Сантьяго-дель-Естеро (місто)
| Сантьяго-дель-Естеро Santiago del Estero | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
  | |||||
| Основні дані | |||||
| 27°47′04″ пд. ш. 64°16′01″ зх. д. / 27.78444° пд. ш. 64.26694° зх. д. | |||||
| Країна |
 Аргентина | ||||
| Регіон |
 Сантьяго-дель-Естеро | ||||
| Столиця для |
Сантьяго-дель-Естеро  (провінція Аргентини) | ||||
| Поділ |
| ||||
| Засновано | 25 липня 1553 року | ||||
| Перша згадка | 17 березня 1554 | ||||
| Статус міста | 1577 | ||||
| Площа | 2116 км² | ||||
| Населення | 252 192 особи (перепис 2010) | ||||
| Агломерація | 360 923 особи (2010) | ||||
| Висота НРМ | 182 м | ||||
| Міста-побратими |
Копіапо, Хама, Талавера-де-ла-Рейна, Толедо | ||||
| Телефонний код | (+54) 385 | ||||
| Часовий пояс | UTC-3 | ||||
| GeoNames | 3835869 | ||||
| OSM | r3759837 ·R | ||||
| Поштові індекси | G4200 | ||||
| Міська влада | |||||
| Mayor of Santiago del Esterod
|
Уго Інфанте | ||||
| Вебсайт | www.SantiagoCiudad.gov.ar | ||||
| Мапа | |||||
 | |||||
  Сантьяго-дель-Естеро Сантьяго-дель-Естеро (Аргентина) | |||||
 Сантьяго-дель-Естеро Сантьяго-дель-Естеро (Сантьяго-дель-Естеро (провінція)|Провінція Сантьяго-дель-Естеро) | |||||
|
| |||||
|
| |||||
 Сантьяго-дель-Естеро у Вікісховищі | |||||
Сантья́го-дель-Есте́ро (ісп. Santiago del Estero) — місто на півночі Аргентини, столиця провінції Сантьяго-дель-Естеро і центр її столичного департаменту. Населення міста становить 252 тис. мешканців (перепис INDEC 2010 року), його площа — 2 116 км². Сантьяго-дель-Естеро розташоване на березі річки Ріо-Дульсе, за 1042 км на північний захід від Буенос-Айреса. Місто було засноване в 1553 році і є найстарішим в Аргентині поселенням, заснованим іспанцями, що все ще продовжує існувати, через що Сантьяго-дель-Естеро часто називають «Мати міст» (ісп. Madre de Ciudades).
До приходу європейців основним населенням цих місць були індіанці тонокоте і діаґіти.
24 червня 1550 року 102 іспанці під керівництвом Хуана Нуньєса де Пради за наказом короля заснували місто Дель-Барко (ісп. Del Barco — з Барко) у регіоні Тукуман. Це місто було першим заснованим серед міст Аргентини. Назва була дана на честь іспанського міста Ель-Барко-де-Авіла.
У липні 1552 року з багатьох причин місто Дель-Барко-і-Нуево-Маестрасго-де-Сантьяго (ісп. Del Barco y Nuevo Maestrazgo de Santiago — місто з Барко і нова територія Святого Якова) було перенесене на правий берег річки Естеро (нині Дульсе).
У лютому 1553 року місто взяв Франсіско де Агірре, який відправив Нуньєса до Чилі. Захопивши місто, Агірре намагався домогтися переходу його і навколишніх земель під юрисдикцію Чилі. У грудні 1553 року Агірре змінив назву міста на Сантьяго-дель-Естеро-дель-Нуево-Маестрасго. 1570 року Франсіско Агірре було вислано з Тукуману. Нуньєсу де Прадо було наказано відновити честь міста, яке тепер офіційно залежало від віце-королівства Перу.
19 лютого 1577 року Сантьяго-дель-Естеро указом іспанського короля Філіпа II отримав статус міста. Його гербом було затверджено старовинний герб Іспанії. 22 травня того ж року місто отримало звання «Дуже Благородного» (ісп. Muy Noble), яке було винесено в девіз міста: «Дуже благородне місто Сантьяго-дель-Естеро» (ісп. Muy noble ciudad de Santiago del Estero)[1]
Місто перетворилося на центр Тукуману і у другій половині XVI ст. стало відправною точкою для колонізації Аргентини. Сантьяго-дель-Естеро залишався головним містом регіону до 1699 року, коли столицею Тукуману стала Сальта, а центром єпархії стала Кордова.
Населення міста підтримувало боротьбу за незалежність Аргентини, але не брало у ній участі. У 1815—1817 роках на території провінції Сантьяго-дель-Естеро діяло дві групи революціонерів: під керівництвом Хуана Франсіско Борхеса і Мануеля Белграно. Борхес намагався добитися незалежності Сантьяго-дель-Естеро, але отримав поразку і був розстріляний[2][3].
Сантьяго-дель-Естеро залишався у складі провінції Тукуман до 1820 року, коли була створена окрема провінція.
У 1870-х до міста було проведено залізницю.
1904 року у місті з'явився водопровід.
1926 року було збудовано міст, який поєднав Сантьяго-дель-Естеро з містом Ла-Банда.
1951 року почалася газифікація Сантьяго-дель-Естеро.
У 1960-х роках у місті з'явилося телебачення.
Основу економіки Сантьго-дель-Естеро складає обробна промисловість. Підприємства міста здебільшого належать до харчової, шкіряно-взуттєвої, металургійної, текстильної промисловості.
Клімат Сантьяго-дель-Естеро характеризується великою різноманітністю. Зазвичай сім місяців на рік (від середини осені до середини весни) погода у місті досить комфортна.
Зима продовжується з 21 червня по 21 вересня і характеризується майже повною відсутністю опадів. Температури дуже різняться у різні роки: бувають роки без зими (температура може сягати +40 °C) і, навпаки, із морозами до −10 °C по кілька місяців.
Весна триває з 21 вересня по 21 грудня і також є дуже сухим сезоном. Кінець весни — найжаркіша пора року у Сантьяго-дель-Естеро (максимум температури +46,4 °C). Протягом весни часті вітри з південного і північного сходу, які приносять велику кількість пилу.
Літо у місті дуже дощове та жарке. Абсолютний максимум температури +45,2 °C.
Осінь у Сантьяго-дель-Естеро найприємніша пора року, коли небо зазвичай вкрите хмарами, немає сильних дощів і вітрів.
| Клімат Сантьяго-дель-Естеро (1961—1990) | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Абсолютний максимум, °C | 44,5 | 44,3 | 41,7 | 39,4 | 35,6 | 32,6 | 37,3 | 40,5 | 42,8 | 45,2 | 46,5 | 45,2 | 46,5 |
| Середній максимум, °C | 33,9 | 32,6 | 30,0 | 26,6 | 23,6 | 20,0 | 20,8 | 23,8 | 26,5 | 30,2 | 32,1 | 33,8 | 27,8 |
| Середня температура, °C | 26,8 | 25,6 | 23,4 | 20,0 | 16,7 | 12,7 | 12,6 | 15,0 | 18,4 | 22,3 | 24,7 | 26,5 | 20,4 |
| Середній мінімум, °C | 20,3 | 19,7 | 17,9 | 14,4 | 10,9 | 6,5 | 5,6 | 6,9 | 10,1 | 14,6 | 17,5 | 19,5 | 13,7 |
| Абсолютний мінімум, °C | 5,0 | 6,6 | 4,5 | −1,4 | −6,8 | −6,9 | −9 | −7,1 | −4,5 | 0,4 | 4,7 | 6,2 | −9 |
| Середня кількість сонячних годин на місяць | 241,8 | 223,2 | 192,2 | 174,0 | 145,7 | 135,0 | 158,1 | 207,7 | 189,0 | 210,8 | 234,0 | 226,3 | 2337,8 |
| Норма опадів, мм | 135.5 | 111.3 | 83.3 | 37.2 | 16.7 | 6.2 | 3.7 | 4.5 | 13.8 | 33.2 | 67.6 | 96.1 | 609.1 |
| Днів з опадами | 10 | 8 | 9 | 6 | 5 | 3 | 3 | 2 | 3 | 5 | 7 | 9 | 70 |
| Вологість повітря, % | 67 | 70 | 75 | 76 | 75 | 73 | 67 | 57 | 54 | 56 | 59 | 62 | 66 |
| Джерело: NOAA,[4] Meteo Climat (record highs and lows)[5] Oficina de Riesgo Agropecuario (October record high only),[6] (precipitation days),[7] UNLP (sun only)[8] | |||||||||||||
У місті Сантьяго-дель-Естеро знаходиться достатня кількість освітніх закладів усіх рівнів, зокрема два університети:
- Національний університет Сантьяго-дель-Естеро (ісп. Universidad Nacional de Santiago del Estero), заснований 16 травня 1973 року. У ньому навчається близько 12 тисяч студентів на 4 факультетах[9].
- Католицький університет Сантьяго-дель-Естеро (ісп. Universidad Católica de Santiago del Estero) — приватний навчальний заклад, заснований 21 червня 1960 року[10].
У місті Сантьяго-дель-Естеро є такі спортивні клуби:
- футбольні: Мітре (ісп. Club Atlético Mitre), Юніон (ісп. Club Unión Santiago), Естудьянтес (ісп. Club Estudiantes), Сентраль Кордова (ісп. Club Atlético Central Córdoba), Гуемес (ісп. Club Güemes), Лорето (ісп. Sportivo Loreto).
- баскетбольні: Кімса (ісп. Club Quimsa) — срібний призер чемпіонату Аргентини 2007—2008 років
- хокейні і регбійні: Лон (ісп. Santiago Lawn Tennis Club) і Олд Лайонс (англ. Old Lions)
- софтбольні: Октаво де Авріль (ісп. 8 de Abril)
Сантьяго-дель-Естеро популярний у туристів через свою довгу історію.
Музеї міста:
- Історичний (ісп. Museo Histórico "Dr Orestes Di Lullo")
- Образотворчих мистецтв (ісп. Museo de Bellas Artes "Ramón Gómez Cornet")
- Антропологічних і природничих наук (ісп. Museo de Ciencias Antropológicas y Naturales "Emilio y Duncan Wagner")
Найвідоміші церкви міста:
- Кафедральний собор (ісп. Iglesia Catedral) — перша церква на цьому місці була збудована 1565 року, пізніше п'ять разів перебудовувалася. Сучасна будівля споруджена 13 січня 1877 року і визнана історичною пам'яткою.
- Ла Мерсед (ісп. La Merced) — зведена 1853 року і визнана історичною пам'яткою.
- Святого Франциска (ісп. San Francsico) — була збудована 1567 року і чотири рази перебудовувалася. Сучасна будівля споруджена 1895 року і визнана історичною пам'яткою.
- Санто Домінго (ісп. Santo Domingo) — будівля 1881 року, зведена на місці старішого храму
- Офіційний сайт Сантьяго-дель-Естрео [Архівовано 10 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- Культура Сантьяго-дель-Естрео [Архівовано 14 жовтня 2006 у Wayback Machine.]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 жовтня 2020. Процитовано 20 грудня 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2020-10-12 у Wayback Machine.] - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 жовтня 2008. Процитовано 20 грудня 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2008-10-10 у Wayback Machine.] - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 березня 2008. Процитовано 20 грудня 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2008-03-15 у Wayback Machine.] - ↑ Santiago del Estero AERO Climate Normals 1961–1990. National Oceanic and Atmospheric Administration. Процитовано 29 березня 2015.
- ↑ STATION Santiago del Estero (French) . Météoclimat. Архів оригіналу за 28 березня 2020. Процитовано 11 червня 2015.
- ↑ Santiago del Estero, Santiago del Estero. Estadísticas meteorológicas decadiales (Spanish) . Oficina de Riesgo Agropecuario. Архів оригіналу за 8 серпня 2019. Процитовано 10 червня 2015.
- ↑ Valores Medios de Temperature y Precipitación-Santiago del Estero: Santiago del Estero (Spanish) . Servicio Meteorológico Nacional. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 29 березня 2015.
- ↑ Datos bioclimáticos de 173 localidades argentinas. Atlas Bioclimáticos (Spanish) . Universidad Nacional de La Plata. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 5 квітня 2014.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 20 грудня 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 серпня 2011. Процитовано 20 грудня 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2011-08-30 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Географія та географічні карти | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
| № | Назва | Провінція | Населення | № | Назва | Провінція | Населення | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
,_AA_2014.jpg) Буенос-Айрес .jpg) Кордова |
1 | Буенос-Айрес | самоврядне місто | 2 983 000 | 11 | Ресістенсія | Чако | 409 000 |  Росаріо  Мендоса |
| 2 | Кордова | Кордова | 1 519 000 | 12 | Сантьяго-дель-Естеро | Сантьяго-дель-Естеро | 406 000 | ||
| 3 | Росаріо | Санта-Фе | 1 429 000 | 13 | Коррієнтес | Коррієнтес | 383 000 | ||
| 4 | Мендоса | Мендоса | 1 082 000 | 14 | Посадас | Місьйонес | 355 000 | ||
| 5 | Тукуман | Тукуман | 868 000 | 15 | Жужуй | Жужуй | 338 000 | ||
| 6 | Ла-Плата | Буенос-Айрес | 836 000 | 16 | Неукен | Неукен | 309 000 | ||
| 7 | Мар-дель-Плата | Буенос-Айрес | 633 000 | 17 | Баїя-Бланка | Буенос-Айрес | 307 000 | ||
| 8 | Сальта | Сальта | 625 000 | 18 | Парана | Ентре-Ріос | 274 000 | ||
| 9 | Санта-Фе | Санта-Фе | 530 000 | 19 | Формоса | Формоса | 258 000 | ||
| 10 | Сан-Хуан | Сан-Хуан | 513 000 | 20 | Сан-Луїс | Сан-Луїс | 218 000 | ||