Перейти до вмісту

Самарін Юрій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Самарін Юрій Федорович
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження21 квітня (3 травня) 1819[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Санкт-Петербург, Російська імперія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть19 (31) березня 1876[1] (56 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Берлін, Німецька імперія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство (підданство) Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мов
  • російська[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
  • Діяльність
  • історик Редагувати інформацію у Вікіданих
  • Alma materІсторико-філологічний факультет Московського державного університету[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
    БатькоFyodor Samarind[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
    МатиSofya Neledinskaya-Meletskayad[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
    РідQ4406328? Редагувати інформацію у Вікіданих
    Брати, сестриDmitry Samarind Редагувати інформацію у Вікіданих

    CMNS: Самарін Юрій Федорович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

    Самарін Юрій Федорович (21 квітня [3 травня] 1819, Петербург — 19 [31] березня 1876, Берлін) — російський публіцист і філософ-слов'янофіл.

    Філософські погляди Самаріна перебували спочатку під сильним впливом гегелівської філософії. Після знайомства з К. С. Аксаковим зблизився з провідними слов'янофілами: О. С. Хомяковим і братами Іваном і Петром Киреєвськими. Особливо сильним був вплив на нього ідей Хомякова. Пізніше в «Листах про матеріалізмі» він критикує філософську систему Гегеля.

    Хрещеник імператриці Марії Федорівни і перша дитина в сім'ї; з народжених пізніше популярність здобули брати Микола і Дмитро Самаріни, а також сестра — Марія Федорівна Соллогуб.

    Наприкінці 1849 року Самарін був відправлений, як чиновник особливих доручень при міністрі, до Києва і через рік призначений правителем канцелярії київського генерал-губернатора Д. Г. Бібікова. У 1853 році вийшов у відставку.

    Після смерті батька, отримавши управління маєтками, вивчав господарства в Тульській і в Самарській губерніях; жив у них влітку, проводячи зими в Москві. Вивчаючи побут і господарське становище селян, він прийшов до переконання в необхідності скасування кріпосного права і приступив до написання записки «Про кріпацький стан і про перехід з нього до громадянської свободи», яка була закінчена тільки в 1856 році і в скороченому вигляді надрукована в журналі «Сільський благоустрій». З 1856 року Самарін брав діяльну участь у виданні «Руської бесіди»; для перших двох книг журналу він написав статті «Про народність в науці» і «Про народну освіту». Однак головними в цей час стали його статті про сільську громаду і дослідження «Скасування кріпосного права і відносини між поміщиками і селянами в Пруссії».

    Примітки

    [ред. | ред. код]

    Джерела

    [ред. | ред. код]

    Посилання

    [ред. | ред. код]