Перейти до вмісту

Річки Полтавської області

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Основна стаття: Води Полтавської області

По території Полтавської області протікає 146 річок загальною довжиною 5101 км.

Дніпро в Кременчуці (січень 2022
Сула в селі Тарасівка Оржицької селищної громади Лубенського району (червень 2013
Суха Лохвиця в м. Лохвиця (квітень 2015
Псел між селами Заможне і Манжелія. Ландшафтний заказник «Псільський» (травень 2019)
Рудька поблизу Козельщини (травень 2019)
Сухий Омельник у селі Рокитне Кременчуцького району (березень 2020)
Ворскла на території регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський» (вересень 2015)
Крива Руда поблизу Малокохнівського гранітного кар'єру в Кременчуці (червень 2016)
Сухий Кагамлик у Кременчуці (жовтень 2013)

Річки області належать до сточища Дніпра: ліві притоки — Сула, Псел, Ворскла, Оріль. На півдні та південному заході область омивають води Кременчуцького та Кам'янського водосховищ.

94,2%  площі Полтавської області знаходиться в межах суббасейну Середнього Дніпра, 5,8% площі – в межах суббасейну Нижнього Дніпра.[1]

До малих річок віднесено річки з площею водозбору від 10 до 100 км2, середніх – 100- 1 000 км2, великих – 1 000-10 000 км2, дуже великих – більше 10000 км2.[1]

До дуже великих річок відноситься Дніпро, великі річки в басейні: Сула, Ворскла, Псел, середні: Удай, Оржиця, Хорол, Мерла.[1] Всі інші річки є малими.

Перелік річок

[ред. | ред. код]

Дніпро (міста і містечка над річкою: Градизьк, Кременчук, Горішні Плавні):

Екологія

[ред. | ред. код]

За показником коефіцієнта забрудненості води в 2011 році з 21 річки 15 мають статус «слабо забруднених» (у 2010 році — 12), а 6 — «помірно забруднених» (у 2010 році — 9). Найзабрудненішими залишаються річки Хорол та Суха Лохвиця, найчистішими — Сухий Омельник, Гнила Оржиця та Говтва. Основні показники, які обумовлюють низькі оцінки якості води — підвищений вміст органічних речовин, амонійного азоту, нітритів, марганцю, фосфатів, цинку.[2]

Для річок суббасейну Середнього Дніпра, характерний нерівномірний розподіл стоку протягом року і з метою раціонального використання наявних водних ресурсів та безперервного забезпечення потреб населення у воді виникла потреба в регулюванні стоку річок та будівництві водосховищ. Специфікою в межах суббасейну середнього Дніпра є зарегульованість стоку водосховищами: Київським, Канівським, Кременчуцьким,Кам’янським,що порушило екологічну рівновагу Дніпра, докорінно змінило умови водообміну, швидкість води уповільнилась в 14-30 разів, порівняно з природними умовами.[1]

Береги водосховищ потерпають від ерозії. Значний вплив на якість води в Дніпрі та його притоках мають стічні води, які надходять від населених пунктів без очистки або неякісно очищені, відбувається змив гербіцидів та пестицидів з територій сільськогосподарських угідь. Каскад водосховищ сприяє вирівнюванню гідрохімічних показників, зменшення великих концентрацій забруднюючих речовин, разом з тим відбувається акумуляція забруднюючих речовин у донних відкладах. Так у Київському водосховищі зосереджені значні відкладення радіонуклідів. Уповільнення течії у водосховищах сприяє цвітінню води на мілководдях в літній меженний період.[1]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Опис річкового басейну – Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області. Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області.
  2. У Полтавській області покращився стан малих річок — Кременчуцький Телеграф (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]