Спурій Лукрецій Триципітін
Спурій Лукрецій Триципітін | |
---|---|
лат. Sp.Lucretius T.f. Tricipitinus | |
Народився | 6 століття до н. е. невідомо |
Помер | 509 до н. е.[1] Рим, Ватикан |
Країна | Стародавній Рим[1] |
Діяльність | давньоримський політик, давньоримський військовий |
Суспільний стан | патрицій[d][1] |
Посада | давньоримський сенатор[d][2], префект міста[2][1], Інтеррекс[2][1] і консул-суффект[2][1] |
Рід | Lucretii Tricipitinid |
Батько | Titus Lucretiusd[3] |
Мати | невідомо[3] |
Брати, сестри | Тіт Лукрецій Триципітін[3] |
У шлюбі з | Юніяd |
Діти | Лукреція[3][4] |
Спурій Лукрецій Триципітін (*? — † 509 рік до н. е.) — політичний діяч кінця царського Риму й початку Римської республіки.
Походив із патриціанського роду Лукреціїв. Син Тіта Лукреція Триципітіна. Про молоді роки його мало відомостей. За царя Луція Тарквінія Гордого став сенатором. Цар йому сильно довіряв. На час відсутності Тарквінія, який вирушив на війну проти Ардеї, Триципітіна було призначено префектом міста. Останній зберіг цю посаду навіть після повалення царя. В процесі встановлення нових республіканських інституцій відігравав важливу роль. Як авторитетну постать сенат обрав Триципітіна у 509 році до н. е. інтеррексом для проведення перших виборів консулів республіки. А згодом після загибелі Луція Брута наприкінці 509 року до н. е., Спурій Лукрецій став консулом-суфектом. Втім через декілька днів помер.
Діти:
- Лукреція, дружина Луція Тарквінія Коллатіна, консула 509 року до н. е.
- Thomas Robert Shannon Broughton: Magistrates of the Roman Republic. Bd. 1: 509 B.C.-100 B.C. American Philological Association, New York 1951, Atlanta 1986, S. 2f., ISBN 0-89130-812-1.
- ↑ а б в г д е ж Digital Prosopography of the Roman Republic
- ↑ а б в г Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic — Society for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
- ↑ а б в г http://www.strachan.dk/family/lucretius.htm
- ↑ Любкер Ф. Lucretii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 784–785.