Рашський стиль

Рашський стиль або Рашська школа (серб. Рашки стил, Рашка школа) — середньовічний стиль в сербській архітектурі. Розквіт стилю тривав з 70-х років XII століття до кінця XIII століття. Стиль отримав назву від річки Рашка, від якої згодом отримала свою назву сербська держава Рашка.

Як і багато інших стилів у архітектурі Балкан рашський стиль походить від візантійського, але відрізняється значною аскетичністю. Головною особливістю цього стилю є опуклий склепінчастий неф базиліки з одним куполом. Зовнішній вигляд будівлі виконувався, як правило, в романському стилі під впливом архітектури Адріатичного узбережжя контролювався Неманічами (міста Котор, Дубровник). На час розквіту рашського стилю в архітектурі розпочалася так звана Золота доба сербської живопису в розпису храмів. На зміну рашському стилю в сербській архітектурі прийшов вардарский стиль.

• Монастир Студениця
• Монастир Хіландар
• Монастир Жича

• 
  Монастир Рмань, побудований в 1443 році
• 
  Монастир Увак
• 
  Монастир Гоміоніка. Храм Воздвиження Пресвятої Богородиці
• 
  Монастир Добріловіна
• 
  Монастир Моштаниця знаходиться недалеко від Козарської Дубиці
• 
  Монастир Куманіца
• 
  Монастир Мала Ремата
• 
  Монастир Морача, побудований у 1252 році Стефаном Вукановичем Неманієм

• Александар Дероко, "Монументална і декоративна архітектура у средњевековној Србіјі" (треће іздање) Београд 1985 .(серб.)
• Јован Деретіћ, "Културна історіја Срба", Београд 2005 . ISBN 86-331-2386-X(серб.)
• Мальцева С. Прибудови в сербських храмах XIII- першої половини XIV ст. // Візантійський літопис. - 2012. - Т. 71. - С. 177-199.

Про середньовічної сербської архітектури [Архівовано 1 грудня 2019 у Wayback Machine.](серб.)