Стадії розвитку груп за Такменом

Стадії розвитку груп за Такменом (англ. forming, storming, norming and performing) — модель групової динаміки, запропонована Брюсом Такменом у 1965 році.

• Forming — Формування
• Storming — Конфлікт(ування)
• Norming — Нормування
• Performing — Виконання

Стадії розвитку груп були вперше запропоновані Брюсом Уейном Такменом в 1965 році, який стверджував, що всі ці фази є необхідними і неминучими для того, щоб група (команда) розвивалась, була готовою до викликів, вирішувала проблеми, знаходила рішення, планувала роботу і досягала результатів. Ця модель стала основою для розвитку наступних концепій. Точкою відліку розвитку команди є новоутворення однодумців, яких об'єднує спільна мета.

Кожна команда проходить через п'ять стадій розвитку. Ось як були встановлені ці п'ять етапів.

• Перші чотири етапи

росту команди (team growth) були вперше заявлені Брюс Уейн Tuckman в його публікації 1965 року (дати посилання на основну статтю Такмана). Його теорія, названа «Стадії Такмена» («Tuckman's Stages») була заснована на дослідженнях командної динаміки. Ним було опрацювано роботи 50 авторів по досліджуваній темі і він вважав тоді (і це є загальним переконанням сьогодні), що ці етапи є неминучими для того, щоб команда доросла до точки, де вона функціонує спільно-ефективно і забезпечує високу якість результату.

• П'ятий етап «Закриття» (Adjourning)

було додано у 1977 році Такменом спільно з Мері Енн Дженсен. Стадія Adjourning виникає, коли команда завершує поточний проект. Вони (члени команди) можуть приєднуватися до інших команд або переходити до іншої роботи в найближчому майбутньому, а також команда може бути розформована. Для високопродуктивної команди закінчення проекту приносить почуття смутку, адже члени команди фактично стали як один (одне ціле), а тепер їхні шляхи мають розійтися^[1]. А точкою початку розвитку є об'єднання людей для спільного функціонування. Ця теорія лягла в основу багатьох пізніших інших концепцій.

В першій своїй класичній роботі окрім 4-х стадій Такмен ввів в науковий оборот стосовно розвитку групи поняття «Структури групи» і «Завдання діяльності»:

• Структури групи (Group structures)
• Завдання діяльності (Task activities)

Ці додаткові виміри були названі «сферами групової життєдіяльності» Орбан-Лембрик Л. Б. в підручнику «Соціальна психологія»^[2].

Нижченаведена Таблиця 1 підсумовує стадії з описом зв'язаних з ними структур групи і завдань діяльності

(Table 1 below summarizes the stages with a description of their associated group structures and task activities)

У стадії формування, особисті відносини характеризуються залежністю. Члени групи покладаються на безпечну стереотипну поведінку і звертаються до лідера групи за керівництвом та настановами. Члени групи мають прагнення до прийняття групою і потребують переконатися, що група є безпечною. Вони приступили до збору вражень і даних про подібності і розходження між ними для формування переваг майбутніх підгруп. Встановлюються прості правила поведінки, щоб уникнути суперечок. Уникнення серйозних тем і почуттів. Користувачі намагаються стати орієнтованими на завдання, а також один на одного. Обговорення центрується по визначенню всього обсягу завдань, підходів і подібних важливостей. Щоб вирости з цієї стадії до іншої, кожен член повинен відмовитися від комфорту безпечних (незагрожувальних) тем і зважитись на ризик конфлікту.

Наступний етап, названий «конфліктуванням», або «штормом» характеризується конкуренцією і конфліктом у сферах і особистісних відносин, і організаційних задач. Найбільш дискомфортна фаза розвитку групи, подібно до підліткового віку.

На цьому рівні команда приходить до того, що вибирається загальна мета і створюється загальний план для команди. Деяким доведеться відмовитися від своїх власних ідей і погодитися з іншими учасниками, щоб діяти командно.

На рівні виконання команди можуть функціонувати як одне ціле, так як вони знаходять методи зробити роботу ефективно без недоречних конфронтацій і/або без зовнішнього контролю.

У 1977 році Такмен, спільно з Мері Енн Дженсен, додано п'ятий етап в першопочаткові чотири: Закриття [1], який включає в себе завершення завдання і розпуск команди.

Тімоті Біггс припустив, що може бути додатковий етап Norming після Forming та перейменування традиційного Norming в етап Re-Нормування (Re-Norming). Це доповнення призначене для відбиття того, що є період після Формування (Forming), де продуктивність команди поступово поліпшується, і втручання лідера, можливо, задоволеного досягнутим рівнем продуктивності, буде перешкоджати команді прогресувати через стадію Storming до істинної продуктивності. Це ставить акцент на команду і роль лідера на етапі штурму (Storming) як активатора для того, щоб домогтися успіху. Занадто багато «дипломатії» або «миротворчості», особливо в ролі лідера може перешкодити команді для повної реалізації свого потенціалу.

Alasdair A. K. White разом зі своїм колегою Джоном Fairhurst, дослідивши послідовність розвитку запропоновану Такменом, розвинули її в TPR-модель Уайта (White) і Fairhurst. Вони спростили послідовність і згрупували Forming-Storming-Norming стадії разом, як Transforming-фазу, яку вони ототожнюють з початковим рівнем продуктивності. Наступною є Performing-фаза, яка призводить до якісно нового рівня продуктивності, яку вони називають Reforming-фаза. Їх робота отримала подальший розвиток в есе Уайта «Із Зони Комфорту до Продуктивного Менеджменту» («From Comfort Zone to Performance Management») *^[3], в якому він демонструє зв'язок роботи Такмена з теорією «подолання циклу» («coping cycle») Colin Carnall і теорією комфортної зони (Comfort Zone Theory).

• за Кричевським Р. Л.^[4]

Кричевський, аналізуючи класичну роботу Такмена, відмічає такі аспекти:

• «Б. Такмен звертає увагу на зв'язок між обома сферами групової активності, не розкриваючи, на жаль, конкретно, в чому змістовно складається цей зв'язок. Не отримує конкретизації і інша важлива авторська теза — про взаємовплив сфер. На думку автора, їх розвиток йде паралельно один одному: зміна в одній із сфер супроводжується зміною в іншій. Але як реально співвідносяться обидві сфери, яка з них генетично є первинною, основною? Відповідь на це питання у Б. Такмена відсутня. А між тим зазначене питання представляється нам досить серйозним, оскільки за ним стоїть цілком певне розуміння розвитку групового процесу або як такого, що відбувається за якимись своїми внутрішніми, особливими, тільки даній групі властивими закономірностями, або як обумовленого більш широкими, що лежать за межами даної групи причинами.»

• Кричевський також вважає, що «облік відносин, що складаються тільки в двох зазначених сферах, не є ще достатньою для характеристики рівня групового розвитку. Необхідно введення додаткового параметра, що дає уявлення про зв'язки конкретної малої групи з іншими малими групами і тієї соціальною організацією, в яку всі ці групи включені. Іншими словами, мова повинна йти про виявлення показника розвитку міжгрупових відносин як індикатора включеності малої групи в систему цілей більш великого соціального організму, що дозволить віддиференціювати елементи корпоративності (у розумінні Л. І. Уманського) від справді колективістських проявів».

• за Уманським

Цей розділ потребує доповнення. (листопад 2019)

• Tuckman, B. W., 1965. Послідовність розвитку в малих групах (Developmental sequence in small groups). Psychological Bulletin,63, стор. 384—399. Ця класична стаття була передрукована в Групи сприяння: Дослідження і додатки Журнал (Group Facilitation: A Research and Applications Journal), число 3, Весна 2001 року і доступна у вигляді документу Word
• Tuckman, B. W. и JENSEN, M.A.C., 1977. Стадії розвитку малих груп: розглядаємо знову. Організаційні дослідження груп (Group and Organizational Studies), 2 , стр. 419—427.
• Стаття Розвиток груп (Group Development) адаптована з джерел:
• Tuckman, B. (1965) Developmental Sequence in Small Groups. Psychological Bulletin, 63, 384—399.
• Tuckman, B. & Jensen, M. (1977) Stages of Small Group Development. Group and Organizational Studies, 2, 419-

427.(англ.) 5 Stages of Group Development

• Стаття Джіни Абуді (англ.) The five stages of project team development
• Стаття Mark K. Smith (англ.) Bruce W. Tuckman — forming, storming norming and performing in groups
• Концепції і моделі розвитку малої групи в підручнику Соціальна психологія Орбан-Лембрик Л. Б., К.: Академвидав, 2005
• Блог-стаття Катерини Коламбет (рос.) Стадії формування команд по Брюсу Такмену з підібраними ілюстраціями, вільний переклад
• Кричевский Р. Л., Дубовская Е. М. Социальная психология малой группы: Учебное пособие для вузов. — М.: Аспект Пресс, 2001.— 318 с. УДК 316.6; ББК 88.5; І8ВК 5-7567-0159-1
• White, Alasdair A. K. «From Comfort Zone to Performance Management» 2009 White & MacLean Publishing ISBN 978-2-930583-01-3

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (січень 2017)