Перейти до вмісту

Сажинська Ірина Віталіївна

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сажинська Ірина Віталіївна
ПсевдонімСАЖА
Народилася9 серпня 1994(1994-08-09)[1] (30 років)
Запоріжжя, Україна[1]
Країна Україна
Місце проживанняКиїв[1]
Діяльністьпоетеса, письменниця, перекладачка
Alma materНаціональний університет «Запорізька політехніка» (2016)
ЧленствоНаціональна спілка письменників України

САЖА, справжнє ім'я Ірина Віталіївна Сажинська (*9 серпня 1994, м. Запоріжжя) — поетеса та ілюстраторка. Літературна інтерв'юерка Проєкту «РІД» (2018—2020)[2].

Народилась у Запоріжжі. Мешкає в Києві.

Освіта та професійна діяльність

[ред. | ред. код]

Навчалась у Запорізькій гімназії № 25 гуманітарного профілю. У 2010 році вступила до Запорізького електротехнічного коледжу на спеціальність «Економіка підприємств».

У 2016 році закінчила Національний університет «Запорізька політехніка» за спеціальністю «Фінанси і кредит». За фахом — фінансист.

Поетичні книжки

[ред. | ред. код]
  • «Приблизькість» (Сажинська І.В. Приблизькість: збірка поезій. Запоріжжя: Кругозір, 2016)
  • «Голубина пошта» (Сажинська І.В. Голубина пошта: збірка поезій. Київ: Український пріоритет, 2018)[3]
  • «Cor humanum» (Сажинська І.В. Cor humanum: збірка поезій. Київ: Саміт-книга, 2019)
  • «Лемніската» (Сажинська І.В. Лемніската: збірка поезій. Київ: Смолоскип, 2024)

Вірші з цих книжок перекладено на іврит, англійською, польською, білоруською, російською, французькою, німецькою мовами.

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Всеукраїнський літературний конкурс «Хортицькі дзвони» (2014)
  • Міжнародний літературний конкурс «Зірка Різдва» (2015)
  • Міжнародний літературний конкурс «Гранослов» (2017, 2018)[4]
  • Літературний конкурс «Витоки» (2017)
  • Всеукраїнський літературний конкурс Асоціації українських письменників (2018)
  • Літературний конкурс «Гайвороння» (2018)[5]
  • Міжнародний літературний конкурс видавництва «Смолоскип» (2022)[6]
  • Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» (2018)[7]
  • Міжнародний літературний конкурс «Інтереальність» (2019)
  • Міжнародний літературний конкурс ім. Григора Тютюнника (2019)
  • Міжнародна слов'янська поетична премія (2019)
  • Міжнародна німецько-українська літературна премія ім. Олеся Гончара (2020)[8][9]
  • Президентська стипендіатка 2019—2020[10]
  • Мистецька резидентка міста Грац, Австрія[11]

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Альманахи: «Хортицькі дзвони», «Кругозір», «Не міліють джерела Дніпрові», «Гранослов», «Палісадник»[12], «Поетична антологія Запоріжжя», «Материк»
  • Часописи: «Хортиця», «Полымя» (Білорусь)
  • Колективні збірки: «Вірш солдату», «Скажіть, що ви живі»
  • Антології: «25 до 30», «Армія. Мова. Віра. Антологія українських письменників», «Ukraińska Nadzieja» (Польща)
  • Газети: «Запорозька Січ», «Літературна Україна», «Українська літературна газета»
  • Журнали: «Дзвін», «Парадигма»[13]
  • Інтернет портали: Litcentr[14], «Лабораторія»[15] та Kiev.Life тощо.

Ілюстраторські проєкти

[ред. | ред. код]
  • Поетична книжка «Приблизькість» (авторка текстів — Ірина Сажинська)
  • Поетична книжка «Голубина пошта» (авторка текстів — Ірина Сажинська)
  • Поетична книжка «Cor humanum» (авторка текстів — Ірина Сажинська)
  • Поетична книжка «Мурахи Йоганна Себастьяна» (авторка текстів — Єлизавета Жарікова)
  • Поетична книжка «Поміж жіночих звивин» (авторка текстів — Леся Мудрак)[16]
  • Мистецький проєкт «Суб'єктив» (кураторки проєкту — Софія Безверха та Марія Рей)
  • Поетична книжка «У чоловічих рукавах» (автор текстів — Сергій Савін)
  • Мистецький проєкт «Двокрапка» (авторка проєкту — Софія Безверха)
  • Мистецький журнал «Парадигма» (редактори журналу — Анна Грувер та Володимир Коркунов)[17]
  • Поетична книжка «Ефект близькості» (авторка текстів — Тетяна Власова)[18]
  • Поетична книжка «Маяк і маятник» (авторка текстів — Світлана Дідух-Романенко) тощо.

Переклади

[ред. | ред. код]
  • БумБамЛіт. Анталогія беларускай паэтычнай рэвалюцыі / БумБамЛіт. Антологія білоруської поетичної революції (поезія, есеї, спогади і щоденникові нотатки; білоруською та українською, переклад із білоруської: Ігор Астапенко, Ярослав Гадзінський, Дарина Гладун, Яніна Дияк, Віктор Іщенко, Дмитро Лазуткін, В'ячеслав Левицький, Лесик Панасюк, Богуслав Поляк, Сергій Рубнікович, Ірина Сажинська, Юлія Стахівська, Олексій Шендрик, Павло Щириця) (Київ, 2021)[19]

Цитати

[ред. | ред. код]

«...поетка Ірина Сажинська представляє книжку «Голубина пошта», що вийшла друком за підсумком перемоги на поетичному конкурсі Асоціації українських письменників. Вірші Сажинської емоційно вельми наснажені, тут доволі несподівано вдається сполучити сюрреалістичні видіння з психологічними мотивами, дуже характерними загалом для української поезії десятих років. А увага до тропів межує із символічно оформленими історіями, нерідко біографічного чи «геопоетичного» характеру. Вистачає в «Голубиній пошті» також і виявів метафізичного виміру поезії. Приємне враження справляє широта поглядів Ірини Сажинської в плані техніки поетичного письма і взагалі форми.

(…) золоті кімнатні грушки виливаються назовні

стають одним цілим із вагітними ліхтарями

і виростають у чорних драконів

замість язиків у котрих криваві тюльпани

що осипаються до ніг одиноких перехожих

перетворюючись на добротні мітли

старої двірнички баби Гані

і починають куйовдити

доми і дими, пил і повітря (…)»

Олег Коцарев[20]

«Молода поетка Ірина Сажинська втілює ще один символ у своєму вірші “Айва”. Це рефлексія про ностальгію за домом у вимушених переселенців, який війна змусила покинути рідні домівки. Для ліричної героїні айва залишилася символом рідного дому: “в саду, біля дому, в якому вона жила,\ росли абрикоси, здіймалась п'янка меліса,\ і, достигнувши, гупала по землі айва”. Дитинство закінчилося і почалася жорстока реальність, проте дівчина все ще мріє про повернення додому. Айва ж лишається міцною прив’язкою до місця, де героїня росла, а це значить, що жахи війни лишили відбиток навіть на найпрекрасніших спогадах: “і лякається крапель дощу, гупання айви –\ їй постійно здається, що це гранати.” Тут йдеться про наділення айви власними сенсами, крім визначених символічних значень».

Леся Зеліско[21]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Українська Вікіпедія — 2004.
  2. ↑ Р.І.Д. rid.ck.ua. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021.
  3. ↑ "Рефрен": Ірина Сажинська про збірку віршів "Голубина пошта" (укр.), процитовано 10 червня 2021
  4. ↑ Нагороджено переможців «Гранослова» 2017 | НСПУ (рос.). Процитовано 10 червня 2021.
  5. ↑ Поетичний конкурс «Гайвороння» оголосив переможців. www.chytomo.com (укр.). 16 квітня 2018. Процитовано 10 червня 2021.
  6. ↑ Список лауреатів літературного конкурсу видавництва «Смолоскип»
  7. ↑ Коронація слова 2018
  8. ↑ Вручення Міжнародної німецько-української премії імені Олеся Гончара (укр.), процитовано 25 червня 2021
  9. ↑ Небом даровані таланти | НСПУ. Процитовано 25 червня 2021.
  10. ↑ Президент України призначив стипендії для молодих письменників і митців. ellada-sumy (рос.). 11 вересня 2019. Процитовано 11 червня 2021.
  11. ↑ https://kulturvermittlung.org/stipendiatinnen/iryna-sazhynska/?lang=en. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  12. ↑ Ірина Сажинська | Палисадник. palisadnik.org.ua (рос.). Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 10 червня 2021.
  13. ↑ Ірина Сажинська. ПАРАДИГМА (рос.). Процитовано 10 червня 2021.
  14. ↑ Ірина Сажинська «за своєю подобою» | Публікації | Litcentr. litcentr.in.ua. Процитовано 10 червня 2021.
  15. ↑ Часопис «Лабораторія» № 2, березень, 2019. Issuu (англ.). Процитовано 10 червня 2021.
  16. ↑ Між жіночих звивин. САМІТ-КНИГА (укр.). Процитовано 10 червня 2021.
  17. ↑ Парадигма №2/20. ПАРАДИГМА (ru-RU) . Процитовано 10 червня 2021.
  18. ↑ Тетяна Власова. ЕФЕКТ БЛИЗЬКОСТІ. books.lutasprava.com. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021. [Архівовано 2021-06-10 у Wayback Machine.]
  19. ↑ БУМ-БАМ-ЛІТ. Антологія. books.lutasprava.com. Процитовано 10 червня 2021.
  20. ↑ 9 поетичних книжок, які можна прочитати замість стрічки новин. www.chytomo.com (укр.). 15 квітня 2019. Процитовано 3 червня 2021.
  21. ↑ Зеліско, Леся. Присмак яблук та айви у поезії.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Хоче знайти себе: 9 улюблених книжок Ірини Сажинської
  2. Сажинська Ірина Віталіївна на письменницькому порталі Пилипа Юрика
  3. Літературний флешмоб "Наша: Ліна". Читає Ірина Сажинська
  4. Ірина Сажинська "Чорна Гілка" - читає Ольга Лещова
  5. Ранок: Запоріжжя. Ірина Сажинська про перемогу на конкурсі "Коронація слова"
  6. Монохромные. Выпуск 3. Ірина Сажинська
  7. Ірина Сажинська, Юрій Шакалов - Казка
  8. liveМовою - Ірина Сажинська
  9. Ірина Сажинська - "захисникам"
  10. Аркуші - Ірина Сажинська
  11. Le mie donne (ілюстрації)
  12. INTERNATIONALES HAUS DER AUTOR:INNEN GRAZ
  13. Me, Ulyana and Energy
  14. „Der Tod riecht nach russischem Parfum“
  15. Lesung und Gespräch mit den ukrainischen Autorinnen In der Reihe "Bibliothek erlesen"
  16. Stanzas for Ukraine – 20 • Poetry School
  17. IHAG - Writer in Residence
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Сажинська_Ірина_Віталіївна