Гавриленко Микола Георгійович

Гавриленко Микола Георгійович
Народився	1910 Маріуполь, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер	12 лютого 1999(1999-02-12)
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	політик
Alma mater	Харківський національний університет будівництва та архітектури
Партія	КПРС
Нагороди

Мико́ла Гео́ргійович Гавриленко (нар. 1910(1910), місто Маріуполь, тепер Донецької області — 12 лютого 1999, місто Донецьк) — радянський господарський керівник, директор Маріупольського металургійного заводу імені Ілліча (у 1949—1957 роках). Депутат Верховної Ради СРСР 3-го скликання.

З 1927 року почав працювати різноробом на Маріупольському металургійному заводі імені Ілліча.

У 1931—1936 роках навчався спочатку в Харківському інженерно-будівельному інституті, потім у Ленінградському політехнічному інституті.

З 1936 по 1941 рік — начальник зміни і начальник прокатного цеху Маріупольського заводу імені Ілліча Сталінської області. Під час німецько-радянської війни перебував у евакуації та очолював один з цехів Магнітогорського металургійного комбінату.

Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1945—1949 роках — начальник броньового відділу, заступник головного інженера Маріупольського металургійного заводу Сталінської області.

У 1949—1957 роках — директор Ждановського металургійного заводу імені Ілліча Сталінської області.

З червня 1957 по 1965 рік — заступник голови Ради народного господарства (раднаргоспу) Сталінського (Донецького) економічно��о адміністративного району.

З 1965 року — 1-й заступник міністра чорної металургії Української РСР.

До виходу на пенсію у 1990 році працював в науково-дослідних інститутах.

• орден Леніна (19.07.1958)
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• орден «Знак Пошани»
• орден Червоної Зірки
• медалі
• заслужений металург Української РСР (16.07.1965)

• Сайт Мариупольского металлургического комбината имени Ильича^{[недоступне посилання з квітня 2019]} (фото)