Перейти до вмісту

Спурій Лукрецій Триципітін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Спурій Лукрецій Триципітін
лат. Sp.Lucretius T.f. Tricipitinus
Народився6 століття до н. е.
невідомо
Помер509 до н. е.[1]
Рим, Ватикан
КраїнаСтародавній Рим[1]
Діяльністьдавньоримський політик, давньоримський військовий
Суспільний станпатрицій[d][1]
Посададавньоримський сенатор[d][2], префект міста[2][1], Інтеррекс[2][1] і консул-суффект[2][1]
РідLucretii Tricipitinid
БатькоTitus Lucretiusd[3]
Матиневідомо[3]
Брати, сестриТіт Лукрецій Триципітін[3]
У шлюбі зЮніяd
ДітиЛукреція[3][4]

Спурій Лукрецій Триципітін (*? — † 509 рік до н. е.) — політичний діяч кінця царського Риму й початку Римської республіки.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив із патриціанського роду Лукреціїв. Син Тіта Лукреція Триципітіна. Про молоді роки його мало відомостей. За царя Луція Тарквінія Гордого став сенатором. Цар йому сильно довіряв. На час відсутності Тарквінія, який вирушив на війну проти Ардеї, Триципітіна було призначено префектом міста. Останній зберіг цю посаду навіть після повалення царя. В процесі встановлення нових республіканських інституцій відігравав важливу роль. Як авторитетну постать сенат обрав Триципітіна у 509 році до н. е. інтеррексом для проведення перших виборів консулів республіки. А згодом після загибелі Луція Брута наприкінці 509 року до н. е., Спурій Лукрецій став консулом-суфектом. Втім через декілька днів помер.

Родина

[ред. | ред. код]

Діти:

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Thomas Robert Shannon Broughton: Magistrates of the Roman Republic. Bd. 1: 509 B.C.-100 B.C. American Philological Association, New York 1951, Atlanta 1986, S. 2f., ISBN 0-89130-812-1.
  1. а б в г д е ж Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. а б в г Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman RepublicSociety for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
  3. а б в г http://www.strachan.dk/family/lucretius.htm
  4. Любкер Ф. Lucretii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 784–785.