Раднаргосп

Раднарго́спи (рос. совнархоз) — ради народного господарства, державні органи регіонального управління й планування господарства УРСР і СРСР, що існували в 1918—1931 і 1957—1965 роках.

1918—1931 роки

Перші місцеві раднаргоспи в Україні були створені в січні 1918 року Південною Радою народного господарства Донецько-Криворізького басейну для управління націоналізованими підприємствами під керівництвом Вищої Ради народного господарства РРФСР. У період воєнного комунізму раднаргоспи були в постійному конфлікті з органами робітничого контролю. У. pp. НЕПу Р. на місцях були лікві��овані, і замість них утворено галузеві трести, синдикати й об'єднання, але в межах УРСР існувала Вища Рада народного господарства України (після утворення СРСР, Рада Народного Господарства УРСР — її очолював до 1931 р. Всеволод Голубович, підпорядкована Вищій Раді народного господарства СРСР). У 1932—1934 рр. Вища Рада народного господарства СРСР, Рада народного господарства УРСР, трести й синдикати були ліквідовані і створено союзні й союзно-республіканські галузеві народні комісаріати, а з 1946 — міністерства.

1957—1965 роки

У травні 1957 року, після ліквідації 10 міністерств, раднаргоспи відновлено як територіально-планові органи управління економічно-адміністративних районів (див. Районування економічне). В УРСР утворено 11, згодом 14 раднаргоспів, яким підпорядковано майже всі промислові підприємства, за винятком воєнних (див. Адміністративно-територіальна реформа в УРСР (1957–1960)).

Їх завданням було виконувати плани, складені Держпланами СРСР і УРСР, складати плани підприємств, наглядати за їх виконанням, розподіляти кадри й фондовану продукцію, керувати зв'язками між підприємствами. Раднаргоспи виявили тенденцію до «містництва», тобто інтереси своїх районів ставити понад інтереси інших районів і республік.

В 1960 році створено республіканський Укрраднаргосп, який очолював М. Соболь, а 1963 — Вищу Раду народного господарства СРСР. У 1962 р. відбулася централізація й укрупнення раднаргоспів. Їх число в Україні було скорочено до 7. Одночасно обмежено функції держпланів винятково перспективним плануванням, а складання і виконання щорічних планів передано РНГ УРСР і СРСР.

Після відставки М.Хрущова в 1965 році було ліквідовано всі раднаргоспи й відновлено централізовану галузеву систему міністерств, подібну до часів Сталіна. Держплани також відновили свої попередні функції, хоч значення територіального планування й районування у розрізі республіки помітно послабло.

З 1 січня 1966 р. припинили свою діяльність ВРНГ СРСР, РНГ СРСР, республіканські раднаргоспи, раднаргоспи адміністративних економічних районів та державні галузеві й виробничі комітети. Внаслідок подальшої реорганізації в Україні діяло 22 союзно-республіканських і 7 республіканських міністерств: автомобільного транспорту і шосейних шляхів, будівництва, комунального господарства, місцевої промисловості, освіти, охорони громадського порядку, соціального забезпечення.