Соловйов Євген Степанович

Соловйов Євген Степанович
Народження	29 грудня 1910(1910-12-29) Харків, Російська імперія
Смерть	12 листопада 1972(1972-11-12) (61 рік)
	Харків, Українська РСР, СРСР
Поховання	Міське кладовище № 2
Країна	СРСР
Навчання	Харківський художній інститут (1936)
Діяльність	графік
Вчитель	Касіян Василь Ілліч, Фрадкін Мойсей Залманович і Григор'єв Сергій Олексійович
Працівник	Харківський художній музей
Член	Спілка радянських художників України
Партія	ВКП(б)
У шлюбі з	Джолос Любов Іванівна
Діти	Соловйов Євген Євгенович
Учасник	німецько-радянська війна
Наго��оди

Євген Степанович Соловйов (нар. 29 грудня 1910, Харків — пом. 12 листопада 1972, Харків) — український радянський графік; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1950 року. Чоловік художниці Любові Джолос, батько художника Євгена Соловйова.

Народився 29 грудня 1910 року в місті Харкові (нині Україна). 1931 року закінчив художній робфак. Упродовж 1931—1936 років навчався у Харківському художньому інституті, де його викладачами були зокрема Василь Касіян, Мойсей Фрадкін, Сергій Григор'єв.

Брав участь у німецько-радянській війні. Член ВКП(б) з 1944 року.

Як художник-ілюстратор працював з видавництвами України та Румунії. Протягом 1952—1959 років очолював Харківський державний музей образотворчого мистецтва.

Жив у Харкові, в будинку на вулиці Культури, № 12, квартира 21. Помер в Харкові 12 листопада 1972 року. Похований в Харкові на Алеї поховань почесних громадян міста на Міському кладовищі № 2.

Працює в галузі плаката, станкової і книжкової графіки. Серед робіт:

• плакати
  • «За позику віддяка» (1950, у співавторстві з Любов'ю Джолос);
  • «Допоможемо» (1951, у співавторстві з Любов'ю Джолос);
• ілюстрації до книг
  • «Веселі малюнки» Наталі Забіли (Харків, 1951);
  • «Коли ще звірі говорили» Івана Франка (Київ, 1956; у співавторстві з Любов'ю Джолос);
• серії:
  • «Його величність робітничий клас» (1960—1961, ліногравюра);
  • «За мотивами росйських і українських казок» (1960—1970, літографія, лінографвюра, акварель);
  • «Катерина» (1961—1964, ліногравюра; за мотивами поеми «Катерина» Тараса Шевченка);
  • «Лисиця-злодійка» (1966);
  • «Хлопчиш-Кибальчиш» (1967, ліногравюра; за мотивами повісті «Військова таємниця» Аркадія Гайдара);

Брав участь у республіканських виставках з 1949 року, всесоюзних — з 1951 року, зарубіжних — з 1963 року. Персональні виставки відбулися у Таллінні, Тарту у 1976 році.

Тиражні плакати художника зберігаються в Російській державній бібліотеці у Москві, Ярославському художньому музеї, приватних колекціях^[1].

Нагороджений:

• орденами Червоної Зірки (19 березня 1943)^[2], «Знак Пошани»;
• медалями «За оборону Сталінграда» (22 грудня 1942), «За перемогу над Німеччиною» (29 серпня 1945)^[2].

• Соловйов Євген Степанович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 435—436.;
• Соловйов Євген Степанович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
• Соловьев Евгений Степанович // Харьков. Энциклопедический словарь. Харків. 2014, сторінка 734. (рос.)