Соколін Яків Олександрович
| Соколін Яків Олександрович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1888 |
| Помер | після 1929 |
| Країна |  СРСР |
| Alma mater | невідомо |
| Галузь | правознавство |
| Заклад | Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого |
| Посада | Ректор Харківського інституту народного господарства |
| Науковий ступінь | професор |
| Партія | Російська соціал-демократична робітнича партія |
Яків Олександрович Соколін (1888 - після 1929) — радянський функціонер і діяч вищої освіти. Член РСДРП із 1904 року. Під час громадянської війни в Росії служив у Червоній армії. З 1923 по 1927 рік був ректором Харківського інституту народного господарства, а з 1927 по 1929 — членом президії Української державної планової комісії.
Яків Соколін народився у 1888 році. Його батько був підрядником. За допомогою батька, який, як стверджує дослідник Е. А. Коняєва, «створив усі можливі умови», Яків зміг здобути вищу освіту. Ще бувши студентом, в 1904 році він вступив до Російської соціал-демократичної робочої партії[1][2].
Дані про біографію Соколина в період революцій 1917 року і Громадянської війни в Росії розходяться. Так було в біографії Соколина, написаної Є. А. Коняєвим та опублікованою у 2004 році, говориться, що з 1917 по 1918 рік він був викладачем у Києві, а з 1918 року служив у Червоній армії[2]. При цьому у книзі «Нариси з історії Харківського національного економічного університету» (рос. «Очерки из истории Харьковского национального экономического университета»[1]) говориться, що після початку громадянської війни в Росії Соколін почав "брати участь у політичному житті армії" і лише потім зайнявся викладацькою діяльністю, а у Червоній армії розпочав службу у 1920 році.
Після демобілізації з армії, в 1921 році, почав працювати в Київській губернській раді профспілок, але вже наступного року, після того, як його діяльність у цьому органі «отримала позитивний відгук у партійного керівництва», був переведений до Південного відділення Всесоюзної центральн��ї ради профспілок[2][1].
У 1923 році Соколін був призначений ректором Харківського інституту народного господарства[2]. В 1924 — всі факультети ВНЗ були переведені в окрему будівлю, яка згодом була закріплена за ВНЗ[3]. Станом на 1926 в структуру ВНЗ входило шість факультетів - основний, правовий, промисловий, торговий, трудовий і робітник[4]. Є. А. Коняєв особливо відзначав заслугу Соколина на посаді ректора у розвитку освіти у харківському регіоні та створенні ґрунту для того, щоб Харків зміг стати «правовою столицею України»[2]. Соколін також обіймав посаду професора у цьому ВНЗ[5].
7 березня 1927 був переведений з посади ректора на посаду члена президії Української державної планової комісії[2], яку обіймав до 1929[1]. В 1941 був під слідством, офіційні дані про причину не опубліковані[6]
- ↑ а б в г Пономаренко, 2005, с. 252.
- ↑ а б в г д е Коняев, 2004, с. 110.
- ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 24.
- ↑ Пономаренко, 2005, с. 49.
- ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 35—36.
- ↑ Дело:Следственное дело. Соколин Яков Александрович, 1888 г. р. Информационно-поисковая система ГА РФ online (Номер дела: 26036; Делопроизводственный номер: П-27294). Государственный архив Российской Федерации. Процитовано 7 червня 2022.
- Коняев Е. А. Соколин Яков Александрович // Служение Отечеству и долгу: Очерки о жизни и деятельности ректоров харьк. вузов (1805—2004 гг.) / Под общ. ред.: В. И. Астаховой, Е. В. Астаховой. — Харьков : Изд-во НУА, Золотые страницы, 2004. — С. 112. — ISBN 966-8558-08-1.
- Нариси з історії Харківського національного економічного університету / Д. Ю. Михайличенко, В. Є. Єрмаченко, О. А. Сахно, Під заг. ред. В. С. Пономаренка. — Харків : Видавничий Дім «ІНЖЕК», 2005. — 328 с. — ISBN 966-392-005-Х.
- Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого 1804—2014 / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), Ю. П. Битяк, А. П. Гетьман. — Х. : Право, 2014. — 616 с. — ISBN 978-966-458-702-7.