniksenprisen. Norsk Toppfotball. Архів оригіналу за 27 червня 2015. Процитовано 9 лютого 2015. [Архівовано 2015-06-27 у Wayback Machine.]
11. ↑ Wikan, Magnus (15 січня 2014). Johansen klar for Celtic. Verdens Gang (норв.). Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 15 січня 2014.
12. ↑ Stefan Johansen fikk Celtic-debuten. Aftenposten (норв.). Norwegian News Agency. 26 січня 2014. Архів оригіналу за 28 січня 2014. Процитовано 26 січня 2014.
13. ↑ Celtic 3-0 St Mirren — через www.bbc.co.uk.
14. ↑ Johansen named player of the year. BBC Sport. Процитовано 6 січня 2023.
15. ↑ Johansen Arrives – Fulham Football Club. Fulham F.C. 26 серпня 2016. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 26 серпня 2016.
16. ↑ Fulham 2–2 Norwich. BBC Sport. 18 жовтня 2016. Архів оригіналу за 20 жовтня 2016. Процитовано 19 жовтня 2016.
17. ↑ West Brom: Jefferson Montero, Jacob Murphy and Stefan Johansen join on loan. BBC Sport. 31 січня 2019. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 1 лютого 2019.
18. ↑ Stefan Johansen joins QPR on loan. QPR. 26 січня 2021. Процитовано 26 січня 2021.
19. ↑ QPR 2-1 Bournemouth. BBC. 20 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
20. ↑ Stefan Johansen completes QPR switch. www.qpr.co.uk. 24 липня 2021.
21. ↑ La Norvegia rinuncia a Henriksen. UEFA.com (англ.). 22 травня 2013. Процитовано 5 січня 2023.
22. ↑ Nyland e Johansen tra delusione e orgoglio. UEFA.com (англ.). 15 червня 2013. Процитовано 5 січня 2023.
23. ↑ Strack-Zimmermann, Benjamin. Sweden vs. Norway. www.national-football-teams.com (англ.). Процитовано 6 січня 2023.
24. ↑ Fotballforbund, Norges. - En ære å få være kaptein. fotball.no - Norges Fotballforbund (норв.). Процитовано 6 січня 2023.
25. ↑ Stefan Johansen er Norges nye landslagskaptein. NRK. 22 березня 2017. Архів оригіналу за 29 березня 2017. Процитовано 26 травня 2018.
26. ↑ Stefan Johansen gir seg på landslaget. TV2. 10 березня 2021. Процитовано 10 березня 2021.
27. ↑ ^{а б в} У плей-оф
28. ↑ Stefan Johansen is Celtic's Player of the Year. Celtic FC. 26 April 2015. Процитовано 21 May 2019.
29. ↑ Celtic's Stefan Johansen named Scottish PFA player of the year. BBC Sport. BBC. 3 травня 2015. Процитовано 3 травня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]

• Стефан Йогансен на сайті УЄФА (англ.) (фр.) (нім.) (рос.) (італ.) (ісп.) (порт.)
• Стефан Йогансен на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Стефан Йогансен на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Стефан Йогансен на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Стефан Йогансен на сайті Soccerbase (англ.)
• Стефан Йогансен на сайті Eu-football.info (англ.)

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.