Станіславчик (Білоцерківський район)

село Станіславчик
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Білоцерківський район
Тер. громада	Ставищенська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA32020170230074812
Основні дані
Засноване	1665
Перша згадка	1665 (359 років)[1]
Населення	748
Площа	3,715 км²
Густота населення	201,35 осіб/км²
Поштовий індекс	09442
Телефонний код	+380 4564
Географічні дані
Географічні координати	49°20′17″ пн. ш. 30°22′41″ сх. д. / 49.33806° пн. ш. 30.37806° сх. д. / 49.33806; 30.37806
Середня висота над рівнем моря	193 м
Місцева влада
Адреса ради	09442, Київська обл., Ставищенський р-н, с. Станіславчик, вул. Садова
Карта
Станіславчик
Станіславчик
Мапа
Станіславчик у Вікісховищі

Станісла́вчик — село в Україні, у Білоцерківському районі Київської області, у складі Ставищенської селищної громади. Розташоване на обох берегах річки Красилівка (притока Гнилого Тікичу) за 18 км на південний схід від селища Ставище. Населення становить 748 осіб.

• 
  Вулиця Садова
• 
  Сільська рада і ФАП
• 
  Школа
• 
  Будинок культури
• 
  Ставок
• 
  Пам'ятник воїнам–односельцям

Станіславчик, давня назва — Братчикова Гребля, яку село отримало ймовірно тому, що тут був заснований на початку XVIII ст. хутір невідомим чоловіком на ім'я Братчик, що був почесним прихожанином Ставищенської церкви, і який збудував на річці Красючці (Красилівці) греблю. Іншу назву "присвоєно" якимось шляхтичем Станіславом з невідомим прізвищем, який поселився з часом біля Братчика. При збільшенні населення, обидва хутори об'єднались в одне поселення.

Ґрунт чорнозем вищого ґатунку. Ліси знищені.

На полях довкола села розкидано декілька давніх могил. Деякі з них з цікавості розкопали мимохідні війська, і за словами місцевих жителів, а не військових, в них було знайдено різну зброю турецької роботи і людські кістки.

Жителі села брали активну участь у Київській козаччині. Час від часу на території села знаходили козацьку зброю та речі. Російські карателі вчинили жорстоку розправу над селянами.

На 1864 рік в східній частині села (Братчикова Гребля) в основному жили селяни, а в західній (Станіславчик) — шляхта. Православних — 946, латинян — 61, польської шляхти — 200. В селі знаходились обширный владельческий фольварокъ, в якому постійно знаходився хліб різних сортів в скиртах до 40,000 коп. Винокурня збудована в 1818, а в 1842 році перебудована, з будівництвом кам'яних побудов.

Церква дерев'ян��, в ім'я Різдва пресвятої Богородиці; збудована в 1770 році, силами прихожан і завдяки додатковим коштам шляхтянки Катерини Жураковської, для внутрішнього оздоблення. Благодійниця була похована при вході в церкву, на місці, позначеному кам'яним хрестом. Згодом церква розпоширена і оправлена 1841—1851 року, при священику Павлу Левицькому, поступившому в монастир. За штатом вона знаходиться в 6-му класі; землі має вказану пропорцію^[2].

З 1917 — у складі УНР. Після окупації села російськими комуністами, останні організували 1932 року Голодомор. Жертвами стали переважно старі та діти.

На 1971 рік населення становить 1517 чоловік. У Станіславчику містився колгосп ім. Калініна, земельні угіддя якого становили 2055 га, в тому числі орної землі — 1923 га. Основний напрям господарства — вирощування зернових культур і м'ясо-молочне тваринництво. Розвинуте рибне господарство (є два ставки площею 90 га). За трудові успіхи урядових нагород удостоєно 9 колгоспників. У селі були середня школа, бібліотека, клуб, пологовий будинок^[3].

В селі народився знаменитий шахіст та шаховий теоретик Боголюбов Юхим Дмитрович.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)
• Історія села СТАНІСЛАВЧИК: відеосюжет до 95-річчя Ставищенського району (2018)
• Станіславчицька школа 1915 року побудови | проєкт Опанаса СЛАСТІОНА

• 1. (укр.) Л. Похилевич, Сказания о населенных местностях Киевской губернии, — К., 1864. — С. 429—430.
• 2. (укр.) В. М. Кулаковський, Історія міст і сіл УРСР. Київська область. — Х., 1971. — С. 618.

Це незавершена стаття з географії Київської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.