Складаний фотоапарат

Склада́ний фотоапара́т — фотоапарат, у якого оправа об'єктива пов'язана з корпусом системою рухомих важелів і фокусувальним міхом^[1][2]. Така конструкція, характерна для середнього і великого форматів, дозволяє зберігати компактність камери в складеному стані, попри великі розміри кадру і фокусну відстань об'єктива. У похідному стані фотоапарат складається і об'єктив разом з міхом забирається в корпус, який закривається відкидною нижньою основою. Для знімання основа відкидається вперед, утворюючи горизонтальну стінку, а об'єктивна дошка або стійка висуваються в робоче положення по напрямних^[3].

Для більшості дорожніх камер характерна інша конструкція: в них складалася задня частина горизонтальної основи після переміщення негативної дошки вперед до упору. При цьому фокусування відбувалося переміщенням касетної частини, а не об'єктива, зберігаючи масштаб зображення сталим.

Різновидом складаного фотоапарата вважається клап-камера (нім. Klappkamera). У цьому типі фотоапаратів об'єктивна дошка висувається вперед системою металевих розпірок, які при складанні переміщуються перпендикулярно до оптичної осі^[4]. Головною відмінністю клап-камер від всіх інших складаних фотоапаратів є спосіб фокусування об'єктива, яке здійснюється обертанням його черв'ячної оправи замість переміщення об'єктивної стійки або касетної частини^[5][6]. Взаємне розташування цих двох частин у клап-камерах у розкладеному стані жорстко фіксується. Першу клап-камеру з дерев'яними пластинковими розпірками створено 1874 року. Надалі дерев'яні розпірки поступилися місцем металевим у формі ножиць, які вперше з'явилися 1886 року^[7]. Ще одним поширеним типом були клап-камери зі складаними важелями і відкидною кришкою, що закривала об'єктив у складеному стані.

Складані фотоапарати, зокрема аматорські, домінували від кінця XIX століття до середини 1940-х років. Поширення короткофокусної оптики і розвиток малоформатної фотоапаратури жорсткої конструкції, призвело до витіснення складаної апаратури з ринку. Певну роль відіграла популярність двооб'єктивних дзеркальних фотоапаратів середнього формату. Головним недоліком складаних камер вважають нестабільність положення об'єктива через неминучі люфти у важелях механізму. Складний пристрій висування об'єктива здорожує камеру, яка вимагає часу для приведення в робочий стан. У 1970-х складану конструкцію типу клап-камери мали багато фотоапаратів одноступінного процесу через великий розмір кадрового вікна. Об'єктив особливо компактних 35-мм фотоапаратів також складався, наприклад, у німецькому «Minox-35» і його радянському аналогу «Київ-35». У СРСР клап-камери «Іскра» і «Москва» випускали аж до середини 1960-х років^[8].

• Бокс-камера

• В. П. Микулин. Урок 2. Фотографическое оснащение // 25 уроков фотографии / Н. Н. Жердецкая. — 11-е изд. — М. : «Искусство», 1961. — С. 34—65. — 1300000 прим.
• В. В. Пуськов. Краткий фотографический справочник / И. Кацев. — М. : Госкиноиздат, 1952. — 423 с. — 50000 прим.
• Елена Фесенко. Эволюция фотокамеры, или удивительные превращения камеры-обскуры // «Фотомагазин» : журнал. — 2000. — № 3. — С. 21—25. — ISSN 1029-609-3.
• Э. Фогель. Карманный справочник по фотографии / Ю. К. Лауберт. — 11-е изд. — М. — Л. : Государственное издательство, 1928. — 325 с. — 6000 прим.
• Фомин А. В. § 5. Основные узлы и механизмы фотоаппаратов // Общий курс фотографии / Т. П. Булдакова. — 3-е. — М. : «Легпромбытиздат», 1987. — С. 25—43. — 50000 прим.