Сварка в Лукашах
Сварка в Лукашах | |
---|---|
рос. Ссора в Лукашах | |
Жанр | комедія |
Режисер | Максим Руф |
Сценарист | Віктор Курочкін |
У головних ролях | Кирило Лавров Сергій Плотников Леонід Биков |
Оператор | Сергій Іванов |
Композитор | Валентин Левашов |
Художник | Борис Бурмістров |
Кінокомпанія | «Ленфільм» |
Тривалість | 89 хв. |
Мова | російська |
Країна | СРСР |
Рік | 1959 |
IMDb | ID 0053302 |
«Сварка в Лукашах» — радянський кольоровий художній фільм, знятий на кіностудії «Ленфільм» в 1959 році режисером Максимом Руфом. В основу фільму було покладено написане Віктором Курочкіним оповідання «Суперниці», яке він подав як залікове на першій навчальній сесії Літературного інституту в 1954 році. Прем'єра фільму «Сварка в Лукашах» відбулася 19 грудня 1959 року; фільм став одним з лідерів радянського кінопрокату 1960 року, його подивилися 29 500 000 глядачів.
У фільмі розповідається про жителів села Лукаші, де весь час щось ламається, тому що в механізатора Віктора Туза не лежить душа до техніки й полагодити щось він не може, а мріє бути артистом. Колгоспники лаються, але іншого техніка тут немає. Якось у село повертається з армії Костя Ласточкін. Ось для нього якраз ремонт не становить жодних труднощів. У Лукашах Костя зустрічає своє юнацьке кохання Лізу — пустотливу дівчину, ледачу та легковажну, яка мріє перебратися в місто. Він єдиний не помічає вад Лізи. Не бачить він і того, що в нього закохана інша дівчина — скромна Катя. Батько Лізи — голова колгоспу Петро Трофімов — спочатку радів, що в Лукашах з'явився вмілий механізатор. Але вимоги невгамовного Кості, що прагне змінити в колгоспі життя на краще, поступово набридли йому. Стосунки Трофімова й Ласточкіна зіпсувалися, не стало жодного питання, яке вони могли б вирішити миром. У будь-якій суперечці в кожного з них знаходилися свої прихильники і якось справа мало не дійшла до бійки. Але суперечка закінчилася миром — голова нарешті зрозумів, що не мав рації.
- Кирило Лавров — Костянтин (Костя) Андрійович Ласточкін, демобілізований лейтенант, син Степаниди
- Валентина Телегіна — Степанида Саввічна, мати Кості
- Сергій Плотников — Петро Тадейович Трофімов, голова колгоспу, батько Лізи
- Галина Теплинська — Єлизавета (Ліза) Петрівна Трофімова, дочка голови колгоспу, колишня кохана Кості
- Віра Кузнецова — Трофімова, дружина Трофімова, мати Лізи
- Леонід Биков — Віктор Терентійович Туз, наречений Уляни, поганий механік і хороший музикант
- Інга Будкевич — Уляна Панкратівна Котова, наречена Туза, завідуюча фермою
- Галина Васильєва — Катя, доярка
- Павло Волков — Іван Митрофанович Копилов, парторг, друг Трофімова
- Віра Бурлакова — дружина Копилова
- Борис Рижухін — Матвій Савелійович Кожин, колгоспник
- Олександр Блінов — Шурка, тракторист
- Любов Малиновська — Ксенія, доярка
- Віра Титова — Антоніна, доярка
- Георгій Гумільовський — Діоген, поромник
- Борис Юрченко — Вася Сучков, тракторист
- Олександра Денисова — тітка Настя
- Віктор Терехов — Васін, голова колгоспу «Комунар»
- Юрій Соловйов — тракторист, який виступає на зборах
- Валентин Маклашин — колгоспник на зборах
- А. Квасова — епізод
- Кіра Крейліс-Петрова — член правління колгоспу, учасниця зборів
- Лев Степанов — «малосвідомий» колгоспник
- Олег Хроменков — учасник зборів в тільняшці
- Автор сценарію — Віктор Курочкін
- Режисер-постановник — Максим Руф
- Головний оператор — Сергій Іванов
- Художник — Борис Бурмістров
- Режисер — Вадим Терентьєв
- Композитор — Валентин Левашов
- Звукооператор — Борис Хуторянський
- Текст пісень — Валентин Левашов, Василь Пухначов
- Монтаж — Марія Пен
- Оркестр Ленінградського академічного малого оперного театру
Диригент — Карл Еліасберг - Директор картини — Микола Семенов