Перейти до вмісту

Сварка в Лукашах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сварка в Лукашах
рос. Ссора в Лукашах
Жанркомедія
Режисер Максим Руф
Сценарист Віктор Курочкін
У головних
ролях
Кирило Лавров
Сергій Плотников
Леонід Биков
Оператор Сергій Іванов
Композитор Валентин Левашов
Художник Борис Бурмістров
Кінокомпанія«Ленфільм»
Тривалість89 хв.
Моваросійська
КраїнаСРСР СРСР
Рік1959
IMDbID 0053302

«Сварка в Лукашах» — радянський кольоровий художній фільм, знятий на кіностудії «Ленфільм» в 1959 році режисером Максимом Руфом. В основу фільму було покладено написане Віктором Курочкіним оповідання «Суперниці», яке він подав як залікове на першій навчальній сесії Літературного інституту в 1954 році. Прем'єра фільму «Сварка в Лукашах» відбулася 19 грудня 1959 року; фільм став одним з лідерів радянського кінопрокату 1960 року, його подивилися 29 500 000 глядачів.

Сюжет

[ред. | ред. код]

У фільмі розповідається про жителів села Лукаші, де весь час щось ламається, тому що в механізатора Віктора Туза не лежить душа до техніки й полагодити щось він не може, а мріє бути артистом. Колгоспники лаються, але іншого техніка тут немає. Якось у село повертається з армії Костя Ласточкін. Ось для нього якраз ремонт не становить жодних труднощів. У Лукашах Костя зустрічає своє юнацьке кохання Лізу — пустотливу дівчину, ледачу та легковажну, яка мріє перебратися в місто. Він єдиний не помічає вад Лізи. Не бачить він і того, що в нього закохана інша дівчина — скромна Катя. Батько Лізи — голова колгоспу Петро Трофімов — спочатку радів, що в Лукашах з'явився вмілий механізатор. Але вимоги невгамовного Кості, що прагне змінити в колгоспі життя на краще, поступово набридли йому. Стосунки Трофімова й Ласточкіна зіпсувалися, не стало жодного питання, яке вони могли б вирішити миром. У будь-якій суперечці в кожного з них знаходилися свої прихильники і якось справа мало не дійшла до бійки. Але суперечка закінчилася миром — голова нарешті зрозумів, що не мав рації.

У ролях

[ред. | ред. код]

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]