Степанов Віталій Пантелеймонович
| Віталій Пантелеймонович Степанов | |
|---|---|
| Народився | 22 вересня 1948 Тальне, Київська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 1 квітня 2021 (72 роки) Київ, Україна |
| Місце проживання | Київ |
| Країна |  УРСР→ Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | дипломат |
| Alma mater | Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1970) |
| Заклад | Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України |
| Нагороди |  |
Віта́лій Пантелеймо́нович Степа́нов (22 вересня 1948, Тальне — 1 квітня 2021, Київ) — український правознавець, дипломат. Заслужений юрист України (1998)[1].
Народився 22 вересня 1948 року в місті Тальне, Черкаської області. У 1970 році закінчив юридичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. У 1973 році закінчив аспірантуру Інституту держави і права АН України за спеціальністю міжнародне право.
З 1973 року молодший науковий співробітник Інституту держави і права АН України.
У 1974—1977 рр. — працював третім, а згодом другим секретарем Міністерства закордонних справ УРСР.
У 1977—1981 рр. — другий секретар Постійного представництва України при ООН.
У 1981—1988 рр. — перший секретар, радник Міністерства закордонних справ УРСР. Був членом делегації Української РСР на XXXVII сесію Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй[2]. Був представником України на Міжнародній конференції з питань відповідальності та відшкодування збитків у зв'язку з перевезенням певних речовин морем. 30 квітня по 25 травня 1984 року, Лондон.[3].
У 1988—1990 рр. — начальник управління Міністерства закордонних справ УРСР.
У 1990—1992 рр. — завідувач сектору з прав людини Секретаріату Верховної Ради України.
У 1992—1996 рр. — заступник керівника апарату Ради національної безпеки та оборони України.
У 1996—2000 рр. — керівник апарату Ради національної безпеки і оборони України.
У 2000 році — працював помічником першого заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.
У 2000—2003 рр. — керівник секретаріату Державної комісії з питань ��боронно-промислового комплексу України.
У 2003—2008 рр. — керівник апарату, секретар Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України при Президенті України[4].
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ N 1016/98 Про відзначення нагородами України працівників установ і організацій
- ↑ ПОСТАНОВА від 11 серпня 1982 р. N 411 Про склад делегації Української РСР на XXXVII сесію Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй. Архів оригіналу за 1 листопада 2014. Процитовано 19 лютого 2019. [Архівовано 1 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ IMO (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 грудня 2019. Процитовано 11 грудня 2019. [Архівовано 2019-12-11 у Wayback Machine.]
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 15/2003 Про Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України. Архів оригіналу за 20 лютого 2019. Процитовано 19 лютого 2019.