Рейн Сепп

Рейн Сепп
Народився	23 квітня 1921(1921-04-23)[1] Тарту, Естонія[2]
Помер	25 січня 1995(1995-01-25)[1] (73 роки) Ipiķid, Латвія[2]
Країна	Естонія
Діяльність	письменник, поет, перекладач, письменник наукової фантастики
Alma mater	Гімназія Гуґо Треффнера[2]

Рейн Сепп (23 квітня 1921, Тарту — 25 січня 1995) — естонський прозаїк, поет і перекладач, відомий передусім як виразник давньогерманського епосу. Тоді ж у його перекладі з'явилися «Старша Едда», «Пісня про Нібелунгів», «Парцифаль», «Беовульф» та добірка текстів із «Молодшої Едди».

Рейн Сепп народився в Тарту в родині юриста.^[3] Його дитинство пройшло на фермі Вінгалі в селі Іпікі в Латвії, поблизу Мийсакула. 1940 року він закінчив Тартуську Гімназію хуґо Треффнера. Гімназія відіграла важливу роль у його розвитку, педагогічний колектив якої Рейн Сепп завжди згадував із вдячністю. У 1940–1942 роках він вивчав переважно германістику, меншою мірою бібліографію, на філософському факультеті Тартуського університету. Був членом студентської корпорації Сакала.

У 1942—1943 рр. Сепп працював у редакції Eesti Sõna в Таллінні, а потім представником цієї ж газети в Тарту, куди була мобілізована німецька армія. Під час війни спочатку був штабним письменником в Ельві, згодом військовим кореспондентом на фронті. Беручи участь у порятунку активів Естонського національного музею, Сепп опинився в Ляенемаа, де, коли прийшли росіяни, він переховувався як лісовий брат^[4]. 1946 року разом зі своїми двома друзями -поетами Артуром Алліксааром та Отніелем Юріссааром він погодився на амністію. Потім працював бухгалтером і бригадиром у радгоспі Саїда Хар'юського повіту. 1949 року Сепп був заарештований, наступні сім років провів в ув'язенні в Таллінні, Ленінграді та Воркуті.^[5]

Після звільнення у 1956 р. він проживав в повіті Ляене, працював у аптеці в містечку Рісті, пізніше в повіті Пярну в Кергу^[3]. 1957 року присвятив себе літературній праці як перекладач. 1971 року оселився в латиському селі Іпікі на хуторі Еглітіс^[6] (у літературі помилково також Еглітес або Еглітеес), який купив за гонорар за переклад «Старшої Едди»^[4]. Там він залишився до кінця свого життя. Він спроектував будинок на основі свого розуміння стародавнього скандинавського ландшафту.^[4] Рейн Сепп помер 25 січня 1995 року, і за його бажанням його поховали в яблуневому саду його садиби.^[4][7]

Рейн Сепп запам'ятався насамперед як перекладач середньовічних епосів германських народів: у 1970 р. вийшов його переклад «Старшої Едди», 1977 р. «Пісні про Нібелунгів», 1989 р. «Парцифаль» (частково), 1990 р. «Беовульф» і 1990 р. з'явилася добірка текстів з «Молодшої Едди». Усі вони, крім «Молодшої Едди», є віршованими перекладами, які максимально відповідають віршованій структурі оригіналу і вимагали від перекладача майстерного чуття мови. Крім старовинних сюжетних пісень, Зепп також перекладав німецьку, голландську та англійську літературу, в тому числі класику (твори Гете, Шиллера, Шекспіра, Блейка та інших). З нагоди вручення щорічної нагороди перекладачеві Калле Курґ підсумував творчу діяльність Рейна Сеппа: «Роль, яку виконує перекладач, завжди цікава. Хороший перекладач, напевно, представляє та формує важливі культурні тенденції. Середньонімецький героїчний епос „Пісня про Нібелунгів“ у виконанні Рейна Сепа є одним із найважливіших епічних шедеврів Європи, який можна порівняти з Гомером чи „Калевалою“. Це була велика робота, щоб зробити це доступним: у такому випадку мова йде не про конверсію, а про розвиток цілого методу перекладу. Можливо, великий досвід перекладу з кількох мов додав мені тут сміливості. [- — -] Цілеспрямовано, Р. Сепп допоміг прокласти шлях до скарбниці класичної культури, і ця роль поважна»^[8].

• «Останній сингл». Бібліотека Loomingu 1960, № 18 (130)
• «Ґая має запуститися». Гра на слух. Виконано на Естонському радіо в 1962 році, опубліковано в збірці «Погляд у невидиме» (1969)
• «Ще одна зірка і ще один гол…» . Поетична збірка. Упорядник Вільяр Анско. 2001 рік
• «Сміх вибухає на розльоті зірок». Поетична збірка. Упорядники Анті Ляатс і Аннелі Сепп. Тарту: Ілмаа, 2005

• Теун де Фріз. «Фризський листоноша» (1959)
• Генрієтта ван Ейк. «Габріель» (1960; з Валдеком Крууспером)
• Вальтер фон дер Фоґельвайде . «Під липою» (Антологія літератури середньовіччя та раннього Відродження, 1962)
• Вернер Берґенґрюн. «Смерть у Таллінні» (1966; 2-ге видання з доповненнями Маті Сіркеля 1999)
• Артур Ван Шендел. "Фрегат «Йоанна Марія» (1967)
• «Старша Едда» (1970)
• Стефан Цвейг. «Марія Стюарт» (1970; 2-е вид. 1983)
• Мультатутлі. «Макс Гавелар» (1973)
• «Пісня про Нібелунгів» (1977)
• Вольфрам фон Ешенбах . «Парцифаль» (1989)
• «Молодша Едда. Добірка текстів» (1990)
• «Беовульф» (1990)
• «Англосаксонські хроніки та поеми» (1992)
• Вільям Шекспір. «Кохання Шекспіра» (2000; серед перекладачів Георг Ме��і, Міхкель Моїснік, Антс Орас)
• Андреас Шлютер. «Фотозвинувачення» (2002; переклад оповідання Кає Ільвес, вірші Рейна Сеппа)
• Вірші Вільяма Блейка

• Щорічна літературна премія Юхана Смуула (1978, Естонський фонд «Пісня про Нібелунгів»)

Для увічнення пам'яті Рейна Сеппи в Mийзакюлі було створено Товариство друзів Рейна Сеппи. До річниць його народження в Тарту були організовані пам'ятні конференції, зокрема 75-річчя 20 квітня 1996 року та 90-ліття 23 квітня 2011 року.^[9]

У 1996 році Рейн Сеппа зняв 50-хвилинний фільм «Путівник по міфології» за мотивами робіт учнів кінооб'єднання Oriest Studio при гімназії Якоба Вестгольма.^[10]

Історик Гендрік Сепп був його дитиною. Його дочка — Міліке Саарна.

• Германо-скандинавська міфологія

• Ain Kaalep. «Kolme tulevikufantaasiat üle lugedes» (Rein Sepa «Viimane üksiklane») — Keel ja Kirjandus 1961, nr 11, lk 641—647. Sama ka: Ain Kaalep. «Maavallast ja maailma kirjandusest». — Tallinn: Eesti Raamat, 1984, lk 265—277
• Kalle Kurg. «Aastapreemiad» (Rein Sepp «Nibelungide laulu» tõlkijana) — Sirp ja Vasar, 24. märts 1978
• Ain Kaalep. «Riivamisi Rein Sepa „Nibelungide laulu“ tõlkest» — «Kirjanduse jaosmaa '78». Tallinn: Eesti Raamat, 1980, lk 153—159
• Oskar Kuningas. «Rein Sepp — 60» — Kodumaa, 29. aprill 1981
• Ain Kaalep. «Rein Sepp — 60» — Keel ja Kirjandus 1981, nr 4, lk 251—252. Sama ka: Ain Kaalep. «Kolm Lydiat». Tartu: Ilmamaa, 1997, lk 79–82. Eesti Mõttelugu 18
• Enn Soosaar. «Kaugete aegade tagant» (Arvustus raamatule «Beowulf») — Eesti Ekspress, 23. november 1990
• Martin Puhvel. «Veel kord „Beowulfist“ ja selle eestindusest» — Keel ja Kirjandus 1995, nr 8, lk 566—567
• Madis Kõiv. «Viimane ipiklane» — Keel ja Kirjandus 1991, nr 4, lk 240—241
• Vootele Viidemann. «Rein Sepp: Hiidudega sina peal» — Looming 1991, nr 4, lk 570—571
• Viljar Ansko. «Rein Sepp — 70» — Sirp, 26. aprill 1991
• Jaakko Hallas. «Välk ja vikerkaar Hobuküla kohal» [1] (Rein Sepast ja temast loodud filmist) — Teater. Muusika. Kino, 1997, nr 2
• Maret Purasson. «Rein Sepp — mees, kes elas oma ajast ees» (Üles kirjutanud Neeme Raud) — Postimees, 8. mai 2001

• «Рейн Сепп — путівник по міфології» Відео. Режисер Гелле Каріс, зйомки: Пітер Мурдмаа, Яак Кілмі, Мадіс Мікелсоо; нагляд: Рейн Ліллмаа, Аго Руус, Арво Вілу, Рейн Пруул; звукове оформлення: Меріке Вайнло (використано уривки з опер Ріхарда Вагнера); звукова технічна корекція: Рейн Урм; монтаж: Ееро Каріс, Марек Тоомпере. Відео Beta SP, 50 хв., кольор. — Кіноклас гімназії Я. Вестгольма «Oriest Studio», ETV 1996
• Світ у літературі. Вольфрам фон Ешенбах. Парсифаль. Естонське радіо 1989. (Автор програми — Маар'я Пярл. Редактор Мартін Війранд. Світ у літературі. Маар'я Пярл і гості Айн Каалеп, Ліннар Пріймягі та Пеетер Тулвісте розповідають про епос Вольфрама фон Ешенбаха «Парсифаль». У 1989 році епос був перекладений естонською мовою Рейном Сеппом. 00:05:49 і 00:11:09 Говорить Рейн Сепп. Запис на Тартуській студії ймовірно в 1989 році)
• "Гість. Рейн Сепп 90 «Путівник по міфології» " Гелле Каріс і Пітер Мурдмаа в студії. Класичне радіо, 3 травня 2011
• «Рейн Сепп. Життя, бібліографія, тексти, вірші, малюнки»
• Петер Тороп, Рейн Сепп, розмова на тему «Теорія та практика перекладу» (Sirp ja Vasar, 16 січня 1981 р.)
• Єва Раска «Зацікавлені люди відвідали садибу Рейна Сепи в Іпіку» Lõuna-Mulgimaa, грудень 2010, № 11 (187)
• Серія Хрест «Друзі Рейна Сепи в біді» Sakala, 29 жовтня 2003 р.
• «Воля! Наукова конференція та виставка, присвячені Рейну Сепі» тіло! Домашня сторінка Sakala
• Рейн Сепп «Uusi poeese» Postimees, 14 травня 1996 р
• ДК "Еракус ерудит, рара авіс " Сирп 01.06.2001 р.